"19" червня 2014 р. м. Київ К/9991/10712/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Островича С.Е.
Приходько І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012
у справі №2а-1172/09/1370
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Велет-Авто»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова
про визнання нечинними рішень про застосування штрафних санкцій
Товариство з обмеженою відповідальністю «Велет-Авто» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Велет-Авто») звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова), в якому просить визнати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.07.2008 №0002932380/0/17990 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.07.2008 №0002922380/017989, із змінами від 17.102008 нечинними, зобов'язати відповідача утриматись від застосування штрафних (фінансових) санкцій до ухвалення рішення по адміністративній справі.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2009 позов задоволено частково. Скасовано рішення від 25.07.2008 №0002932380/0/17990 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 224442,75 грн.; від 25.07.2008 №0002922380/0/17989 про застосування штрафних (фінансових) санкцій. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення яким, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та першої інстанції в частині задоволення позову та постановити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно акту перевірки встановлено порушення позивачем норм з регулювання обігу готівки: товариство повертало готівкові кошти особам, які відмовлялись від придбання товару згідно їх заяв без використання реєстратора розрахункових операцій та видачі розрахункового документа встановленої форми, з оформленням видаткових касових ордерів на загальну суму 164065,34 грн.; окрім того, до авансового звіту працівника товариства від 16.06.2007 не додано розрахункових документів, які підтверджували факт продажу товарів підприємству за готівкові кошти на суму 1618,00 грн.
Задоволення позову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що діючим законодавством передбачено видачу розрахункового документа встановленої форми виключно особі, яка отримує або повертає товар згідно первинним документам (актам прийняття-передачі, накладним тощо), в зв'язку з чим і відсутній був обов'язок позивача повертати кошти із застосуванням РРО.
Колегія суддів вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції, оскільки ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі по тексту - Закон №265/95-ВР) встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надані послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (пункти 1, 2 цієї статті).
Відповідно до ст. 2 цього Закону розрахункова операція це приймання від покупця готівкових коштів (платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Таким чином норми Закону №265/95-ВР чітко визначають розрахунковою операцією, в тому числі і операцію з повернення покупцю готівкових коштів за повернутий товар (ненадану послугу), а отже суд першої інстанції правомірно визнав, що операції з повернення позивачем покупцям автомобілів готівкою грошових коштів у зв'язку з розірванням договорів купівлі-продажу повністю підпадають під визначення готівкових операцій.
Крім того, штрафні (фінансові) санкції, встановлені Законом №265/95-ВР, відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України є адміністративно-господарськими санкціями. У зв'язку з цим вони повинні застосовуватися з врахуванням вимог ст. 250 Кодексу щодо строків давності притягнення до відповідальності, визначених цією статтею.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано, з урахуванням строків встановлених ст. 250 Господарського кодексу України, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Оскільки, апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до ч. 1 ст. 226 КАС України є підставою для скасування постанови апеляційного суду, та залишення в силі постанови суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012 скасувати та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2009.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)І.В. Приходько