Провадження № 2-2251/14
у справі № 760/3400/14-ц
18 червня 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі : головуючого судді - Лазаренко В.В.
при секретарі - Пономарьові М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО - страхування» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу, -
17.02.2014 року позивач ПАТ «ПРОСТО-страхування» звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути в порядку регресу з відповідача ОСОБА_1 на свою користь витрати пов'язані з виплатою страхового відшкодування в розмірі 1 733,32 грн. та судовий збір.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на те, що між ПАТ «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_2 06.10.2009 року був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
20.01.2010 року в м. Києві на проспекті Відрадному з вини відповідачки ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу - автомобіля «Daewoo Lanos», д.н. НОМЕР_1, під її керуванням, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль «Chery Amulet», д.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3
Відповідно до Постанови Солом'янського районного суду м. Києва дорожно - транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1
05.07.2012 року ОСОБА_3 звернувся до ПАТ «ПРОСТО-страхування» із повідомленням про настання випадку.
Відповідно до платіжного доручення №1720 від 12.07.2012 року та заяви на виплату готівки №16909 ПАТ «ПРОСТО-страхування» виплатила страхове відшкодування в розмірі 1 733,32 грн. ОСОБА_3
У зв'язку з тим, що відповідачка порушила умови договору страхування та не повідомила про настання ДТП, позивач набув право регресної вимоги в межах суми виплаченого страхового відшкодування, тобто 1 733,32 грн., які він і просить стягнути на свою користь.
В судовому засіданні 18.06.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідачка в судовому засіданні позов визнала. Погодившись з правомірністю пред'явлення до неї вимоги про відшкодування шкоди.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 06.10.2009 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом №ВВ/9364964 (а.с. 5).
20.01.2010 року в м. Києві на проспекті Відрадному з вини відповідачки ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Daewoo Lanos», д.н. НОМЕР_1, під її керуванням, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль «Chery Amulet», д.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 22.11.2010 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 10).
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Враховуючи що постанова Солом'янського районного суду м. Києва від 22.11.2010 року набрала законної сили, суд вважає вину відповідачки у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди від 02.12.2010 року доведеною.
05.07.2012 року ОСОБА_3 звернувся до ПАТ «ПРОСТО-страхування» із повідомленням про настання страхового випадку.
Відповідно до платіжного доручення №1720 від 12.07.2012 року та заяви на виплату готівки №16909 ПАТ «ПРОСТО-страхування» виплатила страхове відшкодування в розмірі 1 733,32 грн. ОСОБА_3
Відповідно до п.п. 33.1.4. п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Зазначені вимоги закону ОСОБА_1 не виконала, та не повідомила позивача про дорожньо-транспортну пригоду, що мала місце 20.01.2011 року.
У зв'язку з цим позивач набув право зворотної вимоги до відповідача на підставі п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених цим Законом.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 ЦК України. Зазначена стаття, зокрема, визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 року роз'яснено, що спір про відшкодування шкоди, завданої самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним.
Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Стаття 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» визначає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Враховуючи, положення наведених норм права та з урахуванням обставин справи суд приходить до висновку, що з моменту здійснення виплати страхового відшкодування ПАТ «ПРОСТО-страхування» набуло право вимоги до ОСОБА_1 у межах фактичних витрат - 1 733,32 грн., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 243,60 грн.
Керуючись Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ст.ст. 9, 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 33, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 22, 993, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст. 10,11, 57-61, 88, 209, 212-215, 224, 226 ЦПК України, суд, -
Позов Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» витрати, пов'язані з виплатою страхового відшкодування в сумі 1 733,32 грн. та судовий збір в сумі 243,60 грн.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: