03 червня 2014 рокусправа № 804/9851/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.
представників відповідача - Сімонової Ілони Володимирівни, Бурковської Оксани Миколаївни,
представника позивача - Потуремець Тетяни Іванівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2013року
по справі за позовом Державного підприємства "Виробниче об'єднання південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Представник позивача звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.
Просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м Дніпропетровську від 09.07.2013р. за №00000661420 на суму 1485969 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки із заявленої підприємством суми у розмірі 2 341 728грн., відповідач визнав у декларації за квітень 2010р. (березень 2010р.) суму до відшкодування ПДВ розмірі 1039435грн., а суму у розмірі 1304293грн., не визнав на підставі того, що відповідач не отримав матеріалів щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, які мали правові відносини з позивачем. Таким чином, відправив цю суму на дослідження. Позивач в уточнюючих розрахунках №9130 від 30.07.2010р. був вимушений зняти і перенести її у рядок 24 декларації. На даний час відповідачем, підприємству не відшкодована сума у розмірі 1 302 293,0грн. із заявленої суми та сума у розмірі 264 858грн., яка визначена у рядку 24 декларації. Таким чином, залишок не відшкодованої суми ПДВ підприємству складає у розмірі 1 485 969,0грн. На протязі червня 2010р. по березень 2013р. вищевказані суми так і не були досліджені відповідачем, а коли в червні 2013р. відповідач прийшов на підприємство з позаплановою виїзної перевіркою, то застосував до неї позовну давність строком 1095 років. Тому позивач вважає дії відповідача противоправними та суперечливими, оскільки відповідач навмисно затягнув дослідження вищевказаних сум, для того, щоб застосувати строк позовної давності 1095років і уникнути відшкодування ПДВ.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року даний позов задоволений. Визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що за підприємством зберігається право на використання накопиченого податкового кредиту у майбутньому, зокрема в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації).
Не погодившись з даним рішенням суду представник відповідача (податкового органу) подав апеляційну скаргу (також апелянтом подані додаткові письмові пояснення). В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що позивачем порушено п. 200.4 ст. 200 ПКУ, а саме завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) декларації за березень 2013 року на суму 1485969грн. Посилається на те, що податковий кредит це сума на яку платник податку має право зменшити податкові зобов'язання звітного періоду, визначена згідно ЗУ «Про податок на додану вартість», що діяв на момент виникнення від'ємних залишків у 2008-2010 роках. В силу п. 198.6 ст. 198 ПКУ, у разі якщо платник податків не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Тобто, згідно ПКУ, підприємство має право проводити формування податкового кредиту по податкових накладних з терміном не більше 365 днів. При формуванні від'ємного значення у рядку 24 декларації з ПДВ з терміном виникнення - березень 2010 року, в декларації з ПДВ за березень 2013 року виникає ситуація, коли підприємство фактично зменшило податкові зобов'язання по податкових накладних з терміном, що перевищує не тільки 365 днів, але і термін для визначення позовної давності в 1095 днів. В період до 01.01.2011 року відповідно до п. 1.8. ст. 1 ЗУ «Про податок на додану вартість» бюджетним відшкодуванням вважається сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, встановлених цим законом. В період з 01.01.2011 року відповідно до п. 14.1.18. ст. 14 ПКУ, бюджетне відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього кодексу. У рядку 24 декларації за березень 2013 року відображається залишок від'ємного значення, який у попередніх періодах не потрапив під бюджетне відшкодування внаслідок неповної сплати «вхідного» ПДВ постачальникам. Законом не передбачено можливості платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання бюджетного відшкодування після настання права на таке відшкодування. Якщо на дату виникнення права на бюджетне відшкодування платник не скористався таким правом, вважається, що ним прийняте рішення стосовно відмовлення від такого відшкодування. Сума, що обліковується у рядку 24 декларації за березень 2013 року «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» за економічною суттю є заявою на відшкодування задекларованого платником - за напрямком бюджетного відшкодування в рахунок майбутніх платежів з ПДВ. Підпунктом 102.5 ст. 102 ПКУ передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Тобто підприємство повинно було відкоригувати значення рядка 24 декларації за березень 2013 року по від'ємному значенні за березень 2010 року - 1 485 969грн.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача зазначив, що вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Посилається на ст. 7 (абз. 1, 2 пп. 7.4.1 п. 7.4) ЗУ «Про податок на додану вартість» з аналізу якого випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи/послуги) на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, ЗУ «Про податок на додану вартість» пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт/послуг чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений. Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна. Формування податкового кредиту позивачем на суму 7 898 766грн. відбувалося на підставі податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість, яка має силу податкового і одночасно розрахункового документу та підтверджує факт вчинення позивачем господарської операції, що є об'єктом оподаткування, який сплачений у повному обсязі, що підтверджено платіжними дорученнями та були задекларовані в податкових деклараціях і прийняті податковим органом без зауважень. Формування платником податку на додану вартість податкового кредиту не у періоді, коли виникло таке право, само по собі не може бути підставою для позбавлення такого платника права на податковий кредит. Зазначає, що за підприємствами зберігається право на використання накопиченого ними податкового кредиту у майбутньому, зокрема в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного, до повного його погашення або шляхом нарахування податкових зобов'язань, або шляхом отримання права на бюджетне відшкодування. Підприємство має всі належні права на зменшення податкового кредиту у рядку 24 декларації ПДВ за березень 2013 року на суму 1 485 969грн., так як позовна давність на цей рядок не розповсюджується, у зв'язку з тим, що за позивачем зберігається право на використання накопиченого податкового кредиту у майбутньому, зокрема в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації).
В судовому засіданні представники відповідача (податкового органу), кожен окремо, апеляційну скаргу підтримали та надали пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі (викладено вище). Просять апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.
В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Суду надані пояснення, аналогічні видаленим в запереченнях, проти апеляційної скарги (викладено вище). Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 19.06.2013 року співробітниками Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Державним підприємством "Виробниче об'єднання південний машинобудівельний завод ім. «Макарова» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2013 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку а березень 2013 року. За результатами перевірки складено акт № 442/14.2-14308368. На підставі зазначеного акту перевірки, податковий орган прийшов до висновку про те, що перевіркою не встановлено порушень, при відображенні "ВО ПМЗ ім. «Макарова» у декларації за лютий 2013 року від'ємного значення з ПДВ у сумі 1277 683 грн. та бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2013 року у сумі 539 219 грн. За результатами перевірки заявлене бюджетне відшкодування "ВО ПМЗ ім. «Макарова» за березень 2013 року у сумі 368 187 грн. залишається на дослідженні. На порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України з врахуванням термінів давності, визначених ст. 102 р. ІІ Податкового кодексу України, підприємством "ВО ПМЗ ім. «Макарова» завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду декларації з ПДВ за березень 2013 року на суму 1 485 969 грн. На підставі висновку вищезазначеного акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.07.2013 року №0000661420 на суму 1485969 грн.
Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції до даних правовідносин правильно застосовані норми Конституції України, Податкового кодексу України, ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», ЗУ "Про податок на додану вартість" (що мав чинність на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.
Відповідно до абзацу 1, 2 п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (що мав чинність на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Із аналізу положень ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, Закон України "Про податок на додану вартість" пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.
За приписами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.
В пункті 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З правового аналізу зазначених законодавчих норм колегія суддів робить висновок, що отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.
Формування податкового кредиту позивачем на суму 7 898 766 грн. відбувалося на підставі податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість, яка має силу податкового і одночасно розрахункового документу та підтверджує факт вчинення позивачем господарської операції, що є об'єктом оподаткування.
Відсутність у законі обмежень щодо строку давності на відображення податкового кредиту у податковому обліку, тобто формування платником податку на додану вартість податкового кредиту не у періоді, коли виникло таке право, само по собі не може бути підставою для позбавлення такого платника права на податковий кредит.
Всі платежі відбувалися у межах строку позовної давності 1095 днів, як передбачено ст. 102 р. II Податкового кодексу України, але слід зазначити, що відносини у сфері господарських операцій та формування податкового кредиту, оплати за період: травень 2008р. на 452800 грн., за листопад 2008р. на суму 199207 грн., за грудень 2008р. на 1338707 грн., за січень 2009р. на суму 261804 грн., за лютий 2009р. на 2162710 грн., за березень 2009р. на 51207 грн., за квітень 2009р. на 2777621 грн., за травень 2009р. на суму 133940 грн., за червень 2009р. на 320045 грн. та за серпень 2009р. на 200725 грн. відбувалося відповідно до п.п.7.2.3, п.п. 7.2.6. п. 7.2, 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (на час чинності до набрання чинності Податкового кодексу України з 01.01.2011р.).
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПКУ, сума від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Кодексу).
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Разом з тим Податковим Кодексом не передбачено можливості позбавлення права осіб на формування податкового кредиту на підставі відсутності у них права на бюджетне відшкодування.
Відповідно до пункту 200.5 статті 200 Кодексу не мають права на отримання бюджетного відшкодування, зокрема, особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів). Згідно із підпунктом 4.6.6 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 р. № 41, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.02.2011р. за № 197/18935, залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).
Таким чином, за підприємствами зберігається право на використання накопиченого ними податкового кредиту у майбутньому, зокрема в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації).
Платник податку, який не мав права на бюджетне відшкодування через відсутність оподатковуваних поставок, має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів, до повного його погашення або шляхом нарахування податкових зобов'язань, або шляхом отримання права на бюджетне відшкодування.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, прийшов до правильного висновку, що позивач мав всі належні права на зменшення податкового кредиту у рядку 24 декларації ПДВ за березень 2013 року на суму 1485969 грн. так як позовна давність на цей рядок не розповсюджується, у зв'язку з тим, що за позивачем зберігається право на використання накопиченого податкового кредиту у майбутньому, зокрема в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) та скасування у зв'язку з цим спірного податкового повідомлення-рішення від 09.07.2013р. за №00000661420 на суму 1485969 грн.
Отже, суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального та процесуального права, повно та всебічно дослідив матеріали та обставини справи, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись п. 1 ч.1. ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року по справі за позовом Державного підприємства "Виробниче об'єднання південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна