Єдиний унікальний номер 256/4705/13-ц Номер провадження 22-ц/775/5351/2014
03 липня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Санікової О.С.
суддів: Канурної О.Д., Принцевської В.П.
при секретарі Руденко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Кремінь» до ОСОБА_1, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про відшкодування шкоди в порядку регресу
за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Кремінь» на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 14 травня 2014 року та на ухвалу Калінінського районного суду м. Донецька від 14 травня 2014 року,-
В апеляційній скарзі ПрАТ СК «Кремінь» просить скасувати рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 14 травня 2014 року, яким відмовлено у позові ПрАТ СК «Кремінь» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, - та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ПрАТ СК «Кремінь».
В обгрунтування апеляційної скарги ПрАТ СК «Кремінь» посилається на незаконність рішення; апелянт вважає, що висновок суду про те, що винна особа несе обов'язок відшкодування завданої нею шкоди лише у випадку перевищення її розміру встановленого полісом страхування ліміту відповідальності страховика, не ґрунтується на законі - згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; крім цього, в ст. 1194 ЦК України йдеться не про недостатність ліміту відповідальності страховика, а про недостатність саме страхової виплати, що й має місце у цій справі, тому підстави для звільнення від майнової відповідальності винної особи ОСОБА_1 відсутні.
В апеляційній скарзі ПрАТ «СК «Кремінь» просить також скасувати ухвалу Калінінського районного суду м. Донецька від 14 травня 2014 року, якою провадження у справі в частині позовних вимог ПрАТ «СК «Кремінь» до ПрАТ «СК «Уніка» про відшкодування шкоди закрито, - та направити справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції; при цьому апелянт вважає, що вимоги позивача, заявлені до кожного з відповідачів, безпосередньо пов'язані між собою і їх розділення унеможливить повний і всебічний розгляд справи судом; апелянт звертає також увагу на положення, викладені у п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 1 березня 2013 року, відповідно до яких спори, у яких сторонами є як юридичні, так і фізичні особи, а також з огляду на положення ст.ст. 15-16 , ч.2 ст. 118 ЦПК України, розглядаються в порядку цивільного судочинства.
У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Представник відповідача - ПрАТ «СК «Уніка» у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи судові рішення законними і обґрунтованими.
Судом першої інстанції встановлено, що 22 червня 2011 року в місті Донецьку сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Ауді А4 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Хонда під керуванням ОСОБА_1.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди було завдано шкоди автомобілю Ауді А4. Згідно довідки відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Донецька та АТІ при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області від 6 липня 2011 року дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 вимог пункту 10.9 Правил дорожнього руху України. Вина ОСОБА_1 встановлена постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 4 липня 2011 року, на підставі якої ОСОБА_1 було визнано винною в скоєнні правопорушення і притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Судом також встановлено, що 20 травня 2011 року між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Кремінь» та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №1000140-04-01-11. Відповідно до рахунку ІП «АІС Донецьк-Преміум» № 911 від 25 червня 2011 року розмір матеріального збитку, заподіяного ОСОБА_2 складає 11355.48 грн. З урахуванням виключеної позиції в рахунку на суму 360.00 грн. сума страхового відшкодування склала 10 955.48 грн. Виплата страхового відшкодування була здійснена на підставі заяви страхувальника та страхового акту від 12 липня 2011 року. Платіжним дорученням №9617 від 14 липня 2011 року страхове відшкодування було виплачено в повному обсязі.
Суд дійшов висновку, що з моменту виплати страхового відшкодування у приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Кремінь» виникло право вимоги саме до СК «Уніка» за завдання шкоди легковому автомобілю Ауді А4 щодо відшкодування спричиненого збитку 10 955.48 грн.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга в частині оскарження рішення суду не підлягає задоволенню, апеляційна скарга в частині оскарження ухвали суду підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Як вбачається з матеріалів справи до суду з позовом ПрАТ «СК «Кремінь» звернулось як до ОСОБА_1, так і до ПрАТ «СК «Уніка», посилаючись на те, що враховуючи той факт, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ «СК «Уніка» позивачем на адресу даного страховика була направлена заява про страхове відшкодування №1683 від 4 вересня 2012 року. ПрАТ «СК «Уніка» отримало зазначену заяву та частково виплатило завдані збитки у розмірі 6 413.90 коп. і таким чином страхове відшкодування в сумі 4 581.90 грн. залишилося невідшкодованим. Тому позивач просив стягнути її з відповідачів, вважаючи, що даний обов'язок ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Уніка» відповідає ознакам солідарного обов'язку.
Відмовляючи ПрАТ «СК «Кремінь» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 застрахувала свою відповідальність у випадку ДТП, то і як наслідок вона не повинна відповідати перед позивачем за шкоду, спричинену автомобілю Ауді А4; через наведене суд вважав, що страховою компанією відшкодування відбулося у межах страхового ліміту; крім того, підстави, за якими позивач звернувся до суду, передбачають відповідальність у випадку перевищення ліміту страхового відшкодування по страховому полісу, чого в даному конкретному випадку не трапилось.
Такі висновки суду в основному є правильними.
Як встановлено судом 20 травня 2011 року страхувальник ОСОБА_2 уклала договір страхування транспортного засобу №1000140-04-01-11 із страховиком ПрАТ «СК «Кремінь», яким застрахувала автомобіль Honda Civic.
Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 6 липня 2011 року у ДТП за участю автомобілів Honda Civic і під керуванням страхувальника ОСОБА_2 та Audi A4 під керуванням ОСОБА_1 визнано винним водія ОСОБА_1
Страховик ПрАТ «СК «Кремінь» зобов'язання за договором майнового страхування виконав. Платіжним дорученням № 9617 від 14 липня 2011 року страхове відшкодування в розмірі 10 955.48 грн. виплачено страхувальнику ОСОБА_2
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Зазначені норми містяться і у ст.993 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правову відповідальність ОСОБА_1 застраховано в ПрАТ «Уніка» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/3738468 від 23 травня 2011 року.
Пунктом 37.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ним підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Страховики згідно з підпунктом 1.2 статті 1 зазначеного Закону це страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування».
Враховуючи те, що фактичні затрати страховика ПрАТ «СК «Кредо» склали 10 955 грн. 48 коп. та виходячи із зазначених норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», доводи апеляційної скарги про те, що в даному випадку обов'язок сплати недостатньої страхової суми несе відповідачка ОСОБА_1 є безпідставними.
Закриваючи провадження в частині позовних вимог ПрАТ «СК «Кремінь» до ПрАТ «СК «Уніка» суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги до ПрАТ «СК «Уніка» мають розглядатися за правилами господарського судочинства, оскільки відповідно до ст. 12 ГПК України спір між двома юридичними особами підвідомчий господарському суду.
Проте з такими висновками погодитись неможливо.
Як роз'яснено у п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» оскільки у спорах, що виникають із відносин відшкодування шкоди, сторонами є як юридичні, так і фізичні особи, а також з урахуванням вимог статей 15-16, частини другої статті 118 ЦПК України, при визначенні судової юрисдикції суди мають виходити з того, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги заявлені як до юридичної особи ПрАТ «СК «Уніка», так і до фізичної особи ОСОБА_1 і вимоги щодо стягнення з них страхового відшкодування є взаємопов'язаними, зазначена справа має розглядатися в порядку, що передбачений цивільним судочинством.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку щодо неналежності розгляду даного спору в частині вимог ПрАТ «СК Кредо» до ПрАТ «СК «Уніка» в порядку цивільного судочинства, у зв'язку з чим помилково закрив провадження у справі в цій частині.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1, 308 ч.1, 311, 314 ч.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Кремінь» на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 14 травня 2014 року відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 14 травня 2014 року залишити без змін.
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Кремінь» на ухвалу Калінінського районного суду м. Донецька від 14 травня 2014 року задовольнити.
Ухвалу Калінінського районного суду м. Донецька від 14 травня 2014 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді