25 січня 2007 р.
№ 17/248
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
Ходаківська І.П.
судді
Данилова Т.Б., Савенко Г.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги
ДП “Донецька залізниця»
у справі
господарського суду Донецької області
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2006 року
за позовом
ДП “Донецька залізниця»
до
ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»
про
стягнення коштів
ДП “Донецька залізниця» звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення вартості голографічних захисних елементів на перевізні документи в сумі 84 987 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані обов'язком відповідача по сплаті залізниці вартості комплекту перевізних документів з врахуванням вартості голографічних захисних елементів.
Рішенням господарського суду Донецької області від 26.09.2006 року у справі № 17/248, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2006 року у даній справі, у задоволені позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст. 33 ГПК України позивачем не доведено, що Статутом залізниць України, Тарифним керівництвом або іншими нормативними актами передбачено включення у вартість комплекту перевізних документів вартості голографічних захисних елементів.
Не погоджуючись із вказаними рішенням та постановою у даній справі, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, а позовні вимоги задовольнити, мотивуючи скаргу тим, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а саме, ст. 23 Статуту залізниць України, Указ Президента України від 15.11.00 р. №1239/2000, Постанови Кабінету Міністрів України №171 від 24.02.01 р. та №932 від 05.07.02р., ст. 43 ГПК України.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.
Як встановлено господарськими судами, Донецькою залізницею на підставі накопичувальних карток №№ 17011073, 1001040, 0202157, 1703417, 0704534, 2804660, 0706896, 08071085, 14071116, 02081218, 16081307, 06091424, 10101614, 31101732, 17111836, 13121991 було нараховано ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» додаткові збори на суму 84987 грн., що складають вартість голографічних захисних елементів на перевізних документах (залізничній накладній).
Накопичувальні картки відповідачем підписані з застереженнями такого змісту: “Нормативними транспортними документами збори за голограми не передбачені. Сума нарахована безпідставно і відхиляється повністю».
Частиною 7 ст. 23 Статуту залізниць України та п.1.1 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що станції видають вантажовідправникам бланки накладних (комплектів перевізних документів) за плату згідно з тарифом.
Проаналізувавши норми права, які підлягають застосуванню під час вирішення даного спору, господарські суди 1-ї та 2-ї інстанції дійшли правильного висновку щодо відмови в позові на підставі ст. 33 ГПК України, оскільки ні Статутом залізниць України, ні Тарифним керівництвом ні будь якими іншими нормативними актами включення у вартість комплекту перевізних документів вартості голографічних захисних елементів та подальшу сплату відправником вантажу вартості таких захисних елементів не передбачено.
Посилання заявника касаційної скарги на Указ Президента України №1239 від 15.11.2000р. “Про захист документів і товарів голографічними захисними елементами» і видані на його виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2001р. №171 “Про затвердження Положення про порядок голографічного захисту документів і товарів» та Постанови від 05.07.2002р. №932 “Про затвердження переліків документів і груп товарів, які підлягають захисту голографічними елементами», як на підставу стягнення з відповідача вартості голографічних захисних елементів, є помилковими, оскільки зазначеними нормами не встановлюється обов'язок вантажовідправника щодо сплати вартості голографічних захисних елементів на перевізних документах разом з оплатою тарифу за комплект таких перевізних документів чи на підставі накопичувальних карток.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть впливати на правильність та законність судового рішення.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає судові рішення такими, що відповідають чинному законодавству України і обставинам справи, підстави для скасування яких відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2006 року залишити без змін.
Головуючий І. Ходаківська
Судді Т. Данилова
Г. Савенко