04 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1527/11144/12
Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Гудіна Н.І.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
доповідача, судді - Димерлія О.О.
суддів - Романішина В.Л., Єщенка О.В.
розглянув у порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 11 березня 2013 року за адміністративним позовом Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють вимог на предмет спору: комунальне підприємство «ЖКС Пересипський»; ОСОБА_2 про зобов'язання проведення демонтажу об'єкту самочинного будівництва,
У липня 2012 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на положення Закону України «Про благоустрій населених пунктів», ст..12 Закону України «Про основи містобудування», ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення Одеської міської ради від 17 квітня 2011 року №2153-ХХІІІ, про затвердження» Положення про порядок реконструкції вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень в м. Одесі», просив суд: зобов'язати ОСОБА_1 за власний рахунок демонтувати самовільно встановлену комору, площею 3,04 кв.м. на сходовій клітині між сьомим та восьмим поверхами за адресою: АДРЕСА_1.
За наслідками розгляду адміністративного позову Суворовським районним судом м. Одеси 11 березня 2013 року ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради.
Суд першої інстанції зобов'язав ОСОБА_1 за власний рахунок демонтувати самовільно встановлену комору, площею 3,04 кв.м. на сходовій клітині між сьомим та восьмим поверхами за адресою: АДРЕСА_1.
Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач виконала будівельні роботи без додержання дозволу, а тому ці роботи вважаються самочинними.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та закрити провадження у справі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач, вказуючи на постанову Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами ст.. 365 ЦК України», стверджує, що справа повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.
З матеріалів справи вбачається, що 15 жовтня 2011 року спеціалістами дільниці №8 КП «ЖСК «Пересипський» ОСОБА_1 було вручено припис стосовно демонтування обладнаної нею комори, площею 3.04 кв.м. на сходовій клітині між сьомим та восьмим поверхами за адресою: АДРЕСА_2.
15 жовтня 2011 року посадовими особами комунального підприємства було складено протокол №17 про порушення відповідачем ст.. 150 КУпАП.
ОСОБА_1 самостійно порушення не усунула.
19 січня 2011 року Суворовською районною адміністрацією було прийнято розпорядження №16р. про приведення об'єкта самочинної реконструкції приміщення загального користування за адресою: АДРЕСА_1 у відповідність до технічної документації
Враховуючи, що ОСОБА_1 не здійснена перебудова об'єкта з метою усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб позивач звернувся до суду з цим позовом.
Статтею 100 Житлового кодексу України передбачено, що переобладнання і перепланування жилого будинку і жилого приміщення провадяться з метою підвищення їх благоустрою і перетворення комунальних квартир в окремі квартири на сім'ю. Переобладнання і перепланування жилого приміщення допускаються за згодою наймача, членів сім'ї, які проживають разом з ним, та наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.
Відповідно до статей 151, 152, 154 Житлового кодексу України громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію. Переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів. Виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів здійснюють контроль за утриманням будинків (квартир), що належать громадянам.
Відповідно до статті 175 цього Кодексу державні і громадські органи, підприємства, установи, організації, службові особи зобов'язані дбати про схоронність житлового фонду та підвищення його благоустрою.
Статтею 177 встановлений обов'язок громадян забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об'єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під'їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках та в інших місцях загального користування.
Згідно зі статтею 179 користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1.4 Правил переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.
До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків. Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається.
Відповідно до статей 382, 383 Цивільного кодексу України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Власникам квартири у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку. Допоміжні приміщення є приналежністю квартири і окремого оформлення права власності не потребують. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
За встановленими по справі обставинами вбачається, що ОСОБА_1 самочинно виконала реконструкцію приміщення загального користування та ці зміни призвели до порушень прав власників, користувачів інших квартир стосовно санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Згідно зі статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада та виконавчий комітет в межах своїх повноважень приймає рішення.
Підставами для визнання рішення недійсним (нечинним) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який прийняв це рішення.
Як правильно встановлено апеляційним судом, розпорядження Суворовської районної адміністрації було прийнято в межах повноважень відповідача та спосіб передбачений чинним законодавством.
Частиною 1 ст. 17 КАС України: «Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій…».
Виходячи з цього, твердження відповідача про порушення судом першої інстанції юрисдикції адміністративних судів, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим, так як орган місцевого самоврядування діяв в межах своїх повноважень та виконував покладені на нього Законом функції. Постанови пленумів вищих судів не є джерелом права, їх покликання аналіз та систематизація судової практики.
За таких обстави, суд апеляційної інстанції вважає, що при розгляді справи судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.
Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись: ст.. ст..185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу - ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 11 березня 2013 року за адміністративним позовом Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють вимог на предмет спору: комунальне підприємство «ЖКС Пересипський»; ОСОБА_2 про зобов'язання проведення демонтажу об'єкту самочинного будівництва - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів з часу отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач:
Судді: