ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/12586/14 08.07.14
За позовом Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Спар-Центр»
Про стягнення 13 964,95 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
від позивача Глущенко М.М. - по дов. № 11 від 31.12.2013
від відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спар-Центр» 12 480,00 грн. основного боргу, 1 206,45 грн. пені, 278,50 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування № 1.1-47.12 від 01.06.2012.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2014 порушено провадження у справі № 910/12586/14 та призначено її до розгляду на 08.07.2014.
Позивач в судовому засіданні 08.07.2014 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судове засідання 08.07.2014 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 26.06.2014 не виконав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 26.06.2014 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: м. Київ, вул. Рогніденська, 4-а.
Відповідач ухвалу суду від 26.06.2014, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 01.07.2014, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.
В судовому засіданні 08.07.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
01.06.2012 між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спар-Центр» (сторона-2) було укладено договір про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування № 1.1-47.12 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору сторона-1 надає стороні-1 в експлуатацію 13 (тринадцять) фіксованих місць для щоденного паркування автотранспортних засобів за адресою: м. Київ, вул. Кутузова, 9 (далі - об'єкт).
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було сплачено вартість за використання місць для паркування за серпень, вересень 2013 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 12 480,00 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем нарахована пеня в розмірі 1 206,45 грн. та 3% річних в сумі 278,50 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними. Та умови,які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Пункт 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до п. 3.1. договору сторона-1 надає стороні-2 в експлуатацію 13 (тринадцять) фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів за тарифом 480,00 за одне фіксоване місце на місяць, загальна вартість використання 13 (тринадцяти) місць складає 6 240,00 грн.
Відповідно до п. 3.3. договору сторона-1 щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним надає стороні-2 в двох примірниках акт приймання-передачі наданих послуг.
Згідно з п. 3.4. договору сторона-2 зобов'язана протягом 2 (двох) календарних днів з дня отримання акту приймання-передачі наданих послуг підписати його та повернути стороні-1 один примірник акту.
Відповідно до п. 3.5. договору, якщо на думку сторони-2 надані стороною-1 послуги не відповідають встановленим вимогам, то протягом 3-х робочих днів місяця, наступного за звітним, сторона-2 повинна надати мотивовану відмову від прийняття послуг. Якщо в установлений строк сторона-1 не одержить підписаний акт приймання-передачі наданих послуг або мотивовану відмову від підписання акту, послуги вважаються прийнятими з виконанням всіх умов договору. Акт без підпису сторони-2 вважається прийнятим за умови наявності запису «Зауваження від сторони-2 не надійшли».
Наявні в матеріалах справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за серпень та вересень 2013 року з боку відповідача не підписані та за відсутності мотивованої відмови відповідача від їх підписання на актах проставлена відмітка «Зауваження від сторони-2 не надійшли», а отже послуги за вказаний період за договором вважаються прийнятими відповідачем без зауважень.
Відповідно до п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 3.2. договору визначено, що розрахунок між сторонами здійснюється щомісячно шляхом оплати у розмірі 100% місячної вартості послуг не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 2.2.4. договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі перераховувати позивачу кошти згідно умов цього договору.
Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість наданих послуг у визначений договором строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем за серпень, вересень 2013 року, яка за розрахунками позивача, які не ос порені відповідачем, складає 12 480,00 грн.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості послуг за користування місцями для паркування транспортних засобів в розмірі 12 480,00 грн.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що за несвоєчасне перерахування плати, зазначеної в п. 3.1. цього договору, сторона-2 сплачує стороні-1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги.
Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Укладеними між сторонами договорами не передбачено нарахування пені до дня фактичного виконання зобов'язання належним чином, а тому має бути обмежений шестимісячним строком нарахування.
Враховуючи, що в силу умов п. 3.2. договору, відповідач зобов'язаний був вносити платежі до 15 числа поточного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця наданих послуг, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг за кожним платежем окремо.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої за розрахунками суду становить 815,65 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 815,65 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.
В частині нарахування розміру пені в сумі 390,80 грн. в позові слід відмовити, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем порушено норми чинного законодавства України.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті коштів за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 278,50 грн. - 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Умовами договору інший розмір процентів не визначено.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 278,50 грн. - 3% річних.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спар-Центр» (м. Київ, вул. Рогнідинська, 4-а, код ЄДРПОУ 36148976) на користь Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (м. Київ, вул. Копилівська, 67, код ЄДРПОУ 35210739) 12 480 (дванадцять тисяч чотириста вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 815 (вісімсот п'ятнадцять) грн. 65 коп. пені, 278 (двісті сімдесят вісім) грн. 50 коп. - 3% річних, 1 775 (одну тисячу сімсот сімдесят п'ять) грн. 87 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 10.07.2014.
СуддяВ.В. Сівакова