Провадження № 11-кп/793/374/14 Справа № 711/1337/14-к Категорія: ч.2 ст.185 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
04 липня 2014 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участі: прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2014 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Драбів Черкаської області, громадянин України, маючий на утриманні двох дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючий у АДРЕСА_1 , раніше судимий 13.02.2012 року Черкаським районним судом Черкаської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.15, ч.2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком 2 роки,
засуджений за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте за вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 13.02.2012 року покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі та остаточно призначено до відбування покарання у виді 2 років 7 місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання вирішено рахувати з моменту поміщення ОСОБА_7 до установи відбування покарань.
Вирішено питання про речові докази.
ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що він 22.10.2013 року близько 12 год. 30 хв. у м. Черкаси, діючи повторно, за попередньою змовою із особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження і засуджено за даний злочин, маючи вільний доступ в домоволодіння АДРЕСА_2 , таємно викрали майно ОСОБА_8 : зварювальний апарат «Бригадир», два кабелі до зазначеного зварювального апарату та подовжувач, на загальну суму 2600 грн.
У апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 , мотивуючи про однобічність і неповноту судового слідства, про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати вирок і направити справу на новий судовий розгляд. Стверджує, що він не мав умислу на вчинення крадіжки та корисливого мотиву вчинення злочину, а таким чином, утримуючи у себе майно потерпілого, хотів отримати зароблену ним за ремонт у будинку потерпілого у вересні-жовтні 2013 року заробітну плату. Також вважає, що є підстави для пом'якшення призначеного йому покарання в межах санкції ч.2 ст.185 КК України, або звільнення його від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст.75 КК України, оскільки суд не врахував у якості пом'якшуючих покарання обставин те, що він має на утриманні двох малолітніх дітей, сім'ю, позитивно характеризується. Вважає неправомірною поведінку потерпілого.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого, який частково підтримав апеляційну скаргу і просить про застосування щодо нього Закону України „Про амністію у 2014 році”, прокурора, який вважає необхідним застосувати щодо обвинуваченого амністію, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, за який його засуджено, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема показаннями обвинуваченого ОСОБА_7 , який повністю визнавав себе винним, та потерпілого ОСОБА_8 про обставини вчиненого злочину обвинуваченим, які в суді не заперечували недоцільності дослідження інших доказів, що дало суду можливість розглянути справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст.349 КПК України.
У зв'язку з чим доводи апеляційного скарги про неповному і однобічність судового розгляду, а також щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи є безпідставними. При цьому колегія суддів враховує, що кримінальна відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, настає за таємне викрадення чужого майна вчинене повторно або за попередньою змовою групою людей, що фактично не заперечував обвинувачений. Тому безпідставною є і заява останнього про те, що він не мав корисливого мотиву. Інші мотиви вчинення крадіжки (борги потерпілого тощо) на її правову кваліфікацію не впливає.
Покарання ОСОБА_7 суд призначив у відповідності до вимог ст.65 КК України, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, який відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості, а також даних про особу обвинуваченого, який характеризується позитивно, а також - обставин, що пом'якшують покарання, - щирого каяття та сприяння розкриттю злочину.
Колегія суддів знаходить обґрунтованим посилання обвинуваченого на наявність такої пом'якшуючої його покарання обставини як - наявність на його утриманні малолітньої дитини а також те, що він має неповнолітню дитину.
Крім того, колегія суддів знаходить, що суд безпідставно урахував як обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого - рецидив злочинів (вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин), оскільки ця обставина врахована при кваліфікації дій обвинуваченого в якості кваліфікуючої ознаки злочину - повторність. Тому ця обставина підлягає виключенню з мотивувальної частини вирок як зайва.
Разом з тим це не впливає на правильність висновків суду щодо необхідності і справедливості призначеного місцевим судом покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки ОСОБА_7 вчинив новий умисний злочин у період іспитового строку за вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 13.02.2012 року, а згідно ч.3 ст.78 КК України у такому разі суд призначає покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу, якими передбачено, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком( 2 роки 6 місяців позбавлення волі), тому у аспекті вищенаведених положень ч.3 ст.78 та ч.4 ст.71 КК України призначене йому остаточно до відбування покарання має бути більшим 2 років 6 місяців позбавлення волі. У даному випадку згідно оскарженого у цьому кримінальному провадженні вироку від 11.03.2014 року остаточне покарання ОСОБА_7 призначено у виді 2 років 7 місяців позбавлення волі (лише на 1 місяць більше), що є законним і необхідним для виправлення винного і попередження нових злочинів.
У контексті наведеного вище підстав для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст.75 КК України, про можливість чого він вказує у своїй апеляційній скарзі, не є можливим.
Разом з тим, враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачений і засуджений за умисний злочин, який не є тяжким або особливо тяжким, а також, що він має дитину, якій не виповнилося 18 років (син ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а також має на утриманні малолітню дитину, тому він на підставі п. „в” ст. 1 Закону України „Про амністію у 2014 році” підлягає звільненню від відбування призначеного йому покарання, про що засуджений не заперечує і заявив про це клопотання.
Керуючись ст.ст.404, 407 КПК, колегія суддів,
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2014 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.
На підставі п. „в” ст. 1 Закону України „Про амністію у 2014 році” звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного йому покарання за вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2014 року у вигляді 2 років 7 місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_7 скасувати.
Дана ухвала набирає законної сили негайно.
Касаційна скарга на ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий :
Судді :