Справа № 1309/6215/12 Головуючий у 1 інстанції: Іванюк І.Д.
Провадження № 22-ц/783/2496/14 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
Категорія:59
17 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Шандри М.М.
суддів: Шумської Н.Л., Струс Л.Б.
з участю секретаря Бадівської О.О.
та з участю ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,
ОСОБА_6, ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 04 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про виділ майна в натурі,-
встановила:
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 04 лютого 2014 року у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про виділ частки майна в натурі відмовлено за безпідставністю.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_2 В апеляційній скарзі вважає рішення незаконним, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що судом було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про виклик спеціалістів в судове засідання для дачі пояснень по виготовлених ними висновках та помилки у площі будинку. Суд посилається на необхідність надання відповідного дозволу на переобладнання та перепланування житлового будинку, однак відхилено клопотання позивача про направлення Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради на розгляд та погодження проектні пропозиції розроблені та виконані ПП ОСОБА_7. Просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної справи, колегія суддів вважає, що скаргу слід відхилити з таких підстав.
У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам відповідає.
За положеннями ч.1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Районним судом установлено, що ? частина будинку на АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2, 2/5 частини - ОСОБА_4, 1/10 частини - ОСОБА_6
Житловий будинок складається в цілому з чотирьох кімнат, житловою площею 55,3 кв.м та кухні, загальна площа будинку 98,7 кв.м. До будинку відноситься: цегляний сарай -Б.В; гараж металевий -Д.Ж; металева сітка огорожа - НОМЕР_2,НОМЕР_1; металева хвіртка № 3, асфальтобетонна відмостка - І.
Відповідно до вимог ст. 11, 59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З матеріалів справи вбачається, що згідно технічних висновків за результатами обстеження будинку АДРЕСА_1, наданих ПП ОСОБА_7 технічно можливо виділити ідеальні частки, що належать співвласникам в окремі квартироволодіння без порушення цілісності несучих конструкцій будинку та погіршення його технічного стану (а.с.10-32). При цьому ПП ОСОБА_7 виходив із загальної площі житлових приміщень будинку 89,5 кв.м., можливості виділення власникам майбутньої квартири НОМЕР_2 приміщення 1-1. 1-2, 1-3, 1-4 першого поверху та приміщення 1-11 мансардного поверху, що становить 44,5 кв.м., а решта приміщень сумарною площею 45,0 кв.м мають належати до квартири НОМЕР_1. Поділ забезпечується замуровуванням дверних прорізів у стінах між приміщеннями 1-4 і 1-5 та приміщеннями 1-11 і 1-9 і влаштуванням окремого входу в квартиру НОМЕР_2 з існуючого віконного прорізу в приміщення 1-4.
Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд вірно виходив з того, що висновок не відповідає свідоцтву про право власності на будинок, відповідно до якого загальна площа будинку складає 98,7 кв.м. У висновку не вказано варіанту поділу підсобних будівель, що відносяться до будинку, зокрема цегляний сарай, гараж. Для здійснення запропонованого варіанту розподілу будинку необхідно замурувати дверні прорізи, влаштувати окремий вхід в квартиру НОМЕР_2, перенести цегляну перегородку, встановити ванну, унітаз для забезпечення умов проживання туалет, влаштувати окремі сходи у приміщення мансардного поверху, що потребує додаткових капіталовкладень. При цьому не визначено вартості цих робіт. Ураховуючи наведене, районний суд прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для виділу ідеальних часток, що належать співвласникам, згідно наявного в матеріалах справи технічного висновку.
Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії № 7381 ОВ, виданого 11 жовтня 2005 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є власниками земельної ділянки площею 0,0569 га, яка розташована АДРЕСА_1 та призначена для обслуговування житлового будинку по 1/2 частині (а.с.6).
Схема розподілу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 (а.с.32) надана ФОП ОСОБА_8, проте в матеріалах справи відсутня ліцензія на проведення зазначених робіт, тому районним судом таку обґрунтовано не взято судом до уваги.
Висновки суду достатньо мотивовані і підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи.
Рішення суду відповідає вимогам процесуального та матеріального права, обставинам справи, доводи скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів підстав для скасування рішення не вбачає.
Керуючись ст.307 ч.1 п.1, ст.314 ч.1 п.1, ст.315, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 04 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий М.М. Шандра
Судді: Л.Б.Струс
Н.Л.Шумська