"21" лютого 2014 р. справа № 2а-4911/2011
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради на постанову Амур- Нижньодніпровського районного суду Дніпропетровської обл. від 22 квітня 2011 р. у справі № 2а-4911/2011 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради про про зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача, зобов'язати відповідача здійснити позивачу, згідно встановленої у відповідний час категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням виплачених сум за 2007 -2010 роки
Ухвалою Амур- Нижньодніпровського районного суду Дніпропетровської обл. від 10.01.2011 року позовні вимоги, заявлені за період до 27.06.2010 року залишені без розгляду.
Постановою Амур- Нижньодніпровського районного суду Дніпропетровської обл. від 22 квітня 2011 р. у справі № 2а-4911/2011, прийнятої за результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження адміністративний позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії відповідача. Зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 3 мінімальних заробітних плат за 2010 рік
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати.
Дана адміністративна справа розглянута судом апеляційної інстанції відповідно до ст. 197 КАС України, в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач віднесений до другої категорії осіб, які евакуйовані з зони відчуження внаслідок Чорнобильської катастрофи та одержує компенсаційні виплати згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Виплату позивачу допомоги на оздоровлення здійснено відповідачем у 2007 - 2010 роках -в розмірі 75,00 грн. з посиланням на постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 № 836, від 12.07.05 № 562.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про протиправність таких дій відповідача.
На момент здійснення відповідачем відповідних виплат позивачу, розміри щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, особам, евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, встановлені вказаним Законом в редакції, відновленій згідно Рішенню Конституційного Суду України №10рп/2008 від 22.05.2008р.
Відповідно до вимог ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Так, згідно ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щорічна допомога на оздоровлення особам, евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, виплачується в розмірі - три мінімальні заробітні плати.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті, надається одна з них, за вибором особи.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Посилання відповідача в обґрунтування своїх дій, зокрема, на ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є неправомірним, оскільки надані вказаною нормою повноваження Кабінету Міністрів України підвищувати конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати не свідчать про можливість встановлення Кабінетом Міністрів України інших розмірів доплат, пенсій і компенсацій, ніж визначено відповідними статтями Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Також слід зазначити, що станом на момент існування спірних відносин, нормативних актів Кабінету Міністрів України з приводу встановлення розмірів виплат одноразової допомоги на оздоровлення особам, визначеним ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не приймалося.
Застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.05 № 562 при нарахуванні одноразової допомоги на оздоровлення є неправомірним, оскільки означена постанова суперечить положенням Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, нарахування позивачу одноразової допомоги на оздоровлення повинно здійснюватися відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відсутність грошових коштів на виплату допомоги на оздоровлення в даному випадку не позбавляє позивача, як особу, що має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, права на отримання цієї допомоги. Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не обмежує таке право наявністю фінансування.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу допомоги на оздоровлення та поклала виконання цього обов'язку на органи соціального захисту населення за місцем проживання позивача, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Тобто, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та виніс законне та обґрунтоване рішення, що не дає підстав для задоволення апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради на постанову Амур- Нижньодніпровського районного суду Дніпропетровської обл. від 22 квітня 2011 р. у справі № 2а-4911/2011 залишити без задоволення.
Постанову Амур- Нижньодніпровського районного суду Дніпропетровської обл. від 22 квітня 2011 р. у справі № 2а-4911/2011 залишити без змін.
Ухвала суду відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна