"28" травня 2014 р. м. Київ К-27396/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим про поновлення на службі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,
У лютому 2010 року ОСОБА_4 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що у грудні 2009 року його звільнено з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Київського районного відділу Сімферопольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим за порушення дисципліни, що виразилося у керуванні автомобілем у стані алкогольного сп'яніння.
Вважаючи звільнення незаконним просив суд скасувати накази про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення з органів внутрішніх справ, поновити на службі та стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про задоволення позову: визнано протиправним та скасовано накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим від 29 грудня 2009 року №1411 та №384 від 30 грудня 2009 року; поновлено на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Київського районного відділу Сімферопольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим з 30 грудня 2009 року.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач просив суд скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Київського районного відділу Сімферопольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим. Постановою Київського районного суду міста Сімферополя від 30 жовтня 2009 року його притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2 550 грн., який сплачений позивачем.
Наказом в.о начальника Київського районного відділу Сімферопольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим від 08 грудня 2009 року №438 позивача попереджено про неповну посадову відповідність за порушення вимог статті 1 Закону України «Про дисциплінарний статут», Закону України «Про дорожній рух» та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 16 березня 2007 року №81, що виразилося у керуванні автомобілем у стані алкогольного сп'яніння.
Наказом в.о начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим від 29 грудня 2009 року № 1411 попередній наказ від 08 грудня 2009 року у частині покарання ОСОБА_4 скасовано за м'якістю та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.
Наказом в.о. начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим від 30 грудня 2009 року №384 о/с позивача звільнено на підставі підпункту «є» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни).
Винесенню наказів про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби передували службове розслідування та атестація, за якою позивача визнано таким, що не відповідає займаній посаді.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що вчинені позивачем дії не сумісні з подальшим проходженням ним служби в органах внутрішніх справ, у зв'язку з чим звільнення за порушення дисципліни є обґрунтованим.
Скасовуючи рішення окружного суду та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що за одне порушення дисципліни на позивача накладено три дисциплінарних стягнення, що є недопустимим, а адміністративне правопорушення, за яке він під-даний адміністративному стягненню не може вважатися порушенням дисципліни, оскільки було вчинено у вихідний день та не пов'язано з виконанням службових обов'язків. Також апеляційний суду виходив з того, що позивач є молодим спеціалістом і його звільнення можливе лише на підставі статті 40 Кодексу законів про працю України.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин справи колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Порядок проходження публічної служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України «Про міліцію», Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Статтею 2 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Згідно пункту 8 статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ.
Задовольняючи позов апеляційний суд виходив зокрема з того, що 03 листопада 2003 року ОСОБА_4 уклав угоду з Кримським юридичним інститутом Національного університету внутрішніх справ про підготовку фахівців у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням та їх працевлаштування, яка діє до 10 липня 2010 року. Підстави звільнення молодого фахівця з ініціативи замовника до закінчення терміну угоди визначено Порядком працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснюється за державним замовленням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року №992, пунктом 26 якого встановлено, що таке звільнення дозволяється у випадках, передбачених статтею 40 Кодексу законів про працю України. Таким чином, звільнення за порушення дисципліни суперечить вимогам трудового законодавства.
Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки вказаною угодою передбачено умови підготовки фахівців у вищому навчальному закладі за державним замовленням, їх працевлаштування та підстави відшкодування вартості навчання в разі дострокового розірвання угоди, а не порядок та умови проходження служби в органах внутрішніх справ, які регламентуються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Посилання апеляційного суду на те, що за одне порушення дисципліни на позивача накладено три дисциплінарних стягнення суперечить обставинам справи, оскільки наказом в.о начальника Київського районного відділу Сімферопольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим від 30 листопада 2009 року на ОСОБА_4 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани за грубе порушення виконавчої дисципліни. Наказом від 08 грудня 2009 року його попереджено про неповну посадову відповідність у зв'язку з порушенням транспортної дисципліни, проте вказаний наказ скасовано за м'якістю покарання та наказом в.о начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим від 29 грудня 2009 року застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.
Отже за порушення дисципліни та Правила дорожнього руху України на позивача було накладено одне дисциплінарне стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ.
Крім того, поновлюючи позивача на роботі, суд апеляційної інстанції зазначав, що правопорушення ним вчинено у позаслужбовий час та на власному автомобілі, тому не може вважатися порушенням службової дисципліни.
Проте такий висновок суперечить вимогам підпункту 11 пункту 1 статті 7 Дисциплінарного статуту, яким визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час.
Таким чином рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону, скасоване помилково, що відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
На підставі наведеного та керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2010 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/ В.В. Юрченко /підпис/