Справа № 454/1519/13 Головуючий у 1 інстанції: Пахут С.О.
Провадження № 22-ц/783/1143/14 Доповідач в 2-й інстанції: Монастирецький Д. І.
Категорія: 79
14 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Монастирецького Д.І.,
суддів: Копняк С.М., Мацея М.М.,
секретаря Олексіва О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 28 травня 2013 року у справі за поданням державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Сокальського районного управління юстиції про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України, -
Оскаржуваною ухвалою в задоволенні подання державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Сокальського районного управління юстиції про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України - відмовлено.
Ухвалу суду оскаржило управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області, вважає її такою, що підлягає перегляду і скасуванню, оскільки при її постановленні Сокальський районний суд Львівської області порушив норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що на момент скерування в суд подання, у відділі ДВС Сокальського РУЮ на виконанні перебував один виконавчий документ про стягнення заборгованості з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 в користь управління Пенсійного фонду в Сокальському районі на суму 1934,17 грн., а саме: вимога про сплату недоїмки Ф-632/1у, видана 14.02.2013 року на суму 1943,17 грн., переданий на виконання 13.03.2013 року. Стверджує, що ОСОБА_2 у процесі виконання рішення продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань, оскільки ним не вчиняється жодних дій, спрямованих хоча б на часткове виконання виконавчих документів та погашення заборгованості. При цьому, один із способів ухилення від виконання своїх зобов'язань може бути виїзд боржника за межі України, в тому числі на постійне місце проживання. Звертає увагу на те, що відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» ухилення громадянина від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, є підставою для тимчасової відмови громадянину у виїзді за межі України. Просить скасувати ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 28 травня 2013 року та прийняти нове рішення, яким подання державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Сокальського районного управління юстиції задовольнити.
Учасники цивільного процесу повідомлені належним чином (а.с. 19, 20, 21), в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, причину своєї неявки суду не повідомили, матеріалів справи достатньо для розгляду справи у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 3 ЦПК України).
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну» від 21 січня 1994року (зі змінами), громадянин України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору у передбачених законом випадках.
Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Судом встановлено, що у провадженні ВДВС Сокальського РУЮ Львівської області перебуває вимога № Ф-632/1у від 14.02.2013 року про стягнення з фізичної особи ФОП ОСОБА_2 на користь УПФУ в Сокальському районі 1934,17 грн. заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи, подання про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_2 за межі України ґрунтується лише на твердженні, що: «На день подачі подання при тимчасове обмеження особи (боржника) у праві за межі України - борг не погашено».
Будь-які письмові докази того, що боржник ухиляється від виконання рішення УПФУ в матеріалах справи відсутні.
Відмовляючи в задоволенні подання державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Сокальського районного управління юстиції, суд першої інстанції підставно виходив із того, що доказів про те, що ОСОБА_2 має намір ухилитися від виконання зобов'язань шляхом виїзду за кордон державним виконавцем не надано. Сам факт наявної можливості перетину кордону ОСОБА_2 не може бути підставою для обмеження його конституційних прав.
За вказаних обставин, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінивши надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність жодних підстав для задоволення вказаного подання, а отже - недоцільність застосування тимчасового обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, є правильною по суті, відповідає вимогам ст. ст. 209-210 ЦПК України, підстави для її скасування - відсутні.
Відповідно до вимог ст. 312 ч. 1 п. 1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 305 ч. 2, ст. 307 ч. 2 п. 1, ст. 312 ч. 1 п. 1, ст. 313, ст. 314 ч. 1 п. 4, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області - відхилити.
Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 28 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Монастирецький Д.І.
Судді: Копняк С.М.
Мацей М.М.