09 липня 2014 року Справа № 904/42/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гончарука П.А.
суддів Черкащенка М.М. Стратієнко Л.В. (доповідач)
з участю представників: позивача: відповідача: Козак Н.В. не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення та постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2014 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2014 року
у справі№ 904/42/14
за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
доНікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго"
про стягнення 59 958,68 грн
У січні 2014 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 25 294,66 грн пені, 34 664,02 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2014 (суддя - Птрова В.І), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 (головуючий - Герасименко І.М., судді - Кузнецова І.Л., Сизько І.А.), позов задоволено частково.
Стягнуто з Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 12 647,33 грн пені та 3 % річних у розмірі 34 664,02 грн та судові витрати.
В іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині відмови у стягненні 12 647,33 грн пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані вимоги. В іншій частині рішення залишити без змін.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2013, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.09.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2013 у справі № 904/5740/13 позов ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" про стягнення 2 463 788,98 грн задоволено частково. Стягнуто з Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2 130 028,20 грн основного боргу за договором на купівлю-продаж природного газу № 14/2599/11, а також 95 582,64 грн пені, 6 550,73 грн інфляційних втрат, 3% річних в сумі 27 309,31 грн, 7% штрафу у сумі 114 347,88 грн та судові витрати. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 29-33).
У зв'язку з тим, що відповідач не виконав рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2013 у справі № 904/5740/13, позивач просить стягнути з відповідача на підставі п. 7.2. договору пеню, а також відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних.
Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.
До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 202-205 ГК України, ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Таким чином, рішення господарських судів про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 34 664,02 грн є законними.
Статтями 193, 199 ГК України, ч. 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.
Заходами відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій передбачено ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 546 ЦК України.
Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів за умови їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. (ст. 233 ГК України). Схоже правило міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.
Таким чином, враховуючи надані сторонами докази та їх фінансовий стан і виняткові обставини, які спричинили прострочення оплати газу з боку відповідача, а також те, що сплата штрафних санкцій у повному обсязі у даному випадку зачіпає майнові інтереси не лише відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість постачання теплової енергії бюджетним установам та організаціям, то за таким обставин місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, застосувавши ст. 233 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, обґрунтовано зменшив пеню до 12 647,33 грн.
Що стосується доводів касаційної скарги про те, що судами не було надано оцінку доводам позивача, то вони є безпідставними, оскільки господарські суди на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх зібраних у справі доказів та їх належної правової оцінки прийшли до правильного висновку про зменшення пені на 50%.
Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги матеріалами справи не підтверджуються, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог ст. 33 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2014 року у справі за № 904/42/14 - без змін.
Головуючий, суддя П. Гончарук
Суддя М. Черкащенко
Суддя Л. Стратієнко