"12" березня 2013 р. справа № 2а-0470/10994/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,
при секретарі судового засідання Чепурко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2011 р. у справі № 2а-0470/10994/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Воловик і партнери груп"
до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі
про скасування податкового повідомлення - рішення, -
встановив:
У вересні 2011 року позивач звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.08.2011 р. №0001892301 про збільшення суми податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 236 911,00 грн. основного платежу, 57 367,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій з дати його прийняття.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2011 р. позов задоволено. Постанова мотивована тим, що позивач має непогашену кредиторську заборгованість перед контрагентами за 2009-2010 рр., строк стягнення якої у судовому порядку ще не минув, тому позивач правомірно включив цю заборгованість до складу валових витрат, у зв'язку з чим у відповідача відсутні підстави для збільшення позивачу суми податкових зобов'язань зі сплати податку на прибуток.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.
В обґрунтування апеляційних вимог відповідач, зокрема, зазначив, що кредиторська заборгованість позивача перед контрагентами є простроченою, тому позивач безпідставно включив її до валових витрат, що призвело до заниження підприємством податку на прибуток, тому податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.08.2011 р. №0001892301 є правомірним.
Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову позивачу в задоволенні позову.
В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залиши постанову суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що з 18.07.2011 року по 26.07.2011 року відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.05.2011 року.
В ході перевірки відповідачем встановлено, що позивачем зараховано до валових витрат прострочену кредиторську заборгованість позивача перед контрагентами ПП "Анта", "ПП "Гледіс", ПП "Сунатко" та ТОВ «Ексімгормаш», що призвело до заниження податку на прибуток.
За результатами вищевказаної перевірки відповідачем складено Акт № 1025/231/33452959 від 02.08.2011 року, відповідно до якого позивачем порушено вимоги:
- п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п. 1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (прострочена кредиторська заборгованість) занижено валовий дохід на суму 636051,00 грн., у наступних податкових періодах: півріччя 2009 року - 456 414,00 гривень, 9 місяців 2009 року - 456 414,00 гривень, 2009 рік - 557 107,00 гривень, 1 квартал 2010 року - 78 944,00 гривень;
- п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено валові витрати в розмірі 446 132,00 гривень, в т.ч. у наступних податкових періодах, за півріччя 2009 року (2 квартал 2009 року - 380 345) на суму 380 345,00 гривень, за 9 місяців 2009 року (3 квартал 2009 року - 0) на суму 380 345,00 гривень, за 2009 рік (4 квартали 2009 року - 0) 380 345,00 гривень, 1 квартал 2010 року на суму 65 787,00 гривень.;
- п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено витрати на придбання послуг на загальну суму 156 544,00 гривень, в т.ч. у наступних податкових періодах: за 2009 рік (4 квартали 2009 року - 31 353) на суму 31 353,00 гривень, за 1 квартал 2010 року - на суму 20 411,00 гривень, за півріччя 2010 року (2 квартали 2010 - 6026) на суму 26 437,00 гривень, за 9 місяців 2010 року (3 квартали 2010 року - 18 272) на суму - 44 710,00 гривень, за 2010 рік (4 квартали 2010 року - 15 229) на суму 59 939,00 гривень, за 1 квартал 2011 року на суму 65 252,00 гривень.
Відповідно до Акту № 1025/231/33452959 від 02.08.2011 року відповідачем прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення № 0001892301 від 19.08.2011 року, яким визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 236 911,00 гривень - основного платежу та 57 367,00 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність податкового повідомлення-рішення відповідача № 0001892301 від 19.08.2011 року з наступних підстав.
Оскільки спірні правовідносини виникли до 01.01.2011 року, то до спірних правовідносин застосовуються Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до п.п. 1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
Згідно п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до доходів віднесено сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".
Поняття строку позовної давності, її початок, перебіг та закінчення наведено у Цивільному кодексі України.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.ст.256,257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.3 ст. 264 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та його контрагентами: ПП "Анта", ПП "Гледіс" та ТОВ "Ексімгормаш" були укладені договори поставки, у відповідності до умов яких контрагенти позивача зобов'язувались поставити позивачу товар, а останній зобов'язувався розрахуватися за нього протягом 60-ти дні з моменту поставки товару.
ПП "Анта" поставило позивачу за договором поставки товар згідно видаткових накладних, копії яких знаходяться у матеріалах справи, у 2005, 2006 та 2007 роках. Остання поставка товару була здійснена ПП "Анта" 13.09.2007 року.
Позивач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 20 000,00 гривень, 50 000,00 гривень та 15 000,00 гривень, згідно банківської виписки від 24.10.2006 року, від 21.11.2006 року та від 23.05.2008 року, копія якої знаходиться у матеріалах справи, а також двічі проводив з ПП "Анта" зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується відповідними письмовими заявами позивача та ПП "Анта" від 27.02.2009 року та від 29.03.2010 року, копії яких знаходяться у матеріалах справи.
Таким чином, після спливу 60 календарних днів від дня останньої поставки товару позивач повинен був розрахуватися з приватним підприємством «Анта», саме з цього моменту починається відлік строку позовної давності для приватного підприємства «Анта».
ПП "Гледіс" поставило позивачу за договором поставки товар згідно видаткових накладних, копії яких знаходяться у матеріалах справи, у 2006, 2008 та 2009 роках. Остання поставка товару була здійснена ПП "Гледіс" 20.11.2009 року.
Позивач за поставлений товар розрахувався частково шляхом проведення з ПП "Гледіс" зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується відповідними письмовими заявами позивача та ПП "Гледіс" від 31.01.2008 року, копія якого знаходяться у матеріалах справи.
ТОВ «Ексімгормаш» поставило позивачу за договором поставки товар згідно видаткових накладних, копії яких знаходяться у матеріалах справи, у 2008 році. Остання поставка товару була здійснена товариством з обмеженою відповідальністю «Ексімгормаш» 14.01.2008 року.
Позивач за поставлений товар не розрахувався.
ПП "Сунатко" виконало для позивача підрядні роботи, за які позивач повинен був розрахуватися протягом 30-ти днів з моменту виставлення рахунку.
Рахунок ПП «Сунатко» був виставлений позивачу 30.10.2006 року.
Позивач за виконані роботи не розрахувався.
У матеріалах справи знаходяться підписані повноважними представниками сторін Акти звірки взаєморозрахунків:
- від 01.01.2009 року від 01.01.2010 року та від 01.04.2011 року з яких вбачається, що позивач визнав заборгованість перед ПП "Анта", ПП "Гледіс", ТОВ "Ексімгормаш";
- 01.10.2007 року, від 01.10.2008 року, від 01.10.2009 року, від 01.10.2010 року та від 01.04.2011 року з яких вбачається, що позивач визнав свою заборгованість перед ПП "Сунатко" у повному обсязі.
Враховуючи те, що позивач визнав свою заборгованість перед контрагентами шляхом часткового погашення боргу, підписанням актів звірки взаєморозрахунків, тобто вчинив дії, що свідчить про визнання свого боргу, то строк позовної давності у відповідності до положень ч.3 ст. 264 ЦК України перервався та починав свій відлік заново і тому вказана заборгованість не може бути віднесена до безповоротної фінансової допомоги.
Відповідно до ч.5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Правомірністю формування валових витрат є факт отримання товару. Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається оприбуткування платником податку товарів (п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно зарахував кредиторську заборгованість перед контрагентами: ПП "Анта", "ПП "Гледіс", ПП "Сунатко" та ТОВ «Ексімгормаш», тому повідомлення-рішення відповідача № 0001892301 від 19.08.2011 року є неправомірним та підлягає скасуванню.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2011 р. у справі № 2а-0470/10994/11 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун