04 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-5604/11/1470
Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
доповідача, судді Димерлія О.О.
суддів: Єщенка О.В., Романішина В.Л.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нікпожтехсервіс" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нікпожтехсервіс" до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення , -
У липні 2011 року до Миколаївського окружного адміністративного суду звернувся позивач з зазначеним адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2011 р. № 0000180231 про збільшення грошового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на 39298 грн. за основним платежем та 9809,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення пп. 7.4.1., п. 7.7. пп. 7.7.1. Закону України "Про податок на додану вартість "
За наслідками розгляду адміністративного позову Миколаївським окружним адміністративним судом 04 липня 2014 року прийнято постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції зазначив що доводи ДПІ про відсутність реального виконання позивачем і ТОВ "Будпостачсервіс-2006" своїх зобов'язань, є цілком обґрунтованими з огляду на відсутність у контрагента позивача матеріальних, організаційних та інших ресурсів для постачання товару і надання послуг, сумнівність виправданості покладення позивачем на ТОВ "Будпостачсервіс-2006" обов'язку поставити товар і надати послуги, які позивач міг виконати власними силами.
Позивач звернувся з апеляційною скаргою та просить скасувати вказане рішення з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що правомірно включив до складу валових витрат кошти, сплачені контрагенту як оплату за договорами та на підставі отриманих податкових накладних сформував податковий кредит, відповідно, ним вірно визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) .
Апелянт вважає, що при розгляді справи суду не тільки надані всі передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» документи, але й обґрунтував фактичне здійснення господарських операцій, оскільки придбаний у «Будпостачсервіс-2006» товар (двері, фарбу, плиту) використовував під час виконання робіт з протипожежного обладнання таких підприємств як ТОВ «СП «Нібулон» та ПАТ «Югцемент». .
Заперечень на апеляційну скаргу відповідачем не надано.
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та зважаючи на з'ясовані обставини, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Нікпожтехсервіс" з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Будпостачсервіс-2006», за результатами якої складено акт №2095/231-00/33681847 (а.с. 9-17).
Актом перевірки встановлено порушення позивачем ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.1., п. 7.7. пп. 7.7.1. Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого у серпні 2010 року останнім занижено ПДВ на суму 39237,66 грн.
За наслідками перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000180231 від 15 липня 2011 року, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 39238,0 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 9809,50 грн. (а. с. 7).
Як вбачається з акту перевірки, останнім були укладені договори з ТОВ "Будпостачсервіс-2006", за умовами яких позивач придбав у ТОВ "Будпостачсервіс-2006" протипожежні двері, вермокулитові плити, фарбу, протипожежне обладнання та інформаційні послуги.
Відповідач дійшов висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства з огляду на те, що податковими органами за результатами перевірки контрагента позивача (акт перевірки ТОВ "Будпостачсервіс-2006", а. с. 75-81) встановлено що позивач уклав вищезазначені договори без мети настання правових наслідків обумовлених змістом правочинів, з метою штучного формування валових витрат, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ, що і стало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Зі змісту п.п.7.4, 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" слідує, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку,
при цьому, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту), а право на податковий кредит виникає або з дати розрахунку платника податку за товари (роботи послуги), або з дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, правомірність формування податкового кредиту визначається фактом придбання товарів (робіт, послуг, основних фондів), а податкова накладна є лише одним із документів, які можуть засвідчити цей факт.
Згідно з даними актів перевірок та податкової звітності у безпосереднього контрагента позивача ТОВ "Будпостачсервіс-2006" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортні засоби, складські та офісні приміщення, сировина, матеріали, потрібні для ведення господарської діяльності.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у безпосереднього контрагента позивача можливості виконати договірні зобов'язання, адже ведення господарської діяльності, навіть у випадку виключно перепродажу товарів без їх виробництва, потребує наявності певних умов для ведення такої діяльності, зокрема складських приміщень і транспортних засобів.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не надано до суду першої інстанції документів, які підтверджують транспортування товарів від продавця покупцю.
Позивачем надані суду договори з ТОВ СГП "Нібулон" і ПАТ "Югцемент" (а. с. 90-104), а також акти приймання виконаних будівельних робіт (а. с. 31-38, 44-50), на які він посилається як на докази фактичного отримання товарів від ТОВ "Будпостачсервіс-2006", оскільки ці докази підтверджують споживання товарів під час виконання замовлень від ТОВ СГП "Нібулон" і ПАТ "Югцемент".
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що зазначені договори і акти підтверджують тільки факт виконання кінцевих робіт самим позивачем, але жодним чином не доводять факт отримання позивачем товарів та послуг саме від ТОВ "Будпостачсервіс-2006".
З огляду на викладене товарність операцій, за якою були виписані податкові накладні та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) не підтверджена, отже, визначальна умова правомірності формування податкового кредиту позивачем не доведена, що правильно встановлено судом першої інстанції.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції наявність у позивача актів здачі-прийняття робіт, видаткових і податкових накладних, оскільки такі документи мають правове значення тільки в тому разі, коли вони складені за наслідками господарської операції, яка призвела до зміни в активах платників податків - сторін правочину, а наявність у позивача тільки документів, за якими не стоїть реальна господарська операція, не надає позивачу права на їх підставі визначати власні податкові зобов'язання і формувати податковий кредит.
Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.
Керуючись ст. ст. 195,196, 197, 198, 200, 206, 254 КАС України, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нікпожтехсервіс" залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її підписання, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з часу отримання копії рішення сторонами.
Суддя-доповідач:
Судді: