19 червня 2014 року м. Київ К/9991/21282/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Островича С.Е.
Приходько І.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Інтермет»
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012
у справі № 2а-4824/11/1470
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково- виробничої фірми «Інтермет»
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва
про зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним наказу, визнання протиправними дій
Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Інтермет» (далі по тексту - позивач, ТОВ НВФ «Інтермет») звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва) про зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним наказу, визнання протиправними дій.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.10.2011 позов задоволено у повному обсязі.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем було проведено виїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства з ПДВ за період з 01.09.2010 по 31.11.2010, за результатами якої складено акт перевірки від 14.02.2011 №153/23-600/34949621.
Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно з п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст. ст. 77.78 ПК України.
Відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Перевірка позивача була проведена на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, відповідно до якого така перевірка може бути проведена у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Відповідачем було прийнято рішення про проведення перевірки та видано наказ від 03.03.2011 №359, який було направлено на адресу позивача разом із повідомленням про дату та час проведення перевірки. Крім того, на адресу позивача також було направлено повідомлення про дату та час складання і підписання документу щодо результатів проведення перевірки.
Судами вірно зазначено, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору. А відсутність правовідносин в свою чергу виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової Інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Акт перевірки є засобом документування дій контролюючого органу і не встановлює відповідальності для особи, яка допустила недоліки або порушення, встановлені під час проведення перевірки, не тягне відповідних юридичних наслідків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
З огляду на викладене, можна дійти висновку про те, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо відповідні дії не повинні вчинюватись таким суб'єктом стосовно цієї особи, виходячи з наданої йому компетенції.
При цьому оспорювані дії повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
В свою чергу, діяльність із складання актів перевірок є службовою діяльністю працівників органу державної податкової служби на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни. Наявність акту перевірки чи включення до його змісту певних висновків самі собою не створюють жодних перешкод для діяльності платника податків.
Виходячи з наведеного, дії контролюючого органу щодо викладення в акті перевірки певних висновків, а також щодо використання складеного за результатами проведеної перевірки акту в службовій діяльності, зокрема, при проведенні перевірок інших суб'єктів господарювання не порушують права чи інтереси особи, не впливають на її суб'єктивні права та обов'язки, а відтак підстави для задоволення таких позовних вимог відсутні.
В разі ж, якщо платник податків вважає, що викладена в акті перевірки інформація є такою, що не відповідає дійсності та/або зашкоджує його діловій репутації, такий платник не позбавлений можливості здійснити захист своєї ділової репутації в порядку цивільного або господарського судочинства.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Інтермет» відхилити.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)І.В. Приходько