Справа № 761/20058/14-ц
Провадження №2-н/761/498/2014
іменем України
10 липня 2014 року суддя Шевченківського районного суду м Києва Волокітіна Н.Б., розглянувши заяву ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по заробітній платі з Державного підприємства Український науково-дослідний і проектний інститут харчової промисловості «Укрндпіхарчопром»,
Заявник ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з заборгованості по заробітній платі.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 100 ЦПК України суд відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.
Пунктом 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» передбачено, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить до структури заробітної плати. До заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання. При цьому частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник має право звернутися до суду з вимогою про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до п. 9 вищезазначеної Постанови наявність спору про право (п.2 ч.3 ст. 100 ЦПК), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.
Як вбачається із матеріалів заяви, заявник просить стягнути із боржника заборгованість по заробітній платі. Однак, заявником до заяви не долучено жодного документа, який підтверджує наявність нарахованої, але невиплаченої заробітної плати.
Враховуючи вищевикладене, вважаю за необхідне відмовити ОСОБА_2 у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по заробітній платі з Державного підприємства Український науково-дослідний і проектний інститут харчової промисловості «Укрндпіхарчопром».
Керуючись п. 2 ч. 3 ст. 100 ЦПК України, суд
Відмовити ОСОБА_2 у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по заробітній платі з Державного підприємства Український науково-дослідний і проектний інститут харчової промисловості «Укрндпіхарчопром».
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня отримання її копії.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя