Справа № 459/5523/13 Головуючий у 1 інстанції: Кріль М.Д.
Провадження № 22-ц/783/2410/14 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
Категорія: 59
24 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Шандри М.М.
суддів: Струс Л.Б., Шумської Н.Л.
з участю секретаря Олексів О.А.
та з участю ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,
ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 28 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення збитків,-
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 28 січня 2014 року в позові ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_2. В апеляційній скарзі покликається на його незаконність та необґрунтованість. Просить скасувати рішення суду, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Вважає, що в діях відповідача є склад цивільного правопорушення, оскільки вона прострочила виконання грошового зобов»язання. Відповідачка одразу ж після набрання рішенням про стягнення з неї 130 806, 19 грн законної сили повинна була виконати це рішення та сплатити заборгованість, однак цього не зробила, тому відповідно до ст. 625 ЦК України він має право на стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних. Вважає також, що має право на відшкодування матеріальної шкоди у вигляді доходів, які він міг би реально одержати, якби його право не було порушеним.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід відхилити з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обгрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду таким вимогам відповідає.
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просив стягнути з відповідачки в його користь 523,59 грн інфляційних втрат, 5 160,57 грн - три проценти річних за незаконне користування його грошовими коштами, та 22 100,00 грн упущеної вигоди, яку він міг би отримати за договором позики від 11 червня 2012 року, укладеним між ним та ОСОБА_6, у разі не порушення відповідачкою його права.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України, на яку посилається позивач як на підставу своїх вимог, передбачено обов»язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановолений договором або законом.
Згідно із частиною 1 ст. 509 ЦК України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.
Відтак грошовим слід вважати будь-яке зобов»язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов»язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
З урахуванням викладеного, положення ст. 625 ЦК регулює зобов»язальні правовідносини, тобто поширюється на порушення грошового зобов»язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 22 серпня 2011 року, яке в цій частині залишено без змін рішенням Апеляційного суду Львівської обламті від 28 травня 2012 року, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 130 806, 19 грн, що становить ? частину від 261 612, 39 грн, які були спільним майном подружжя і були використані ОСОБА_4 без згоди ОСОБА_2 (а.с.13-16).
Таким чином, грошове зобов»язання в ОСОБА_4 виникло на підставі рішення суду від 22 серпня 2011 року. Відтак ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин не застосовується, оскільки між сторонами були відсутні грошові зобов»язання.
Враховуючи наведене, міський суд прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних.
Відповіднго до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч.4 ст. 623 ЦПК при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся у виконавчу службу з заявою про примусове виконання рішення суду про стягнення з відповідачки на його користь 130 806,19 грн лише 10 січня 2014 року. За таких обставин, міський суд прийшов до обгрунтоавного висновку про відсутність правових підстав для стягнення упущеної вигоди.
Рішення суду відповідає вимогам процесуального та матеріального права, обставинам справи, доводи скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів підстав для скасування рішення суду не вбачає.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.1, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,- УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 28 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий М.М.Шандра
Судді: Л.Б. Струс
Н.Л.Шумська