ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
26 червня 2014 року № 826/7352/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Берко А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛЕ ДИЗАЙН"
до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
за участю:
представника позивача - Риченка В.В. (довіреність б/н від 05.05.2014),
представника відповідача - Макаревича О.С. (довіреність № 2728/9/10 від 20.06.2014),
на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26.06.2014 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЛЕ ДИЗАЙН" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що викладені в акті перевірки № 1537/26-56-22-01-03/37570334 від 14.04.2014 висновки відповідача не обґрунтовані посиланнями на відповідні докази, зокрема, документи первинного бухгалтерського обліку, які були надані відповідачі. Також позивач посилався на те, що правовідносини між ним та контрагентами ТОВ "Промбуд Маркет" та Представництвом "Сембол Улусларараси Ятирим Тарим Пейзаж Іншаат Туризм Санайі Ве Тіджарет Анонім Шикрет" мали реальних характер, що підтверджується відповідними первинними документами.
У судовому засіданні 26.06.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 26.06.2014 надав письмові заперечення проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що дії податкового органу по проведенню перевірки, щодо формування висновків акту перевірки та по складанню акту перевірки є функціональними обов'язками податкового органу та самі по собі не порушують права позивача. Також відповідач посилався на те, що використання податкової інформації, що міститься в акті перевірки, не породжує для позивача юридичних наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків.
У судовому засіданні 26.06.2014 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд , -
В період з 08.04.2014 по 10.04.2014 Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛЕ ДИЗАЙН" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Представництвом "Сембол Улусларараси Ятирим Тарим Пейзаж Іншаат Туризм Санайі Ве Тіджарет Анонім Шикрет" та з ТОВ "Промбуд Маркет" за період з 01.01.2014 по 28.02.2014.
За результатами перевірки складено акт № 1537/26-56-22-01-03/37570334 від 14.04.2014 на сторінці 9 якого зазначено наступне: "Враховуючи вищенаведене, операції купівлі-продажу між ТОВ «Алле Дизайн» та Представництва "Сембол Улусларараси Ятирим Тарим Пейзаж Іншаат Туризм Санайі Be Тіджарет Анонім Ширкеті" не спричиняють реального настання правових наслідків, чим порушено вимоги п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами і доповненнями, а також встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 на суму податкових зобов'язань 3586488,0 грн.".
На сторінці 18 зазначено акту вказано наступне: "Таким чином, в порушення п. 198.2, п. 198.3, п.198.6. ст.198, Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №27 5 5-VI із змінами та доповненнями, встановлено відсутність реального здійснення господарської операції за період з 01.01.2014 р. по 28.02.2014 р. на суму податкового кредиту 1916500,0 грн., що були сформовані ТОВ «Алле Дизайн» по взаємовідносинам з ТОВ «Промбуд Маркет» (код за ЄДРПОУ 38654416)."
В розділі 4 "Висновок" акту № 1537/26-56-22-01-03/37570334 від 14.04.2014 вказано наступне: "Перевіркою з питань правомірності нарахування, правильності обчислення податку на додану вартість ТОВ «Алле Дизайн» по взаємовідносинам з ТОВ «Промбуд Маркет» (код за ЄДРПОУ 38654416) за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року встановлено порушення:
1. ч.5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст.. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Алле Дизайн» при придбанні та пролажу товарів (послуг).
2. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та товарів (послуг) за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 198 Податкового кодексу України.
Отже, перевіркою встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій а суму податкових зобов'язань - 3586488,0 грн. по взаємовідносинам з Представництвом "Сембол Улусларараси Ятирим Тарим Пейзаж Іншаат Туризм Санайі Be Тіджарет Анонім Лиркеті" (код ЄДРПОУ 26503626) в січні - лютому 2014 року, та податкового кредиту на суму -1916500.0 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Промбуд Маркет» (код за ЄДРПОУ 38654416) в січні - лютому 2014 р.".
Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЛЕ ДИЗАЙН" вважаючи протиправними дії податкового органу по внесенню до акту № 1537/26-56-22-01-03/37570334 від 14.04.2014 висновків та вважаючи, що на підставі вказаного акту було відкориговано показники податкової звітності звернулось з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду
Таким чином судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, та підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення, дія чи бездіяльність прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення, дія чи бездіяльність є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Діяльність працівників контролюючого органу з проведення перевірки суб'єкта господарювання є лише службовою діяльністю таких осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом перевірки вимог чинного законодавства, з огляду на що, не створює жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінює стану його суб'єктивних прав, оскільки сама по собі не породжує настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки суб'єкта господарювання.
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Отже, акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові грошових зобов'язань, а висновки посадових осіб контролюючого органу, викладені в акті перевірки, є позицією цих осіб щодо кваліфікації дій платника податків, однак самі по собі не впливають на стан суб'єктивних прав платника та не створюють для нього будь-яких додаткових обов'язків.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду Украйни від 10.10.2012 у справі № К/9991/30241/12.
