"02" липня 2014 р. м. Київ К/800/61937/13
Вищий адміністративний суд України у складі:
Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,
Суддів Кочана В.М.,
Лиски Т.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Тернопільській області (далі - ГУ МНС України в Тернопільській області) про визнання рішення комісії нечинним та зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинним рішення комісії ГУ МНС України в Тернопільській області з питань, пов'язаних з надання статусу учасника війни особам рядового і начальницького складу від 15 квітня 2010 року №30 про відмову у присвоєнні статусу учасника бойових дій та зобов'язати відповідача присвоїти йому статус учасника бойових дій і видати посвідчення встановленого зразка.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він працював у Кременецькому районному відділі ГУ МНС України в Тернопільській області з 27 грудня 2004 року по 17 грудня 2008 року, займаючи посади фахівця 1 категорії та провідного фахівця (з питань цивільного захисту, планування і моніторингу техногенно - природної безпеки). За час роботи він виконував функції із виявлення, ідентифікації та знешкодження вибухонебезпечних предметів. Впродовж 2005 - 2008 років на території Кременецького району було здійснено 27 виїздів на місця виявлення вибухонебезпечних предметів та проведено ідентифікацію 236 одиниць вибухонебезпечних предметів у яких він приймав участь. У березні 2010 року він звернувся до відповідача із заявою про присвоєння йому статусу учасником бойових дій, однак рішенням від 15 квітня 2010 року йому було відмовлено.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 17 березня 2003 року був прийнятий на посаду заступника начальника 24 професійної пожежної частини м. Почаїв Кременецького району Тернопільської області. 27 грудня 2004 року переведений на посаду фахівця 1 категорії (з питань цивільного захисту) Кременецького районного відділу управління МНС України в Тернопільській області. 4 травня 2005 року переведений на посаду провідного фахівця (з питань цивільного захисту, планування та моніторингу техногенно - природної безпеки) Кременецького районного відділу управління МНС України в Тернопільській області. 17 грудня 2008 року звільнений на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (скорочення чисельності працівників.
Довідка Кременецького районного відділу від 7 червня 2010 року №О-7 свідчить, що позивача залучали до ідентифікації вибухонебезпечних предметів (ВНП), виявлених на території Кременецького району, збору інформації, підготовки заявки на знешкодження, здійснення заходів по охороні ВНП, обмеження доступу сторонніх осіб до прибуття піротехнічної групи, в повноваження якої входить знешкодження ВНП, відповідно до здобутих ним знань та навичок в навчальному центрі оперативно-рятувальної служби цивільного захисту с. Ватутіне Харківської області (свідоцтво №581 від 13 листопада 2007 року) при проходженні курсів підвищення кваліфікації за програмою підготовки фахівців, які здійснюють ідентифікацію вибухонебезпечних предметів, а також Посадової інструкції провідного фахівця з питань цивільного захисту, планування та моніторингу техногенно-природної безпеки Кременецького РВ ГУ МНС України в Тернопільській області.
З актів про виконання робіт по очищенню місцевості від вибухонебезпечних предметів №36 від 17 квітня 2006 року, №103 від 31 травня 2006 року, №104 від 31 травня 2006 року, №105 від 31 травня 2006 року, №228 від 16 серпня 2006 року, №290 від 10 жовтня 2006 року, №301 від 18 жовтня 2006 року, №320 від 1 листопада 2006 року, №330 від 9 листопада 2006 року, №329 від 9 листопада 2006 року, №101 від 10 листопада 2008 року, №123 від 8 вересня 2008 року вбачається що ОСОБА_2 був представником Кременецького районного відділу МНС, про що свідчить і його особистий підпис на вказаних актах, а безпосереднє знешкодження вибухонебезпечних предметів проводилось членами групи розмінування, до складу якої позивач не входив.
21 березня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до начальника ГУ МНС України в Тернопільській області із клопотанням про визнання його учасником бойових дій, посилаючись на те, що відповідно до наказу МНС України від 19 жовтня 2004 року №128 «Про організацію робіт з виявлення та знешкодження вибухонебезпечних предметів на території України силами МНС України» з 1 січня 2005 року на підрозділи МНС було покладено обов'язки по знешкодженню вибухонебезпечних предметів, а на районні підрозділи - функції з виявлення, ідентифікації вибухонебезпечних предметів, чим він і займався.
Згідно з протоколом ГУ МНС України в Тернопільській області комісії з питань, пов'язаних із наданням статусу учасника війни особам рядового і начальницького складу від 15 квітня 2010 року №30 ОСОБА_2 відмовлено у присвоєнні статусу учасника бойових дій у зв'язку з відсутністю основних документів, визначених чинним законодавством.
Відповідно до пункту 11 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII учасниками бойових дій визнаються особи, які були залучені командуванням військових частин, державними і громадськими організаціями до розмінування полів і об'єктів народного господарства, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час.
Згідно з пунктом 5 «Інструкції про порядок видачі посвідчень, нагрудних знаків ветеранів війни особам рядового і начальницького складу МНС України», затвердженої наказом МНС України від 31 травня 2006 року №331 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2006 року за №963/12837 особам, які визнані учасниками бойових дій, посвідчення видаються на підставі: витягу з наказу начальників головних управлінь (управлінь) МНС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, аварійно-рятувальних загонів, Спеціального морського загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту про призначення до групи розмінування (тралення бойових мін) та допущення особового складу до знищення вибухонебезпечних предметів у воєнний і повоєнний час; витягу з наказу начальників головних управлінь (управлінь) МНС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, аварійно-рятувальних загонів, Спеціального морського загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту про виїзд у складі групи на розмінування (тралення бойових мін); акта на виконання робіт з розчистки місцевості (територіальних і нейтральних вод) від вибухонебезпечних предметів (бойових мін) у воєнний і повоєнний час.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем надано лише акти про виконання робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів, в яких він приймав участь як представник Кременецького РВ МНС, безпосередньо не займаючись розмінуванням вибухонебезпечних предметів, та акт знешкодження, руйнування, розрядження боєприпасів, вибухових пристроїв, вибухонебезпечних компонентів, на якому відсутній його підпис, що є недостатніми доказами, які б підтверджували причетність позивача до виявлення, транспортування та знешкодження вибухонебезпечних предметів та вказують на відсутність причин для набуття статусу учасника бойових дій.
У зв'язку з наведеним правильними є висновки судів про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_2 протягом 2005-2008 років не був призначеним до групи розмінування, не мав допуску до знищення вибухонебезпечних предметів, не проводив знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів, а здійснював тільки їх виявлення та ідентифікацію до прибуття піротехнічної групи, в повноваження якої входить знешкодження ВНП.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.Й. Рецебуринський
Судді В.М. Кочан
Т.О. Лиска