02 липня 2014 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1602/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чеснокової А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Павленко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
24 лютого 2011 року позивач ФОП ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 вересня 2010 року № 0052581701/0/1899, № 0052581701/1/1900, № 0064141701/1/1899, від 30 листопада 2010 року № 0086331701/2/2721 та від 14 лютого 2011 року № 0086331701/3/201.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року відкрито провадження у даній справі (суддя Костенко Г.В.).
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2011 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 квітня 2014 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 березня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2011 року - скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду 26 травня 2014 року справу прийнято до провадження судді Чеснокової А.О.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на безпідставність висновків контролюючого органа щодо заниження суми орендної плати за землю за січень-грудень 2008 року та не погоджується із правомірністю застосування штрафних санкцій за вказане порушення.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, дії контролюючого органа вважає правомірними, а штрафні (фінансові) санкцій - обґрунтованими.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач зареєстрований виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області як фізична особа-підприємець, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_2 від 13 листопада 2001 року (а.с. 13).
Відповідачем у період з 03 червня 2010 року по 08 червня 2010 року проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності позивача.
За результатами вказаної перевірки складено відповідний акт від 10 червня 2010 року №2931/17-220/НОМЕР_1 (а.с. 14-17) за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог статті 21 Закону України "Про оренду землі" із змінами, внесеними Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік", Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №309-УІ від 03 червня 2008 року, зокрема, встановлено заниження суми орендної плати за землю за січень-грудень 2008 року на 19198,04 грн., у тому числі: лютий 97,29 грн., березень 372,13 грн., квітень 372,14 грн., травень 372,13 грн., червень 372,14 грн., липень 372,13 грн., серпень 372,13 грн., вересень 372,14 грн., жовтень 372,13 грн., листопад 372,14 грн., грудень 372,13 грн.
На підставі висновків акта перевірки від 10 червня 2010 року №2931/17-220/НОМЕР_1 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 23 червня 2010 року № 0052581701/0/1444 (а.с. 208) про визначення позивачу податкового зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 3227,94 грн., з них за основним платежем 1318,63 грн. та штрафні санкції у сумі 1909,31 грн.
За результатам адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, Кременчуцькою ОДПІ прийнято рішення від 25 серпня 2010 року № 7869/М/25-010, яким скаргу ФОП ОСОБА_3 залишено без задоволення, суму основного платежу збільшено на 2500,00 грн., винесено податкові повідомлення-рішення від 03 вересня 2010 року № 0052581701/1/1900 (а.с. 26), яким визначено суму основного зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб в сумі 1318,63 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій 1909,31 грн. та № 0052581701/0/1899 (а.с. 25), яким позивачу збільшено суму основного зобов'язання на 2500,00 грн. Листом "Про внесення змін до податкового повідомлення-рішення" від 15 вересня 2010 року № 8237/М/17-015 (а.с. 28) номер податкового повідомлення-рішення № 0052581701/0/1899 (а.с. 25) змінено на 0064141701/1/1899 (а.с. 27).
Рішенням ДПА у Полтавській області від 02 листопада 2010 року № 406/М/25-016 (а.с. 29-35) скарга ФОП ОСОБА_3 задоволена частково, податкові повідомлення-рішення від 23 червня 2010 року № 0052581701/0/1444, від 03 вересня 2010 № 0052581701/1/1900 та Рішення Кременчуцької ОДПІ про результати розгляду первинної скарги від 25 серпня 2010 № 7689/м/25-010 скасовані в частині визначення основного зобов'язання у розмірі 14,23 грн. та суми штрафних санкцій у розмірі 07,20 грн., в іншій частині вищевказані рішення залишені без змін. Крім того, вищим контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2010 року № 0086331701/2/2721 (а.с. 213) про визначення податкового зобов'язання з орендної плати за землю у сумі 3206,51 грн. (з них: за основним платежем 1304,40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1902,11 грн.).
Рішенням ДПА України від 17 січня 2011 року № 257/М/25-0315 (а.с. 37-41), скаргу ФОП ОСОБА_3 залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 23 червня 2010 року № 0052581701/0/1444 (від 03 вересня 2010 № 0052581701/1/1900), від 03 вересня 2010 року № 0052581701/0/1899 та Рішення ДПА у Полтавській області від 02 листопада 2010 року № 406/М/25-016 - без змін. При цьому, на адресу платника податків надіслано податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2011 року № 0086331701/3/201 (а.с. 212) про визначення податкового зобов'язання з орендної плати за землю у сумі 3206,51 грн., з них: за основним платежем 1304,40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1902,11 грн.
Позивач, не погоджуючись із позицією контролюючого органа щодо правомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій, вважає спірні податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, протиправними, такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування, обмежують та порушують права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняті без урахування фактичних обставин, з порушенням чинного законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 червня 2010 року № 0052581701/0/1444, від 03 вересня 2010 року № 0052581701/1/1900, № 0052581701/0/1899, № 0064141701/1/1899, від 30 листопада 2010 року № 0086331701/2/2721 та від 14 лютого 2011 року № 0086331701/3/201.
Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для виникнення спору у даній справі став висновок податкового органу, що зміст договору оренди земельної ділянки від 04 лютого 2008 року в частині визначення розміру орендної плати у сумі 1,5% від грошової оцінки землі не відповідав вимогам чинного законодавства у 2008 році, якими було встановлено мінімальний розмір орендної плати не менше 3% від грошової оцінки земель.
Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 83 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт "в" статті 12 Земельного кодексу України).
Згідно правил статті 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України "Про оренду землі" та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.
Відповідно до частини 1 статті 21 цього ж Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Підставою нарахування земельного податку відповідно до статті 13 Закону України "Про плату за землю" є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Як слідує з матеріалів справи, 04 лютого 2008 року між Кременчуцькою міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (а.с. 43-44), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 5310436500:08:006:0020) несільськогосподарського призначення для експлуатації та обслуговування меблевої майстерні по АДРЕСА_1. Загальна площа переданої позивачу в оренду земельної ділянки складає 1919,0 кв.м.
Пунктами 9-14 вказаного Договору передбачено, що за користування земельною ділянкою за цим договором орендар сплачує орендну плату в грошовій формі в розмірі 1,5% від грошової оцінки землі щорічно. Щомісячна орендна плата у 2008 році складає 370,92 грн. Величина орендної плати базується на розмірі земельного податку. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата за землю сплачується рівними частками платником за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, починаючи з дня державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.
За період з 01 січня 2008 по 31 грудня 2008 року ФОП ОСОБА_3 задекларовано орендну плату за землю в сумі 3818,63 грн., в тому числі: за січень 2008 року - 97,29 грн., за лютий, травень, липень, серпень, жовтень, грудень 2008 року - 372,13 грн., за квітень, червень, вересень, листопад 2008 року 372,14 грн., що підтверджується показниками податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008 рік від 25 лютого 2010 року (а.с. 51-53).
Отже, у податковій декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008 рік, поданої позивачем до органа податкової інспекції, платником податків самостійно розраховано орендну плату відповідно до умов договору оренди земельної ділянки від 04 лютого 2008 року, виходячи з розміру орендної плати, обумовленою даним договором.
Сплата позивачем орендної плати за землю за 2008 рік у розмірах, встановлених договором оренди земельної ділянки від 04 лютого 2008 року та задекларованих у податкових деклараціях з плати за землю, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями квитанцій (а.с. 55).
Частиною 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").
Положеннями частини 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів. Розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".
Відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Разом із тим слід зауважити, що органи державної податкової служби відповідно до статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) наділені повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте ініціативою щодо внесення змін до договорів оренди землі відповідно до приписів Закону України "Про оренду землі" та Закону України "Про плату за землю" наділені виключно сторони орендних правовідносин (одна зі сторін таких договорів).
Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.
З викладеного випливає, що хоча положення статті 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент декларування та сплати позивачем орендної плати за землю у 2008 році) та статті 8 Закону України "Про плату за землю" і являються підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не призводить до автоматичних змін орендної плати та, відповідно, донарахування Кременчуцькою ОДПІ сум податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій згідно спірних податкових повідомлень-рішень від 03 вересня 2010 року № 0052581701/1/1900, № 0052581701/0/1899, № 0064141701/1/1899 та від 14 лютого 2011 року № 0086331701/3/201.
Судом встановлено, що сторонами договору оренди земельної ділянки від 08 лютого 2008 року заходи щодо внесення змін до вказаного договору, зокрема, в частині розміру орендної плати за земельну ділянку, не вживались, даний договір в установленому законом порядку не розривався, нікчемним не визнавався, а отже його умови вважались чинними та підлягали обов'язковому виконанню сторонами з моменту укладення до завершення строку його дії.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість висновку відповідача щодо заниження платником податків податкового зобов'язання з орендної плати за землю, та як наслідок, про безпідставність донарахування ФОП ОСОБА_3 орендної плати з юридичних осіб згідно податкових повідомлень-рішень від 03 вересня 2010 року № 0052581701/0/1899, № 0064141701/1/1899, від 30 листопада 2010 року № 0086331701/2/2721 та від 14 лютого 2011 року № 0086331701/3/201.
Разом із тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивач просить, крім інших, скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 червня 2010 року № 0052581701/0/1444 та від 03 вересня 2010 року № 0052581701/1/1900, які за правилами пункту 6.4 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" вважаються відкликаними.
Так, за приписами підпункту "б" підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.
Матеріалами справи підтверджено, що податкові повідомлення-рішення від 03 вересня 2010 року № 0052581701/1/1900 та від 23 червня 2010 року № 0052581701/0/1444 за наслідками адміністративного оскарження вважається відкликаними, оскільки Рішенням ДПА у Полтавській області від 02 листопада 2010 року № 406/М/25-016 вищезазначені податкові повідомлення-рішення скасовані в частині визначення основного зобов'язання у розмірі 14,23 грн. та суми штрафних санкцій у розмірі 07,20 грн., в іншій частині вищевказані рішення залишені без змін. За результатами адміністративного оскарження винесено податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2010 року № 0086331701/2/2721 (основна сума податкового зобов'язання - 1304,40 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1902,11 грн.).
Разом із тим, суд не вважає відкликаним податкове повідомлення-рішення від 03 вересня 2010 року № 0052581701/0/1899, номер якого змінений на підставі листа "Про внесення змін до податкового повідомлення-рішення" від 15 вересня 2010 року № 8237/М/17-015 на номер № 0064141701/1/1899, оскільки податковим законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, не було передбачено зміну номера податкового повідомлення-рішення на підставі листа податкового органу.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення № 0052581701/0/1899 та № 0064141701/1/1899 про збільшення податкових зобов'язань позивача за основним платежем на 2500,00 грн. у встановленому законом порядку не скасовані, а отже, за наслідками судового розгляду визнанню протиправними та скасуванню підлягають податкові повідомлення-рішення: від 03 вересня 2010 року № 0052581701/0/1899 та № 0064141701/1/1899 (про збільшення податкових зобов'язань позивача за основним платежем на 2500,00 грн.), від 30 листопада 2010 року № 0086331701/2/2721 (основне зобов'язання - 1304,40 грн., штрафні (фінансові) санкції 1902,11 грн.), а також від 14 лютого 2011 року № 0086331701/3/201 (основне зобов'язання - 1304,40 грн., штрафні (фінансові) санкції 1902,11 грн.).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оскільки, відповідачем в ході судового розгляду справи не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 03 вересня 2010 року № 0052581701/1/1900, № 0052581701/0/1899, № 0064141701/1/1899 та від 14 лютого 2011 року № 0086331701/3/201, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог ФОП ОСОБА_3 у частині визнання їх протиправними та скасування.
Приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Як свідчить наявна у матеріалах справи квитанція, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом ФО-П ОСОБА_3 сплачено 3,40 грн.
Підпунктом 3 частини 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України встановлено, що у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь ФО-П ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1,70 грн шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень - КОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 03 вересня 2010 року № 0052581701/0/1899, від 03 вересня 2010 року № 0064141701/1/1899, від 30 листопада 2010 року № 0086331701/2/2721, від 14 лютого 2011 року № 0086331701/3/201.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38742715) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (рнок НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 01 (одна) грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 07 липня 2014 року.
Суддя А.О. Чеснокова