18 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-3669/11/2170
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федусик А.Г.,
суддів - Градовського Ю.М. та Кравченко К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
В липні 2011 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі ДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07 квітня 2011 року за №0000401702 про визначення суми грошових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності за основним платежем в сумі 582,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 145,50 грн., та за №0000411702 про визначення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість (далі ПДВ) за основним платежем в сумі 148594,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 37148,50 грн..
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що в ході здійснення підприємницької діяльності ФОП укладались відповідні договори з постачальниками ПП "Науково виробниче підприємство "Норма-ХІМ", ТОВ "Галіт", ТОВ "Н.К.Трейд", ТОВ "СТС "Агро" і за фактом поставки товару та його сплати оформлювались податкові, видаткові накладні, розрахункові документи. Позивач також зазначає, що висновок відповідача про вчинення ФОП фінансово-господарських операцій з вказаними контрагентами - постачальниками без мети реального настання правових наслідків» не відповідає нормам Цивільного кодексу України і виходить за межі повноважень податкового органу.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення від 07 квітня 2011 року №0000401702 в частині визначення суми грошових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності за штрафними санкціями в сумі 87,30 грн.. В частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 07 квітня 2011 року №0000401702 щодо визначення суми грошових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності, за основним платежем в сумі 582,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 58,20 грн. - відмовлено. Крім того, судом визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 07 квітня 2011 року за №0000411702 в частині визначення суми грошових зобов'язань з ПДВ за штрафними санкціями в сумі 22289,10 грн.. В частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 07 квітня 2011 року за №0000411702 в частині визначення суми грошових зобов'язань з ПДВ за основним платежем в сумі 148594,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 14859,40 грн. було відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню в частині задоволених вимог з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2. п.75.1. ст.75, ст.77 Податкового кодексу України (ПК України), ДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП з питань дотримання вимог податкового, валютного іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 25 березня 2011 року, яким встановлено порушення ФОП ст.13 ДКМУ "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26 грудня 1992 року, п.п.5.2.1. п.5.2., 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено завищення валових витрат за 3 кв. 2010 року у зв'язку з включенням суми витрат 3880,00 грн. без підтверджуючих документів, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 582,00 грн.; пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", у результаті чого занижено ПДВ за період, що перевірявся, на загальну суму 148594,00 грн., у тому числі травень 2008 року на суму ПДВ 2690,0 грн.; червень 2008 року на суму ПДВ 21300,0 грн.; липень 2008 року на суму ПДВ 22352,0 грн.; серпень 2008 року на суму ПДВ 11400,0грн.; вересень 2008р. на суму ПДВ 2914,00 грн.; грудень 2008 року на суму ПДВ 470,00 грн.; січень 2009 року на суму ПДВ 608,0 грн.; лютий 2009 року на суму ПДВ 7268,0 грн.; березень 2009 року на суму ПДВ 5850,0 грн.; квітень 2009 року на суму ПДВ 5773,0 грн.; травень 2009 року на суму ПДВ 7763,0грн.; червень 2009 року на суму ПДВ 16862,0 грн.; липень 2009 року на суму ПДВ 13019,0 грн.; серпень 2009 року на суму ПДВ 762,0 грн.; лютий 2010 року у сумі 6667,0 грн.; квітень 2010 року у сумі 22120,0 грн.; серпень 2010 року у сумі 776,0 грн.; ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ФОП з ТОВ "Галіт", ТОВ "Н.К.Трейд", ТОВ"СТС "Агро", ПП "Науково виробниче підприємство "Норма-ХІМ".
На підставі вказаних висновків податковим органом було прийнято податкові повідомлення - рішення від 07 квітня 2011 року за №0000401702 про визначення суми грошових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності за основним платежем в сумі 582,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 145,50 грн., та за №0000411702 про визначення суми грошових зобов'язань з ПДВ за основним платежем в сумі 148594,00 грн. і за штрафними санкціями в сумі 37148,50 грн..
Винесення наведених податкових повідомлень-рішень і стало підставою для звернення ФОП з позовом до суду.
Вирішуючи справу та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ДПІ доведено правомірність збільшення позивачу податку з доходів фізичних осіб за період 2010 року в сумі 582,00 грн., а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07 квітня 2011 року №0000401702 про визначення суми грошових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 582,00 грн. є правомірним. Крім того, суд вважав встановлену протиправність податкового повідомлення - рішення від 07 квітня 2011 року № 0000401702 в частині визначення суми грошових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності за штрафними санкціями в сумі 87,30 грн. та податкового повідомлення - рішення від 07 квітня 2011 року за №0000411702 в частині визначення суми грошових зобов'язань з ПДВ за штрафними санкціями в сумі 22289,10 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З матеріалів справи, а саме прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що постанова суду першої інстанції оскаржується ДПІ лише в частині задоволених позовних вимог, а саме в частині визначення ДПІ суми грошових зобов'язань за штрафними санкціями, а тому з врахуванням наведеного колегія суддів переглядає постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року лише в частині задоволених позовних вимог.
Стосовно правомірності застосування до позивача штрафних санкцій за податкові правопорушення, вчинені ним до 01 січня 2011 року, на підставі норм ПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, що набув чинності з 06 серпня 2011 року, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються в розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм п.7 цього підрозділу). За змістом наведеного пункту до податкових правопорушень незалежно від дати їх вчинення застосовуються штрафні санкції в розмірах, визначених ПК України.
Разом з тим, якщо виявлення правопорушення, вчиненого до набрання чинності ПК України, відбулося до 06 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, то розміри штрафних санкцій, що можуть бути застосовані до відповідного порушення, повинні визначатися з урахуванням того, що збільшення розміру відповідальності новим нормативно-правовим актом порівняно з попереднім, що регулював ті самі відносини, є фактично зворотною дією нормативно-правового акта, тому що передбачає зміну правила поведінки в разі вчинення певного діяння, проте, наведене за відсутності відповідного застереження у самому нормативно-правовому акті, суперечить ст.58 Конституції України.
Отже, до податкових порушень, вчинених до 01 січня 2011 року та виявлених до 06 серпня 2011 року, повинен застосовуватися найнижчий з тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або ПК України. А починаючи з 06 серпня 2011 року, за податкові правопорушення застосовуються санкції в розмірах, передбачених ПК України, незалежно від дати вчинення таких порушень.
З матеріалів справи вбачається, що порушення податкового законодавства з боку позивача відбулося у період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року, а виявлено відповідачем було в березні-квітні 2011 року, тобто, після набрання чинності ПК України.
Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який був чинним до 01 січня 2011 року, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
При цьому, підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 вищенаведеного Закону було встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
У свою чергу, згідно з ст.54.3.2 ПК України (у редакції, яка діяла на час прийняття спірного рішення), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Відповідальність у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з підстав, зазначених у ст.54.3.2 ПК України, встановлена ст.123.1 ПК України.
Відповідно до абзацу 1 ст.123.1 ПК України (у редакції, яка діяла на час прийняття спірного рішення), у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.
Вказані обидві норми встановлюють відповідальність за правопорушення у вигляді заниження суми податкового зобов'язання. Відповідно, склади правопорушення, передбаченого колишньою нормою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та нині чинною нормою ПК України збігаються.
В той же час, розмір штрафних санкцій за вчинення цього порушення має визначатися за нормами законодавства, чинного на момент застосування таких санкцій, але не більше, ніж було передбачено на момент вчинення протиправного діяння.
У даних правовідносинах до позивача на підставі ст.123.1 ПК України може бути застосовано штраф, але його розмір обмежується 10 відсотками від суми нарахованого податкового (грошового) зобов'язання, тобто не більше, ніж було передбачено підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного на час вчинення відповідного порушення.
А тому, враховуючи все вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо частково скасування податкових повідомлень-рішень в частині нарахування штрафних санкцій, оскільки, вищевказана норма набула чинності з 06 серпня 2011 року, а передбачені нею положення можуть бути поширені лише на відносини, що виникли після набрання нею чинності.
Отже, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до думки, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.
Доводи ДПІ викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.
За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: А.Г. Федусик
Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський К.В. Кравченко