"27" травня 2014 р. м. Київ К/9991/36173/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Кошіля В.В.
за участю секретаря судового засідання: Горголь І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквізіт-Інвест»
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року
у справі № 2-а-1041/11/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквізіт-Інвест»
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквізіт-Інвест» (далі - ТОВ «Аквізіт-Інвест»; позивач) до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (далі - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова; відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000392200/0 від 14 липня 2010 року, № 0000392200/1 від 09 вересня 2010 року, № 0000392200/2 від 18 листопада 2010 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про повне скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року та залишення в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року.
В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Аквізіт-Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2008 року по 31 березня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт № 7004/2200/30592351 від 01 липня 2010 року.
На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000392200/0 від 14 липня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 289 808,22 грн. (193 205,48 грн. - основний платіж, 96 602,74 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000392200/1 від 09 вересня 2010 року та № 0000392200/2 від 18 листопада 2010 року.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Аквізіт-Інвест» підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з невключенням до складу валових доходів суми відсотків за векселями у розмірі 772 821,92 грн. (за векселем АА 0241448 у розмірі 483 013,70 грн. та за векселем АА 0241449 у розмірі 289 808,22 грн.), отриманої за договором купівлі-продажу цінних паперів № Д913/08;Д15/09-6 від 15 вересня 2008 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «АТН-Інвест».
Зокрема, під час перевірки з'ясовано, що відповідно до договору № Д840/08 від 22 серпня 2008 року позивачем придбано у Акціонерного товариства «Страхова компанія «АВАНТЕ» два відсоткових векселя АА 0241448 номінальною вартістю 5 млн. грн. та АА 0241449 номінальною вартістю 3 млн. грн., емітованих ТОВ «АТН-Інвест» (векселедавець). Договірна вартість векселів склала 8 772 821,92 грн.
В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів № Д913/08;Д15/09-6 від 15 вересня 2008 року ТОВ «Аквізіт-Інвест» реалізовано вказані вище векселі ТОВ «АТН-Інвест» за ціною 8 772 821,92 грн.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову та відмовляючи в його задоволенні, суд апеляційної інстанції підтримав доводи податкового органу про те, що в розглядуваній ситуації мала місце операція з пред'явлення векселів до оплати та дійшов висновку, що дохід позивача від продажу векселів АА 0241448, АА 0241449 перевищив витрати на їх придбання на суму в розмірі 772 821,92 грн.
Колегія суддів вважає таку правову позицію суду апеляційної інстанції неправомірною, виходячи з таких підстав.
Згідно з підпунктом 4.1.3 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону.
Відповідно до підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.
Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.
Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.
Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.
Підпунктом 7.6.2 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР передбачено, що норми цього пункту поширюються на платників податку-торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.
Згідно з підпунктами 7.6.3, 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.
До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.
Під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.
До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.
Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що платник податку зобов'язаний вести окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами. При веденні окремого податкового обліку фінансовий результат від операцій з цінними паперами визначається як різниця між доходами, отриманими у результаті відчуження цінних паперів, та витратами, пов'язаними з придбанням вказаних цінних паперів.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач в охоплений перевіркою період вів податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами у відповідності до вищезазначених норм Закону № 334/94-ВР.
Водночас доводи податкового органу про те, що в даному випадку мала місце операція саме з пред'явлення векселів АА 0241448 та АА 0241449 до погашення ТОВ «АТН-Інвест» спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які достеменно засвідчують факт продажу векселів ТОВ «Аквізіт-Інвест», а не їх пред'явлення до погашення. При цьому будь-яких інших належних доказів на підтвердження своєї правової позиції відповідачем не подано.
Відповідно до частини 1 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінка судом доказів за своїм внутрішнім переконанням не означає допустимості їх необґрунтованої оцінки, при якій змістовно тотожні обставини отримують діаметрально протилежне тлумачення без зазначення причин для цього. Така оцінка обставин справи не може бути визнана об'єктивною.
У спірній ситуації із змісту постанови Харківського апеляційного адміністративного суду не вбачаються мотиви, що давали йому законні підстави для іншої оцінки обставин у справі. Проте, суд апеляційної інстанції фактично надав іншу юридичну оцінку обставинам справи, встановленим судом першої інстанції, без належного мотивування причин цього, адже судом апеляційної інстанції не встановлено нових обставин, як і не досліджено будь-яких нових доказів.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквізіт-Інвест» задовольнити.
Скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Кошіль В.В.