З огляду на зазначене, податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.06.2012 у справі № К/9991/16720/12.
З огляду на викладене, враховуючи те, що діяльність працівників контролюючого органу з проведення перевірки суб'єкта господарювання є лише службовою діяльністю таких осіб на виконання своїх посадових обов'язків та сама по собі не породжує настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки суб'єкта господарювання, а також те, що акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, оскільки він є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача по внесенню до акту перевірки № 1537/26-56-22-01-03/37570334 від 14.04.2014 певних висновків не спрямовані на захист та відновлення порушених прав та інтересів позивача, а отже не підлягають задоволенню.
Відповідно до пунктів 2 та 11 розділу І Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 765 від 05.12.2013 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за № 217/24994 цим Порядком встановлюється механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів) оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів. За даними оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати та єдиного внеску Міндоходів та його територіальними органами в автоматичному режимі формуються звітність і зведена інформація про нарахування та надходження податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати, єдиного внеску, податковий борг, недоїмку із сплати єдиного внеску відшкодування податку на додану вартість, результати перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), надміру сплачених сум платежів та єдиного внеску тощо.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ зазначеного Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.
Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 765 від 05.12.2013 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за № 217/24994 встановлено, що нарахуванню в інтегрованій картці платника підлягають: зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, самостійно визначені платником; суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником; зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, визначені територіальним органом Міндоходів та узгоджені відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгоджених сум зобов'язань за податками, зборами, митними платежами, єдиним внеском; пеня на суму заниження податкового зобов'язання, нарахованого територіальним органом Міндоходів або платником; проценти за користування розстроченням (відстроченням).
Відповідно до пунктів 2 та 3 розділу ІІІ зазначеного Порядку зобов'язання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності, відображаються територіальним органом Міндоходів в інтегрованій картці платника. Зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, розраховані територіальним органом Міндоходів, відображаються ним в інтегрованій картці платника за даними електронного реєстру повідомлень-рішень у частині узгоджених сум.
Згідно з пунктом 4 Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 765 від 05.12.2013 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за № 217/24994 нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації. Нарахування узгоджених сум грошових зобов'язань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань. При поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує грошові зобов'язання минулих податкових періодів платника та ліквідаційної звітності, нарахування в інтегрованій картці платника проводиться датою його подання.
Таким чином, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками в яких нарахування податків, зборів здійснюється відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а зобов'язань, штрафних санкцій та пені за податками, зборами розрахованих територіальним органом Міндоходів, - за даними електронного реєстру повідомлень-рішень у частині узгоджених сум
Позивачем доказів та обґрунтувань на підтвердження здійснення відповідачем коригувань задекларованого ним податкового кредиту по ПДВ та податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 саме в інтегрованій картці платника на підставі акту № 1537/26-56-22-01-03/37570334 від 14.04.2014 суду надано не було, як і не було зазначено про наявність відповідного факту.
Таким чином у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем було здійснено коригування задекларованого позивачем податкового кредиту по ПДВ та податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 в інтегрованій картці платника на підставі акту № 1537/26-56-22-01-03/37570334 від 14.04.2014.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що у даному випадку внесення або зміна інформації в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та інших аналітично інформаційних системах та базах даних Міндоходів саме по собі не зумовлює для платника податків будь-яких юридичних наслідків у формі виникнення або зміни прав та обов'язків, оскільки внесення такої інформації не призвело до коригування (збільшення) податкових зобов'язань платника податків.
Позивачем не було надано суду доказів та обґрунтувань на підтвердження факту того, що дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень, по внесенню в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та інших аналітично інформаційних системах та базах даних Міндоходів призвели до настання будь-яких юридичних наслідків, мали вплив на реалізацію його (позивача) прав, інтересів та призвели до їх порушення.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на зазначене, враховуючи те, що підстави вважати, що відповідачем були внесені зміни до інтегрованої картки платника - позивача на підставі акту № 1537/26-56-22-01-03/37570334 від 14.04.2014 у суду відсутні, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що відповідачем було здійснено зменшення задекларованого податкового кредиту по ПДВ позивача на суму 1916500,00 грн., зменшення задекларованих позивачем податкових зобов'язань по ПДВ в розмірі 3586488,00 грн. за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 та внесення на підставі акта № 1537/26-56-22-01-03/37570334 від 14.04.2014 інформації до АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та інших аналітично інформаційних системах та базах даних Міндоходів мало вплив на реалізацію позивачем його (позивача) прав, свобод, інтересів чи призвело до їх порушення.
Оскільки позовна вимога щодо зобов'язання відповідача утриматись від використання акту № 1537/26-56-22-01-03/37570334 від 14.04.2014 у проведенні перевірок інших суб'єктів господарювання - контрагентів позивача спрямована на майбутній захист прав, свобод та інтересів позивача, які на час розгляду справи не були порушені, суд дійшов висновку про безпідставність заявленої позовної вимоги.
З урахуванням наведеного, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Огурцов
Постанова складена в повному обсязі 03.07.2014.