"24" червня 2014 р. м. Київ К/800/36501/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Рибченка А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека підприємництва та бізнесу» на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 року по справі №1570/2975/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека підприємництва та бізнесу» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби, третя особа Приватне підприємство «Река», про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Безпека підприємства та бізнесу» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби, третя особа Приватне підприємство «Река», про скасування податкового повідомлення-рішення №0000522201 від 03.05.2012 року.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2012 року у даній справі позов задоволено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2012 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів безпідставності заявлених вимог.
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 року як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Безпека підприємства та бізнесу» по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ПП «Река», за результатами якої встановлено порушення позивачем п.198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України та прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000522201 від 03.05.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 27835,00 грн., з яких за основним платежем на суму 27834,00 грн., за штрафними санкціями на 1,00 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що спірні операції з приводу надання інформаційно-консультативних послуг є безтоварними, оскільки в актах прийому-передачі консультативно-інформаційних послуг не зазначено, які саме послуги були надані, в чому вони полягали, та як вимірювались.
Однак, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пп. «а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6 цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).
При цьому, згідно з п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу його контрагентом, в той же час, акт перевірки не містить жодних зауважень щодо їх змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату їх виписки.
Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом, судом першої інстанції правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.
Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин місцевий адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови апеляційного суду з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 220- 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека підприємництва та бізнесу» задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 року скасувати та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2012 року по справі №1570/2975/2012.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписКарась О.В.
підписРибченко А.О.