01 липня 2014 року Справа № 910/19355/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого,
Волковицької Н.О., Рогач Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго- Україна"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.05.2014
у справі№ 910/19355/13
Господарського суду міста Києва
за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА"
доПриватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго- Україна"
простягнення 32025 грн.
за участю представників:
позивачаРізунов Р.С., дов. від 09.12.2013
відповідачаЯворська К.І., дов. від 26.03.2014
07.10.2013 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго - Україна" страхового відшкодування в сумі 32025 грн. та судовий збір - 1720,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав, передбачених статтею 27 Закону України "Про страхування", статтями 993, 1191 Цивільного кодексу України, статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для стягнення з відповідача витрат зі сплати страхового відшкодування, здійснених позивачем, як страхувальником за договором добровільного страхування внаслідок настання страхового випадку, пошкодженням автомобіля у дорожньо-транспортній пригоді.
У відзиві на позов відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, передбачених статтею 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", оскільки позивач звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування більше ніж через рік з моменту настання дорожньо-транспортної пригоди.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.02.2014 (суддя Капцова Т.П.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в сумі 20444,99 грн. та 1098,37 грн. судового збору; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 (судді: Жук Г.А. - головуючий, Агрикова О.В., Руденко М.А.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.
Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить ухвалені по справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначив на невірне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, оскільки позивач звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування більше ніж через рік після настання дорожньо-транспортної пригоди, що є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування згідно зі статтею 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів".
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, у судовому засіданні відхилив доводи касаційної скарги, пославшись на законність та обґрунтованість судових рішень.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника сторін, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 21.12.2011 ПАТ "Страхова компанія "Провідна" (страховик) та ПАТ"ВТБ Банк" (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №06/0643099/1012/11, відповідно до якого застраховано майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом "Volkswagen", д.р.н. НОМЕР_2.
Відповідно до довідки ДАІ від 19.12.2012 №9036397 10.07.2012 на 195км+900м автодороги Київ-Харків сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Ford", д.р.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_8 та транспортного засобу "Volkswagen", д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_9, що належить ПАТ "ВТБ Банк", внаслідок чого було пошкоджено застрахований автомобіль "Volkswagen", д.р.н. НОМЕР_2.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 28.08.2012 ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтями 124, 139 КУпАП у вигляді штрафу розміром 340 грн.
Звітом про оцінку вартості матеріального збитку визначено, що розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Volkswagen", д.р.н. НОМЕР_2 та вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 20954,99 грн.
Згідно з представленої в матеріалах справи ремонтної калькуляції 920/КВ-2 від 20.07.2012 вартість ремонту автомобіля "Volkswagen", д.р.н. НОМЕР_2 становить 31890,02 грн.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПРОВІДНА" згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту №06/0643099/1012/11 від 21.12.2011, звіту про оцінку вартості матеріального збитку, страхового акта № 1001/06/35961 та рахунку № к 793 від 12.07.2012 виплатило страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 32025 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №0000864 від 04.01.2013 та №0000865 від 04.01.2013. Згідно із заявою страхувальника (ПАТ "ВТБ Банк") №100/06/35961 від 12.07.2012.10 страхове відшкодування за ремонт пошкодженого транспортного засобу марки "Volkswagen", д.р.н. НОМЕР_2 виплачено на рахунок СТО.
Згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/2514964, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки "Ford", д.р.н. НОМЕР_1, винного у вчиненні ДТП, застрахована у Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго- Україна", полісом встановлено ліміт майнової відповідальності в сумі 50000 грн., франшиза в розмірі 510 грн.
10.09.2013 позивач направив на адресу відповідача, як страховика винної особи в ДТП, вимогу № 388-07/ФПА про відшкодування шкоди, заподіяної страхувальником, в розмірі виплаченого страхового відшкодування в сумі 32025грн.; відповідач відповіді не надав.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з наявності підстав для виплати страхового відшкодування, зменшеного на суму встановленої в полісі франшизи, та вказали, що наявність річного строку звернення до відповідача з вимогою про сплату страхового відшкодування, встановленого статтею 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не може бути підставою для відмови у судовому захисті.
Судова колегія зазначає, що положення частини 2 статті 512, статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" передбачають, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом страхування за укладеним з ним договором.
З наведених приписів законодавства вбачається, що позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.
19.09.2011 набрала чинності редакція Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з преамбули якого вбачається, що він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
За приписами пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 12.1 статті 12 та статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством; страхове відшкодування зменшується на суму франшизи.
Господарські суди встановили, що відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Volkswagen", д.р.н. НОМЕР_2, в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування відповідно до положень законодавства перейшло право вимоги до відповідача, як особи, відповідальної за збитки, завдані його страхувальником.
Також суди дослідили, що розмір вимог позивача про відшкодування фактичних витрат до страхової компанії, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність ОСОБА_8 обмежується спеціальним законом, який передбачає відшкодування страховиком цивільно-правової відповідальності лише оціненої шкоди, тобто вартості відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ, визначеної за результатом проведеної оцінки суб'єктом оціночної діяльності; належним доказом в підтвердження оціненого розміру реальної вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням значення коефіцієнту його фізичного зносу є Звіт суб'єкта оціночної діяльності про визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу в результаті його пошкодження в ДТП, складання якого є обов'язковим при визначення збитків, що підлягають відшкодуванню згідно вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів".
Пунктом 37.1.4 статті 37 цього Закону встановлено, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди; з огляду на системний аналіз статей 36, 37, 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" вказаний пункт стосується порядку та умов прийняття рішення про здійснення страховиком страхового відшкодування та за змістом пункту 36.1 статті 36 цього Закону не позбавляє права на здійснення страхового відшкодування в судовому порядку. При цьому випадки, коли шкода не відшкодовується, визначені переліком, наведеним у статті 32 вказаного Закону.
Отже, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та належно встановлених обставинах справи в частині задоволення позову щодо стягнення з відповідача 20 444,99 грн. (20954,99 грн. (вартість матеріального збитку) - 510 грн. (франшиза встановлена полісом № АВ/2514964).
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянули у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували спірні правовідносини, правильно застосували норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.
Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень не вбачається.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго- Україна" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 у справі № 910/19355/13 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду м. Києва від 24.02.2014 залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л. Рогач