03 липня 2014 року Справа № 904/10142/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Дерепи В.І.
суддівБондар С.В. (доповідач), Грека Б.М.
розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Мушкетер" від позивача: Гайбатов М.Є. від відповідача: не з'явились
на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 року
та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 року
у справі№ 904/10142/13
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Стимул"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Мушкетер"
простягнення 321 905,65 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Стимул" (далі позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Мушкетер" (далі відповідач) про стягнення 321 905, 65 грн. заборгованості.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 року позовні вимоги були задоволені повністю.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 року апеляційна скарга відповідача була залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції було змінено. Позовні вимоги були задоволені частково. З відповідача підлягає стягненню 321 905, 09 грн. заборгованості.
Суди прийшли до висновку про те, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем за договором поставки № 13/01-13 від 03.01.2013 року (далі Договір).
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 року та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В своїй касаційній скарзі відповідач посилається на те, що суд порушив положення ч. 2 ст. 35 ГПК України, оскільки не визнав такими, що не підлягають доведенню факти встановлені рішенням по справі між тими ж сторонами, яке набрало законної сили. Позивач зазначає, що рішенням від 25.02.2014 року по справі № 904/426/14 встановлено той факт, що платіжні доручення відповідача (перелічені в касаційній скарзі), в яких зазначено, що оплата за ними проводилась за договором 10/01-10 від 01.01.2010 року фактично є оплатою за Договором № 13/01-13. Відповідач вважає, що зобов'язання між сторонами у справі припинилися виконанням проведеним належним чином.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
03.01.2013 року між сторонами у справі був укладений Договір (позивач - постачальник, відповідач - покупець).
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що відповідач оплачує товар шляхом банківського переказу на рахунок позивача протягом 45 календарних днів, з моменту прийому товару.
Пунктом 13.1 Договору передбачено, що він набирає чинність з моменту його укладання та діє до 31.12.2013 року.
До матеріалів справи (т.1 а.с. 27-68) залучені видаткові накладні на загальну суму 337 084, 83 грн., які свідчать про те, що в період з 04.09.2013 року по 08.11.2013 року відповідачем було отримано від позивача товар на загальну суму 337 084, 83 грн.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем частково оплачено товар зазначений у видаткових накладних. Заборгованість відповідача складає 321 905, 09 грн.
До матеріалів справи (т. 1 а.с. 187) залучено договір поставки, який укладений між сторонами у справі від 01.01.2010 року № 10/01-10.
До матеріалів справи (т.2 а.с. 92-94) залучена копія рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2014 року у справі № 904/426/14 за позовом ТОВ фірма "Мушкетер" до ТОВ "Кондитерська фабрика "Стимул" про визнання недійсним договору поставки №13/01-13 від 03.01.2013 року.
Рішенням у справі № 904/426/14 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В резолютивній частині рішення зазначено, що факт реальності виконання спірного договору поставки підтверджується наданими видатковими накладними та платіжними дорученнями за період з 29.09.2013 року по 22.10.2013 року.
В резолютивній частині рішення, також вказано, що згідно пояснень позивача та відповідача від 25.02.2014 року, у накладних та платіжних дорученнях сторонами помилково зазначено посилання на інший договір поставки (договір від 01.01.2010 року № 10/01-10) замість спірного договору.
Крім того, в резолютивній частині рішення перелічені платіжні доручення, які свідчать про оплату товару на загальну суму 209 936 грн., станом на 22.10.2013 року.
До матеріалів справи (т.1 а.с. 25) залучено акт звірки взаємних розрахунків між сторонами за жовтень 2013 року. З зазначеного акту звірки вбачається, що станом на 31.10.2013 року заборгованість відповідача перед позивачем склала 295 886, 89 грн.
Арифметичний розрахунок заборгованості відповідачем в касаційній скарзі не оспорюється.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи ту обставину, що згідно акту звірки, станом на 31.10.2013 року сторонами визначена заборгованість відповідача у розмірі 295 886, 89 грн., взаємовідносини сторін щодо поставки товару продовжувались після 31.10.2013 року, факти встановлені в резолютивній частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/426/14 від 25.02.2014 року не можуть вплинути на взаємовідносини сторін у даній справі.
У даному випадку у суду апеляційної інстанції не було підстав для застосування ст. 35 ГПК України.
Оскільки, відповідачем не надано доказів оплати товару, який зазначений у видаткових накладних, перелічених в постанові апеляційної інстанції та доданих до справи, суди обґрунтовано прийшли до висновку про те, що у відповідача наявна заборгованість.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення прийняті у справі повинні бути залишені без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Мушкетер" відмовити.
2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 року прийняті у справі № 904/10142/13 залишити без змін.
Головуючий В.І.Дерепа
Судді С.В.Бондар
Б.М.Грек