[1]
07 липня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
Суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
Секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 13 листопада 2013 року, -
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
Цією ухвалою задоволено клопотання начальника Солом'янського районного відділу кримінально-виконавчої інспекції м. Києва про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного судом покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Приймаючи таке рішення, суд, посилаючись на ст. 164, 166 КВК України та ст. 78 КК України, в ухвалі зазначив, що засуджений ОСОБА_5 ігнорував виконання встановленого для нього судом обов'язку - періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи КВІ про зміну місця проживання, роботи та навчання, що свідчило про його категоричне небажання ставати на шлях виправлення та доводило неможливість виправлення його без ізоляції від суспільства.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить ухвалу місцевого суду скасувати, а провадження у справі закрити. Свої вимоги він мотивує тим, що неодноразово з'являвся до КВІ, залишав контактний телефон та адресу свого проживання, проте йому повідомляли, що документи щодо нього до КВІ не надходили. Вказує, що за адресою вказаною у підписці про невиїзд не проживав тривалий час, оскільки його мати здала квартиру в оренду. Зазначає, що через деякий час він знову звернувся за вказівкою працівників КВІ до Дільничного інспектора, який направив його до суду, після чого йому вручили копію ухвали суду від 13 листопада 2013 року та наступного дня в залі судового засідання затримали і не дали можливості нічого пояснити.
Не погоджуючись з вказаним рішенням захисник обвинуваченого подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду і закрити кримінальне провадження у зв'язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зокрема, він вказує на те, що судове засідання було проведено без участі обвинуваченого ОСОБА_5 , який не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду клопотання начальника Солом'янського районного відділу кримінально-виконавчої інспекції м. Києва. Також, зазначає, що після набрання чинності вироком ОСОБА_5 звертався до КВІ, де отримав відповідь, що ніяких матеріалів із районного суду для виконання щодо нього до КВІ не надходили, та пізніше обвинувачений направляв рекомендованого листа до ВКВІ Солом'янського району м. Києва. Звертає увагу на те, що засуджений ОСОБА_5 нічого про оголошення його у розшук не знав, та 03.02.2014 року вирішив звернутись до Солом'янського районного суду м. Києва, де йому повідомили, щоб він з'явився до суду наступного дня. 04.02.2014 року ОСОБА_5 було вручено копію ухвали районного суду від 13.11.2013 року та затримано засудженого. Враховуючи зазначене, захисник обвинуваченого вважає, що ОСОБА_5 покладених на нього районним судом обов'язків не порушував.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали подані апеляційні скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів провадження, вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 25 липня 2013 року ОСОБА_5 засуджено за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на нього обов'язків передбачених ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Зокрема, як вбачається з особової справи, вказаний вирок щодо ОСОБА_5 надійшов для виконання до Солом'янського районного відділу кримінально-виконавчої інспекції 03 вересня 2013 року. З вироку районного суду видно, що засуджений ОСОБА_5 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . На неодноразові виклики Солом'янської РВ КВІ ОСОБА_5 не з'являвся. Виїзд працівників Солом'янського РВ КВІ в м. Києві на адресу проживання ОСОБА_5 не дав результатів, були опитані сусіди, які повідомляли, що він тривалий час за вказаною адресою не проживає.
В судовому засіданні в апеляційній інстанції ОСОБА_5 суду пояснив, що неодноразово з'являвся до КВІ, проте йому вказували, що відповідні матеріали щодо нього на виконання не надходили. Він в усній формі повідомляв працівників Солом'янського РВ КВІ в м. Києві про зміну місця проживання та вказував, що буде проживати зі своєю сім'єю за адресою: АДРЕСА_2 . У зв'язку з відсутністю документів, які повинні були надійти з районного суду до Солом'янського РВ КВІ в м. Києві для виконання, ОСОБА_5 звернувся до Солом'янського районного суду, де його повідомили, що розгляд справи відбувся без нього та його оголошено у розшук, що підтверджує те, що останній від суду не ховався і проявляв бажання ставати на шлях виправлення.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що районний суд необґрунтовано дійшов висновку про небажання останнього ставати на шлях виправлення та направив засудженого для відбуття призначеного покарання.
Крім того, підтвердженням того, що ОСОБА_5 виконував покладені на нього судом обов'язки передбачені ст. 76 КК України є квитанція про направлення рекомендованого листа до ВКВІ (а.с.28), щоб дізнатися чи надійшли матеріали з районного суду для виконання.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги засудженого ОСОБА_5 та його захисника слід задовольнити, ухвалу районного суду - скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні подання Солом'янського районного відділу кримінально-виконавчої інспекції м. Києва про скасування щодо ОСОБА_5 звільнення від відбування покарання з випробуванням.
На підставі викладеного, керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 409, 412, 415 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 13 листопада 2013 року, якою задоволено клопотання начальника Солом'янського районного відділу кримінально-виконавчої інспекції м. Києва про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного судом покарання обвинуваченого ОСОБА_5 - скасувати.
Ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні подання Солом'янського районного відділу кримінально-виконавчої інспекції м. Києва про скасування щодо ОСОБА_5 звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Звільнити ОСОБА_5 з-під варти в залі суду.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді
________________ ____________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-кп/796/295/2014
Категорія КК: 78 КК України
Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_8
Доповідач: ОСОБА_1