01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
про повернення позовної заяви
08.07.14 № 910/13623/14.
за позовом: ОСОБА_1, м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллонж», м.Київ
про встановлення факту, визнання протоколу загальних зборів таким, що не має юридичної сили, визнання недійсними статутів
Суддя Любченко М.О.
Позивач, ОСОБА_1, м.Київ звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллонж», м.Київ про:
- встановлення факту, що загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллонж» не відбулись;
- визнання протоколу №1-5/2006 від 03.05.2006р. загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллонж» таким, що не має юридичної сили;
- визнання недійсним статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллонж», зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі 23.07.2007р.;
- визнання недійсним статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллонж», зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі 20.08.2007р.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, господарським судом встановлено наступне:
Згідно із п.2 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний при поданні позову надати суду докази відправлення відповідачам копій позовної заяви і всіх доданих до неї документів. Відповідно до ч.1 ст.56 вказаного Кодексу України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Тобто, належними доказами направлення на адресу відповідачів позову та всіх доданих до нього документів є описи вкладення.
Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п.2, 4 ч.3 ст.129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.
Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.
Згідно із ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Як вказувалось вище, у даному випадку такими належними доказами надіслання копій позовної заяви з доданими до неї всіма документами відповідачам є описи вкладення відправленої поштової кореспонденції, засвідчені підписами працівника відділення поштового зв'язку та відбитками календарного штемпеля цього відділення.
За змістом п.61 Правил надання поштового зв'язку, затверджених Постановою №270 від 05.03.2009р. Кабінету Міністрів України, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Як встановлено судом, в якості доказу виконання обов'язку, передбаченого п.2 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_1 подано лише копію першого аркуша позовної заяви без номеру та дати з відміткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллонж» про отримання.
При цьому, доказів, що підтверджують направлення на адресу відповідача додатків до позовної заяви представлена позивачем копія позову не містить.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що копія першого аркуша позовної заяви без номеру та дати з відміткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллонж» про отримання не є належним доказом виконання позивачем вимог ст.56, 57 Господарського процесуального кодексу України щодо направлення на адресу відповідача всіх доданих до позовної заяви документів.
Як випливає з вимог ч.1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок позивача, прокурора направити відповідачу копії всіх доданих до позовної заяви документів не залежить від того чи є у наявності у відповідача дані документи.
Будь яких інших належних доказів направлення на адресу відповідача копії позовної заяви б/н від 07.07.2014р. з додатками, а саме описів вкладення, позивачем не представлено.
При цьому, п.4 ч.1 ст.65 Господарського процесуального кодексу України надає можливість судді витребувати від сторін лише ті документи, які можуть бути необхідні саме для вирішення спору.
Як зазначено у ст.38 Господарського процесуального кодексу України, суд обмежений у праві самостійного витребування доказів. Тому суд у разі порушення позивачем ст.57 Господарського процесуального кодексу України не має права скористатися приписами ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, а навпаки є зобов'язаним виконати вимоги ст.63 зазначеного Кодексу України.
За приписами п.6 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду у випадку неподання доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Крім того, відповідно до п.3 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються, зокрема, документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно із ст.ст.1, 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.
Статтею 4 вказаного Закону України встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» мінімальна заробітна плата з 01.01.2014р. становить 1218 грн.
За приписами ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73080 грн.). З позовних заяв немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати (1218 грн.).
При цьому, згідно із п.2.11 Постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу», якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимоги немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
Таким чином, враховуючи, що позивачем заявлено декілька вимог немайнового характеру, при зверненні до господарського суду із розглядуваною позовною заявою, ОСОБА_1 повинні бути надані докази сплати судового збору за вимогами немайнового характеру в сумі 4872 грн. (4 вимоги * 1 мінімальну заробітну плату у розмірі 1218 грн.).
Проте, як встановлено судом, позивачем до матеріалів позову надано квитанцію №1872 від 27.06.2014р., яка підтверджує сплату ОСОБА_1 судового збору за розглядуваним позовом у розмірі 1218 грн. Будь-яких інших доказів на підтвердження сплати судового збору у встановленому законом розмірі позивачем не надано.
Наразі, господарський суд зазначає, що ОСОБА_1 не входить до переліку осіб, звільнених від сплати судового збору відповідно ст.5 Закону України «Про судовий збір».
За приписами п.4 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду у випадку неподання доказів сплати судового збору у передбаченому порядку та розмірі.
За таких обставин, у зв'язку з ненаданням позивачем належних доказів направлення відповідачам копій позову та всіх доданих до нього документів (описів вкладення), приймаючи до уваги відсутність доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі, враховуючи приписи ст.57, п.4, 6 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику без розгляду.
За приписами ч.3 ст.63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.57, п.6 ч.1 ст.63, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Повернути позовну заяву ОСОБА_1, м.Київ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллонж», м.Київ про: встановлення факту, що загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллонж» не відбулись; визнання протоколу №1-5/2006 від 03.05.2006р. загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллонж» таким, що не має юридичної сили; визнання недійсним статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллонж», зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі 23.07.2007р.; визнання недійсним статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллонж», зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі 20.08.2007р. та додані до неї документи заявнику без розгляду.
Роз'яснити ОСОБА_1, що повернення позовної заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Суддя М.О. Любченко