ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
02 липня 2014 року № 2а-15313/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Огурцова О.П., суддів Арсірія Р.О., Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства "Укрнафта"
до треті особиНаціональної комісії, що здійснює регулювання у сфері електроенергетики Товариство з обмеженою відповідальністю "Надра - Інвест", Приватна компанія "Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед", Компанія "Моментум Ентерпрайзес (Істерн Юроп) Лімітед", НАК "Нафтогаз України", Міністерство енергетики та вугільної промисловості України
провизнання протиправними та скасування з дати прийняття постанов № 1949 від 23.12.2010, № 1950 від 23.12.2010, № 1951 від 23.12.2010 та № 1952 від 23.12.2010,
Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовами до Національної комісії регулювання електроенергетики України про визнання протиправними та скасування з дати прийняття постанов від 23.12.2010 № 1950, № 1951, № 1952 та № 1949.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва було об'єднано до спільного розгляду та вирішення адміністративні справи № 2а-8944/11/2670, № 2а-8972/11/2670, № 2а-8980/11/2670, № 2а-8982/11/2670.
У судовому засіданні 31.08.2011 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Надра - Інвест", Приватну компанію "Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед", Компанію "Моментум Ентерпрайзес (Істерн Юроп) Лімітед".
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2011 адміністративний позов задоволено повністю.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 у справі № 2а-8944/11/2670 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2011 без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.10.2012 у справі № К/9991/34109/12 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2012 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору НАК "Нафтогаз України".
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 у справі № 2а-15313/12/2670 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2013 залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.04.2014 у справі № К/800/59619/13 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
06.05.2014, в порядку встановленому статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України та Положенням про автоматизовану систему суду, затвердженого рішенням ради суддів України № 30 від 26.11.2010 справу було розподілено між суддями. За результатом автоматичного розподілу судових справ для розгляду справи № 2а-15313/12/2670 було визначено суддю Огурцова О.П.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2014 справу прийнято до провадження.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2014 та від 23.06.2014 відмовлено у задоволенні клопотання Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері електроенергетики щодо зупинення провадження у справі.
04.06.2014 прокуратурою міста Києва через канцелярію суду було подано подання про вступ у справу № 2а-15313/12/2670.
У судовому засіданні 23.06.2014 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач приймаючи оскаржувані постанови порушив вимоги Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік", встановивши ціну на газ, яка не забезпечує покриття економічно обґрунтованих витрат власного видобутку та отримання прибутку від реалізації газу достатнього для здійснення капіталовкладень, положення статті 10 Господарського кодексу України та статті 3 Закону України "Про ціни і ціноутворення" встановивши ціну на газ яка не відповідає засадам цінової політики, не забезпечує збалансованості витрат при видобутку за підготовки газу з ціною його реалізації. Також позивач посилався на те, що оскаржувані постанови було прийнято на підставі Порядку формування, розрахунку та затвердження цін на природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ) для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток затверджений постановою Національної комісії регулювання електроенергетики № 35 від 22.01.2009 факт не набрання чинності яким встановлено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.04.2014 у справі № К/9991/37707/12.
У судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що приймаючи оскаржувані постанови діяв на виконання повноважень по забезпеченню проведення тарифної та цінової політики на ринку природного газу, наданих статтею 4 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», статтею 13 Закону України «Про природні монополії», Указом Президента України № 213 від 14.03.1995 «Про заходи щодо забезпечення діяльності Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України». Відповідач також зазначив, що при встановленні ціни на газ постановами, що оскаржуються, керувався статтею 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» та Порядком формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, затвердженим постановою Національної комісії регулювання електроенергетики № 35 від 22.01.2009.
Також відповідач посилався на те, що встановлені оскаржуваними постановами ціни є економічно обґрунтованими, розраховані у відповідності до норм чинного законодавства, яке регулює порядок та спосіб встановлення цін на природний газ власного видобутку.
Водночас відповідач зазначив про те, що Порядок формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, затвердженим постановою Національної комісії регулювання електроенергетики № 35 від 22.01.2009 не підлягав реєстрації в Міністерстві юстиції України, та факти встановлені ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.10.2012 у справі № К/9991/34109/12 не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних постанов.
Представник відповідача у судових засіданнях заперечила проти позовних вимог, надала додаткові усні пояснення та просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Представники прокуратури, третьої особи 4 та третьої особи 5 у судовому засіданні 23.06.2014 заперечили проти позовних вимог, підтримали позицію відповідача та просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Третя особа 1, третя особа 2 та третя особа 3 у судове засідання 23.06.2014 не прибули, третьою особою 3 через канцелярію суду 28.05.2014 було подано клопотання про розгляд справи без її участі.
З урахуванням наведеного, відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, заслухавши у судовому засіданні представників позивача, відповідача, прокуратури, третьої особи 4 та третьої особи 5 ухвалила продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Підчас судового розгляду справи, колегія суддів,
23.12.2010 Національною комісією регулювання електроенергетики України відповідно до статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", Указу Президента України № 213 від 14.03.1995 «Про заходи щодо забезпечення діяльності Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України» та Порядку формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, затвердженим постановою Національної комісії регулювання електроенергетики № 35 від 22.01.2009 було прийнято:
- постанову № 1949 «Про встановлення ціни на товарний природний газ, видобутий відповідно до договору Спільної інвестиційної діяльності від 14.09.95 № 410/95», в пункті 1 якої зазначено наступне: "Установити ціну на товарний природний газ, видобутий відповідно до договору Спільної інвестиційної діяльності від 14.09.95 N 410/95 між ВАТ «Укрнафта» (Україна) і Компанією «Карпатські Петролеум Корпорейшн» (США), у розмірі 394 грн. за 1000 м3 (без урахування ПДВ)";
- постанову № 1950 «Про встановлення ціни на товарний природний газ, видобутий відповідно до договору Спільної діяльності від 24.12.97 № 999/97», в пункті 1 якої зазначено наступне: "Установити ціну на товарний природний газ, видобутий відповідно до договору Спільної діяльності від 24.12.97 № 999/97 між ВАТ «Укрнафта» (Україна) і Компанією «Моментум Ентерпрайзес (Істерн Юроп) ЛТД» (Кіпр), у розмірі 553 грн. за 1000 м3 (без урахування ПДВ).";
- постанову № 1951 «Про встановлення ціни на товарний природний газ, видобутий відповідно до договору Спільної діяльності від 20.07.2004 №35/809-СД», в пункті 1 якої зазначено наступне: "Установити ціну на товарний природний газ, видобутий відповідно до договору Спільної діяльності від 20.07.2004 № 35/809-СД між ВАТ «Укрнафта» (Україна) і Приватною компанією «Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед» (Великобританія), у розмірі 412 грн. за 1000 м3 (без урахування ПДВ)";
- постанову №1952 «Про встановлення ціни на товарний природний газ, видобутий відповідно до договору Спільної діяльності від 21.12.2000 № 5/56», в пункті 1 якої зазначено наступне: "Установити ціну на товарний природний газ, видобутий відповідно до договору Спільної діяльності від 21.12.2000 № 5/56 між НГВУ «Полтаванафтогаз» ВАТ «Укрнафта» (Україна) і ТОВ «Надра-Інвест» (Україна), у розмірі 928 грн. за 1000 м3 (без урахування ПДВ)".
Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", яке є правонаступником ВАТ «Укрнафта», не погоджуючись з вказаними постановами, звернулося з відповідними адміністративними позовами до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, колегія суддів вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» підприємства, частка держави у статутному фонді яких становить 50 відсотків та більше, господарські товариства, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутному фонді інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність та/або особи, уповноважені договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісяця здійснюють продаж усього товарного природного газу, видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами в межах території України, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування такого ресурсу, за закупівельними цінами, які для кожного суб'єкта господарювання - власника спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами щороку встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, згідно із затвердженим нею Порядком формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.
Відповідно до пункту 11 частини третьої статті 4 зазначеного Закону до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, належить, зокрема, затвердження Порядку формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, визначених у статті 10 цього Закону.
Таким чином, зазначеними нормами встановлено обов'язок суб'єкта господарювання здійснити продаж газу за ціною встановленою НКРЕ, а НКРЕ зобов'язана встановити ціни газу для визначеного кола суб'єктів згідно із затвердженим нею Порядком формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.
