03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
Справа № 752-4151/14
№ апеляційного провадження:22-796-8766
Головуючий у суді першої інстанції: Новак А.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.
9 липня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого: Семенюк Т.А.
Суддів : Кравець В.А., Музичко С.Г.,
При секретарі : Круглику В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 травня 2014 року позов задоволено.
Шлюб, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_3 судові витрати.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, вважаючи, що судом порушено норм матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, хоча була повідомлена про час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суду не повідомила.
Відповідно до ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе слухати справу у відсутність особи, яка не з'явилася.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що у березні 2014 року позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачки про розірвання шлюбу, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 10 січня 1994 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено шлюб у Брусилівському відділі РАГСу Житомирської області, актовий запис № 1,. Від шлюбу мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Зазначив, що протягом двох років сімейне життя між ними поступово погіршувалося, що призвело до припинення шлюбних відносин, кожен з них має діаметрально протилежні погляди на шлюб. На даний момент ведення між ними спільного господарства припинено, спільне проживання є неможливим, оскільки він фактично створив іншу сім'ю.
Враховуючи викладене, просив суд розірвати шлюб між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 січня 1994 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено шлюб, про що свідчить свідоцтво серія НОМЕР_1, актовий запис № 1, виданий Брусилівським відділом РАГСу Житомирської області.
Від шлюбу мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Судом встановлено, що сторони не підтримують шлюбно-сімейних відносин, не ведуть спільного господарства, подружні стосунки припинилися та позивач проживає окремо від сім'ї з 2012 року.
Відповідно до ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сторони не мають неповнолітніх дітей, з 2012 року припинили сімейні відносини, подальше спільне проживання подружжя і збереження сім'ї неможливе, позивач проживає окремо.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не має бажання проживати з відповідачем однією сім'єю, створив іншу сім'ю та не бажає збереження даного шлюбу.
Колегія суддів не може погодитися з доводами апелянта про те, що судом першої інстанції не надався строк для примирення сторін, оскільки в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_3 не ставилося питання про надання строку на примирення, крім того, з матеріалів справи вбачається, що сторони припинили шлюбні відносини з 2012 року, та протягом цього часу будь-яких заходів для збереження сім'ї сторонами не вчинялося.
Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм чинного законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303,307, 308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді