29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"02" липня 2014 р.Справа № 924/645/14
Господарський суд Хмельницької області у складі:
суддя Димбовський В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", м. Київ
до комунального підприємства теплових мереж Дунаєвецької міської ради, м. Дунаївці
про стягнення 358102,81 грн. - основного боргу, 31038,59 грн. - пені, 4983,72 грн. - інфляційних нарахувань, 6790,70 грн. - 3% річних
Представники сторін:
від позивача: Остапенко В.М. - за довіреністю №14-109 від 18.04.2014р.
від відповідача: Коваль В.В. - за дорученням №147 від 27.05.2014р.
У судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 358102,81 грн. - основного боргу, 31038,59 грн. - пені, 4983,72 грн. - інфляційних нарахувань, 6790,70 грн. - 3% річних. Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №13/3046-БО-34 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. стосовно вчасного проведення розрахунків за поставлений природний газ. Нарахування пені обумовлено наявністю відповідної умови договору щодо її застосування, а 3% річних та інфляційних з посиланням на ст. 625 ЦК України.
Відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні. Обгрунтовує позицію тим, що як госпрозрахункова організація, яка залежить від надходжень з бюджету не має можливості проводити вчасно платежі, тому що бюджетні організації проплачують із запізненням на місяць від фактично спожитого обсягу теплової енергії і постійно виникає заборгованість за спожитий природний газ. А також тарифи, які затверджує місцева влада не відповідають фактичним затратам. Виникає різниця в тарифах на послуги теплопостачання, яку ніхто не відшкодовує. Тільки зростають борги за спожиті енергоносії. Відзначає, що у відповідності до порядку формування та встановлення тарифів на послуги опалення, підприємство зобов'язано повідомити споживачів за 30 календарних днів про зміну ціни на тепло. В загальному вся процедура зміни ціни складає 2,5 місяця. Відповідно комунальне підприємство не може встигнути відшкодувати через тарифи нову ціну на природний газ. Стверджує, що заборгованість за спожитий природний газ за 2013 рік по договору №13/3046-БО-34 виникла тому, що КП теплових мереж ДМР не може скористатись своїм розрахунковим рахунком в Брокбізнесбанку. Всі кошти в сумі 357831,65 грн залишились в банку. Відповідно до виписки з рахунку позивача від 04.04.2014 року підтверджується, що станом на 31.03.2014 року залишок грошових коштів на рахунку у відповідача складав 357831,65 грн. КП теплових мереж ДМР звернулось до прокуратури у Дунаєвецькому районі, щоб від імені прокуратури був направлений позов до публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк". При розблокувані нашого розрахункового рахунку всі кошти будуть перераховані на рахунок НАК „Нафтогаз України". Також, відповідач просить з розумінням поставитись до скрутного фінансового становища підприємства і не нараховувати КП теплових мереж ДМР додаткового боргу в сумі 42813,01 (пеня - 31038,59 грн; 4983,72 грн - інфляції; 6790,70 грн - 3% річних).
Присутній у судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача підтримав подані раніше заперечення та наполягав на відмові у позові.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:
28.12.2012р. між Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" (продавець) та комунальним підприємством теплових мереж Дунаєвецької міської ради (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/3046-БО-34.
Згідно п. 1.1 вказаного вище договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків (п.3.4 договору).
Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).
У пункті 6.3. договору сторонами обумовлено, що в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.
Згідно п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (п. 9.3).
Протягом періодів січень-квітень 2013 року, жовтень-грудень 2013 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 2400626,39 грн., про що свідчать акти приймання-передачі природного газу, а саме:
- від 24.09.2013р. за січень 2013р. на суму 560722,94 грн.;
- від 24.09.2013р. за лютий 2013р. на суму 428 725,88 грн.;
- від 26.09.2013р. за березень 2013р. на суму 483151,64 грн.;
- від 26.09.2013р. за квітень 2013р. на суму 164755,08 грн.;
- від 31.10.2013р. за жовтень 2013р. на суму 164347,59 грн.;
- від 30.11.2013р. за листопад 2013р. на суму 231900,03 грн.;
- від 31.12.2013р. за грудень 2013р. на суму 367023,23 грн.
Відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за договором в частині оплати поставленого природного газу, розрахувавшись лише частково в сумі 2042523,58 грн., що підтверджується довідкою про операції з 01.01.2013р. по 28.02.2014р. та довідкою про сальдо.
Згідно розрахунку позивача борг відповідача складає 358102,81 грн. за зобов'язаннями грудня 2013 року.
У зв'язку з тим, що розрахунок за газ в кожному місяці проводився з порушенням строків, визначених договором, позивач нарахував пеню по кожному періоду заборгованості, яка загалом складає суму 31038,59 грн. (за зобов'язаннями січня 2013 року за період з 14.02.2013р. по 28.02.2013р.; за зобов'язаннями лютого 2013 року за період з 14.03.2013р. по 29.03.2013р.; за зобов'язаннями березня 2013 року за період з 14.04.2013р. по 31.05.2013р.; за зобов'язаннями квітня 2013 року за період з 14.05.2013р. по 13.11.2013р.; за зобов'язаннями жовтня 2013 року за період з 14.11.2013р. по 26.12.2013р.; за зобов'язаннями листопада 2013 року за період з 14.12.2013р. по 30.12.2013р.; за зобов'язаннями грудня 2013 року за період з 14.01.2014р. по 04.04.2014р.).
На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 4983,72 грн. - інфляційних втрат (за зобов'язаннями березня 2013 року за період квітень-травень 2013 року; за зобов'язаннями жовтня 2013 року за період листопад, грудень 2013 року; за зобов'язаннями листопада 2013 року за період грудень 2013 року; за зобов'язаннями грудня 2013 року за період січень, лютий 2014 року). Також, позивачем нараховано 6790,70 грн. - 3% річних (загальний період складає 14.02.2013р. - 04.04.2014р.).
Детальний розрахунок зазначених вище нарахувань знаходиться в матеріалах справи.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.
У відповідності до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу, і кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідач прийняв від позивача природний газ і зобов'язаний був оплачувати його вартість згідно умов договору. Між тим, свої зобов'язання відповідач належним чином не виконував, оплату в повному обсязі у встановлені договором строки не здійснював. Факт неналежного виконання договірних обов'язків з оплати поставленого природного газу підтверджується матеріалами справи. Отже, відповідач є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, і у нього виникла заборгованість, яка підлягає стягненню. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті поставленого газу є обгрунтованою.
Посилання відповідача на наявність заборгованості споживачів та різницю у тарифах на теплову енергію не є підставою для не оплати боргу, звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання на підставі частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України. Крім того, наявність чи відсутність коштів не залежить від волі та дій позивача, що порушує його право на отримання коштів за поставлений товар.
У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У договорі від 28.12.2012р. сторони передбачили відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати поставленого газу у вигляді сплати пені у граничному розмірі, встановленому Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Із розрахунком пені суд частково не погоджується, а саме з періодом нарахування, оскільки в період часу, за який здійснено нарахування, включено дні фактичної сплати суми заборгованості.
Слід зауважити, що згідно п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р. день фактичної сплати суми заборгованості не вкючається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Здійснивши перерахунок пені, з врахуванням днів фактичної сплати суми боргу, суд вважає правомірно заявленою сумою пені 30272,80 грн. Між тим, при стягненні пені судом враховується, що згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, зменшується, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. Відповідно, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічна за змістом і норма ст. 233 ГК України, згідно якої у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Крім того, відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р., вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Наявні матеріали справи свідчать, що комунальне підприємство теплових мереж Дунаєвецької міської ради є підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; газ, який постачався за договором використовувався даним підприємством для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, іншими установами, у яких за спожиту теплову енергію та надані послуги постійно виникає борг, що є підтвердженням того факту, що в діях відповідача відсутній будь-який умисел щодо несплати заборгованості. Крім того, єдиним джерелом розрахунків за спожитий природний газ є отримання коштів від споживачів, а основною причиною несвоєчасних розрахунків за спожитий природний газ є наявність різниці у тарифах на теплову енергію, та її несвоєчасне відшкодування з боку держави, про що свідчить розрахунок обсягу заборгованості внаслідок різниці в тарифах бюджетних установ, що фінансуються з державного та місцевого бюджету комунальному підприємству, яким підтверджується заборгованість держави перед КП теплових мереж Дунаєвецької міської ради внаслідок різниці в тарифах в сумі 1123621,00 грн.
Судом також враховується, що порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою значних збитків для позивача проте, сплата штрафних санкцій, в даному випадку, зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість постачання теплової енергії населенню та організаціям.
Встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання, врахувавши специфіку діяльності відповідача, зокрема, надавши належну оцінку тій обставині, що споживачем газу є переважно бюджетні установи та організації, а також збитковість господарської діяльності відповідача у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів, тяжкий фінансовий стан відповідача у зв'язку із заборгованістю, яка виникла у відповідача внаслідок відсутності компенсації з бюджету різниці в тарифах, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50%, тобто до 15136,40 грн.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 01.07.2014р. по справі №904/10095/13, від 25.06.2014р. по справі №904/9552/13.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вже зазначалося вище, позивачем в період часу, за який здійснено нарахування, включено дні фактичної сплати суми заборгованості. Здійснивши перерахунок 3% річних, з врахуванням днів фактичної сплати суми боргу, суд вважає правомірно заявленою сумою 3% річних 6629,13 грн.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних, суд не погоджується з періодами нарахування, оскільки інфляційні за деякі періоди здійснено менше ніж за один місяць.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Оскільки прострочка в оплаті за зобов'язаннями березня 2013 року виникла 14.04.2013р., інфляційні нараховуються з травня 2013 року; за зобов'язаннями жовтня 2013 року прострочка виникла 14.11.2013р., тому інфляційні нараховуються з грудня 2013 року; за зобов'язаннями листопада 2013 року прострочка виникла 14.12.2013р. і 30.12.2013р. борг погашено - інфляційні не нараховуються; за зобов'язаннями грудня 2013 року прострочка виникла 14.01.2014р., тому інфляційні нараховуються з лютого 2014р.
Таким чином, перерахувавши інфляційні, з врахуванням виникнення прострочки платежу, а також приймаючи до уваги позицію щодо нарахування інфляційних, викладену у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р., обгрунтовано заявленою сумою інфляційних є 2775,03 грн.
Враховуючи викладені вище обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 358102,81 грн. - основного боргу, 15136,40 грн. - пені, 6629,13 грн. - 3% річних, 2775,03 грн. - інфляційних нарахувань.
У частині стягнення з відповідача 15902,19 грн. - пені, 161,57 грн. - 3% річних, 2208,69 грн. - інфляційних нарахувань належить відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому враховується, що незважаючи на зменшення судом розміру пені, згідно з пунктом 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення неустойки.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", м. Київ до комунального підприємства теплових мереж Дунаєвецької міської ради, м. Дунаївці про стягнення 358102,81 грн. - основного боргу, 31038,59 грн. - пені, 4983,72 грн. - інфляційних нарахувань, 6790,70 грн. - 3% річних задовольнити частково.
Стягнути з комунального підприємства теплових мереж Дунаєвецької міської ради (м. Дунаївці, вул. Фрунзе, 53; код 14151748) на користь публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код 20077720) 358102,81 грн. (триста п'ятдесят вісім тисяч сто дві гривні 81 коп.) - основного боргу, 15136,40 грн. (п'ятнадцять тисяч сто тридцять шість гривень 40 коп.) - пені, 6629,13 грн. (шість тисяч шістсот двадцять дев'ять гривень 13 коп.) - 3% річних, 2775,03 грн. (дві тисячі сімсот сімдесят п'ять гривень 03 коп.) - інфляційних нарахувань, 7955,60 грн. (сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень 60 коп.) - витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
У частині стягнення з відповідача 15902,19 грн. - пені, 161,57 грн. - 3% річних, 2208,69 грн. - інфляційних нарахувань відмовити.
Повне рішення складено 04 липня 2014 року.
Суддя В.В. Димбовський
Віддруковано 3 примірника:
1 - до справи,
2 - позивачу,
3 - відповідачу.