При прийнятті постанов № 1950 від 23.12.2010, № 1951 від 23.12.2010; № 1952 від 23.12.2010, № 1949 від 23.12.2010, встановленні розрахунку та цін на газ зазначеними постановами відповідач керувався положеннями Порядку формування, розрахунку та затвердження цін на природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ) для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №35 від 22.01.2009.
Зазначений факт сторонами не заперечується та безпосередньо вбачається зі змісту оскаржуваних постанов.
03.04.2014 Вищим адміністративним судом України за результатами розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 у справі 2а-11259/11/2670 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Національної комісії регулювання електроенергетики України про визнання незаконним та нечинним порядку формування, розрахунку та встановлення цін на природній газ винесено ухвалу № К/9991/37707/12, якою встановлено, що наказ Національної комісії регулювання електроенергетики № 35 від 22.01.2009 "Про затвердження Порядку формування, розрахунку та затвердження цін на природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ) для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток" не мав сили нормативно - правового акту, оскільки було порушено процедуру приведення офіційного документа до вимог діючого законодавства, оскільки він не був зареєстрований в Міністерстві юстиції України, у той час, як відповідно до указу Президента України № 493/92 від 03.10.1992 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 731 від 28.12.1992 підлягав державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.
Частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Згідно з частинами першою та другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Отже рішенням суду, яке набрало законної сили, а саме, ухвалою Вищого адміністративного суду України № К/9991/37707/12 від 03.04.2012, встановлено факт того, що наказ № 35 від 22.01.2009, яким було затверджено Порядок формування, розрахунку та затвердження цін на природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ) для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, згідно з яким були встановлені ціни на товарний природний газ власного видобутку постановами № 1950 від 23.12.2010, № 1951 від 23.12.2010, № 1952 від 23.12.2010, № 1949 від 23.12.2010, підлягав державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та не мав сили нормативно - правового акту.
З огляду на викладене, враховуючи те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України № К/9991/37707/12 від 03.04.2012 встановлено, факт того, що наказ Національної комісії регулювання електроенергетики № 35 від 22.01.2009, яким було затверджено Порядок формування, розрахунку та затвердження цін на природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ) для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток не набрав чинності, відповідачем було здійснено розрахунок та затвердження цін на природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ) установлених постановами № 1950 від 23.12.2010, № 1951 від 23.12.2010, № 1952 від 23.12.2010, № 1949 від 23.12.2010 на підставі правого акту, який не набрав чинності.
Вищий адміністративний суд України скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 зазначив наступне: " Оскільки з огляду на положення статті 81 КАС України суд при визначенні кількості і змісту питань, за якими має бути проведена експертиза, не зв'язаний позицією сторін, то при призначенні експертизи для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, суд першої інстанції повинен був призначити судову експертизу з урахуванням вимог наказу Міністерства юстиції України від 8.10.1998р. N 53/5, а суд апеляційної інстанції вказане порушення, що унеможливило повне та всебічне з'ясування обставин справи, не усунув".
Представник позивача у судових засіданнях зазначив про те, що вважає за недоцільне призначення експертизи у справі, а відповідач клопотання про призначення експертизи, під час розгляду справи, не заявляв.
Таким чином, враховуючи те, що жодна зі сторін не заявила клопотання про призначення експертизи в адміністративній справі з іншим переліком питань, які мають бути поставлені перед експертом, ніж ті, що були вже поставлені перед експертом, відповідна експертиза призначена не була.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем було здійснено розрахунок та затвердження цін на природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ) установлених постановами № 1950 від 23.12.2010, № 1951 від 23.12.2010, № 1952 від 23.12.2010, № 1949 від 23.12.2010 на підставі нормативно - правого акту, який не набрав чинності, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання зазначених постанов протиправними та їх скасування.
Частинами першою та другою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
1. Адміністративний позов - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати з дати прийняття постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України №1950 від 23.12.2010, №1951 від 23.12.2010, №1952 від 23.12.2010, №1949 від 23.12.2010.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя О.П. Огурцов
Судді Р.О. Арсірій
І.М. Погрібніченко