Провадження № 22ц/790/4109/14 Головуючий 1 інстанції Жмуд Н.М.
Справа № 629/1924/13-ц Доповідач: Коваленко І.П.
Категорія: житлові
26 червня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Коваленко І.П
суддів - Довгаль А.П., Коровіна С.Г.
при секретарі - Москаленко Е.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим будинком та надвірними спорудами,
В травні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим будинком та надвірними спорудами.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 17 квітня 2001 року за ним та відповідачем зареєстровано право власності в рівних долях на житловий будинок розташований в АДРЕСА_1
В добровільному порядку розділити будинок відповідач не бажає, та користується кімнатою, яка належить йому.
В зв'язку з цим вимушений звернутися до суду.
В судовому засіданні уточнив свої вимоги і зазначав, що по справі була призначена та проведена судова будівельно-технічна експертиза № 5940/7722, та за висновками експертизи самовільно збудовані об'єкти нерухомого майна до розрахунку не включаються. Це такі споруди: з його сторони - літня кухня Б-1, душ "Д", убиральня "У", колодязь літ "К-1", які ним побудовані у 2002 році, а зі сторони відповідача це : навіс літ. "а", душ "Е", убиральня літ. "У-І", а тому вважаються особисто побудованими кожним із співвласників. Згідно інвентаризаційної справи відповідачем самовільно житлова кімната площею 12 кв.м. була переобладнана в службове приміщення і таким чином відповідач користується не ? частиною житлового будинку, а 2/3 частинами його. Таким чином він фактично в спірному житловому будинку користується площею 12,6 кв.м., а відповідач - площею 34,8 кв.м.. Відповідно запропонованого варіанту порядку користування житловим будинком частки співвласників повинні мати такий вигляд: позивачу ОСОБА_1 - 38/100, а ОСОБА_2 - 62/100 частин будинку, що несправедливо. Згідно з висновком експертизи, діючий в даний час порядок користування позивачем житловим будинком відповідає 1 варіанту висновку експерта. Але саме цей варіант його й не задовольняє, оскільки на даний час він вже у них існує і саме з приводу несправедливого порядку користування житловим будинком він і звернувся до суду. Запропонований 2-й варіант порядку користування житловим будинком, відповідно якого позивачу виділяється в користування житлова кімната 1-3 площею 11,7 кв.м., житлова та 2-2 площею 4,8 кв.м., кухня 2-1 площею 7 кв.м., а ОСОБА_2 кухня - 1-1 площею 6 кв.м, житлова кімната 1-2 площею 5,0 кв.м., службове приміщення 11 площею 12,1 кв.м., (яке необхідно переобладнати в житлове приміщення). При такому порядку користування приміщеннями в житловому будинку їхні частки з відповідачем будуть майже рівні, а саме: ОСОБА_1 - 47/100, а ОСОБА_2 - 53/100 частини, різницю в частках - 2191 грн. він згоден отримати від ОСОБА_3.
Що стосується надвірних споруд, то по них спору між сторонами немає. А тому просив виділити в користування йому по житловому будинку літ. А-1, розташованому в АДРЕСА_1 47/100 частин будинку, а саме: житлову кімнату 1-3 площею 11,7 кв.м., житлову кімнату 2-2 площею 4,8 кв.м., кухню 2-1 площею 7,8 кв.м.. Стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію за наданим варіантом порядку користування житловим будинком суму 2191 грн., а також вартість сплаченої ним суми за проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 3164,80 гривень.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення уточнених позовних вимог та зазначав в своїх запереченнях, що після того, як батько, ОСОБА_4 подарував їм будинок, відразу постало питання про розділ хати.
Він не може згадати всі інстанції до яких він звертався за роз'ясненням про варіанти розділу. Ним було отримано конкретне роз'яснення від Головного архітектора м. Лозова, де було зазначено, що "хату потрібно оставити на землю, вона висить у повітрі". Тому була розпочата процедура розділу і приватизації земельної ділянки, на якій розташована хата. Розділ землі був проведений представником центру ДЗК ОСОБА_5. На призначений день ОСОБА_1 не з'явився, хоча був попереджений. Ділянка землі була розділена на 2 частини. До однієї частини відійшла кімната, яка була, той час, найкращою частиною хати, а також надвірні споруди: шлакоблочний сарай та літня кухня, погріб, колодязь - все в задовільному стані. До другої частини відійшла кухня, сіни, комірчина, сарай, з надвірних споруд: сарай з саману та 2 дерев'яні сараї, які були у вкрай непридатному для їх використання стані. Межа ділянок проходить по простінку між кімнатою і кухнею. Двері між цими приміщеннями було забито дошками самим ОСОБА_1. Але, через деякий який час він знову підняв це питання: кухня належить йому, як частина ? його долі. З метою припинити конфліктну ситуацію, яка була на той час, відповідач склав позов до суду з метою виділення частин в натурі. Батьком, ОСОБА_4 було сказано в розмові з синами: "Правильно, Івану кімнату, а ОСОБА_2 - кухня. Йому ж теж треба десь жити, не в сараї ж". Після цього позивачем було запропоновано: "Добре, хай у тебе залишається кухня, але ти за неї сплати". Встановлену ним суму - 530 грн. було йому сплачено, що підтверджує написана ним розписка про одержання грошей і що він не має більше ніяких претензій. Отже, хата була добровільно розділена між сторонами у 2002 році. З кімнати, що відійшла ОСОБА_1 і становила 12,6 кв.м. було зроблене підсобне приміщення з житловою площею 4,8 м.кв.. До літньої кухні і сараю було прибудовано коридор і ця споруда на даний момент є фактично житловим будинком в якому ОСОБА_1 живе. Тому позов про новий розподіл хати він не визнає, оскільки кухня знаходиться на приватизованій ним землі. Через це приміщення проходить газова установка. Це єдине приміщення, на його території, придбане для житла. Також давно сплинув строк позовної давності. Крім того, суду надані документи - технічний паспорт, виготовлений станом на 2013 рік, що не дає змоги реально оцінити розміри житлової площі, що була розділена їй згодою у 2002 році. Експлікація містить помилки, які можуть не належним чином вплинути на розгляд справи. Крім цього, в запереченні на уточнений позов зазначав, що відповідно до договору дарування житлового будинку зареєстровано право власності в рівних долях по ? частині на будинок житловою площею 18,4 кв.м., надвірні будівлі, яка позначена в характеристиці надвірних споруд під літерами Б, Б-1- сарай та літня кухня загальною площею 35,2 кв.м., погріб, колодязь. Загальна площа будинку тільки в технічному паспорті, виготовленому 28.03.2013 року стала 71,2 кв.м.. Йому невідомо звідки, згідно якої інвентаризаційної справи, сарай, площею 12,1 кв.м. став частиною житлової площі. Це приміщення завжди використовувалось як сарай, стійло для худоби. На даний момент цей сарай є у вкрай ветхому стані, його несучі конструктивні елементи є аварійними. Балка, на якій тримається стеля розкололась, скріплена скобами, підперта стовпом. А отже встановлення вікон і дверей неможливе, бо це призведе до його руйнації. Експертом Кузьміною було відмічено цей факт, але в ''Висновках" зазначено тільки інформація БТІ, що сарай був житловим приміщенням і його потрібно повернути у цей стан. Заперечував, що згідно з висновком експертизи діючий на цей час порядок користування житловим будинком відповідає I варіанту. Будинок був розділений за варіантом II. А отже, на його частину відійшли такі частини будинку: сарай, 12,1 кв.м., сіни варіантом 11. На той час земельна ділянка була приватизована і кухня 11,7 кв.м. знаходилась на його землі. Між ним та позивачем була здійснена усна мирова угода в результаті якої було домовлено, що після сплати зазначеної ОСОБА_1 суми він буде користуватися кухнею, а також не буде ніяких претензій до розподілу в рівних долях надвірних споруд. В зв'язку з цим вважав позов безпідставним, нічим не мотивованим, будь-який спір між сторонами на протязі 2002-2013 року включно відсутній. Також відповідач зазначав, що сплинув строк позовної давності.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року в задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його уточнені вимоги в повному обсязі ,посилаючись на порушення судом норм матеріального т процесуального права, оскільки судом безпідставно не були взяті до уваги надані ним докази та пояснення.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з?явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду - скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову в позові з інших підстав.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами був визначений порядок користування будинком, враховуючи розписку про те, що за спірну кімнату площею 11,7 кв. м позивач отримав від відповідача 500 грн.
Однак, з такими висновками суду погодитись не можна.
Відповідно до чч. 1, 3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно роз'яснень, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок», якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку.
У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання або перепланування будинку він проводиться за наявності на це дозволу виконавчого комітету місцевої ради (ст. 152 ЖК УРСР).
Із матеріалів справи вбачається, що 17.04.2001 року між ОСОБА_4 було складено Договір дарування житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до якого обдаровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали цей житловий будинок в дар у рівних частинах. (а.с.7).
З тексту цього договору вбачається, що даний житловий будинок розташований на не обміряній земельній ділянці.
Даний Договір було зареєстровано у Лозівському БТІ (а.с.7).
Згідно до довідки-характеристки Лозівського БТІ, кожному з обдарованих, належить по 1/2 частині даного житлового будинку (а.с.8).
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 11.09.2013 року експертом запропоновано два варіанти порядку користування будинком та надвірними будівлями. (а.с.73-97).
При цьому у висновку зазначено ,що згідно наданих документів не зрозуміло яка загальна площа земельної ділянки по АДРЕСА_1, є дані про державну реєстрацію 1800 кв.м земельної ділянки за ОСОБА_1, а також зрозуміло, що якась частина земельної ділянки зареєстрована за ОСОБА_2, але даних про те яка саме площа цієї земельної ділянки не виявлено, тому площа земельної ділянки при розрахунку ринкової вартості домоволодіння приймалась більше 1800 кв.м. (а.с.75-76).
Надаючи варіанти порядку користування будинком та надвірними будівлями, варіантів порядку користування земельною ділянкою експертом не надано.
В матеріалах справи містяться державні акти на право приватної власності на землю: на ім'я ОСОБА_1 про передачу у приватну власність земельної ділянки, площею 0,1800 га по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, виданий 26 лютого 2002 року (а.с.16) та на ім'я ОСОБА_2 про передачу у приватну власність земельної ділянки, площею 0,1860 га по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, виданий 21 листопада 2001 року (а.с.130).
Ці акти на право приватної власності на землю при наданні варіантів порядку користування будинком та надвірними будівлями експертом враховані не були.
В судовому засіданні сторони підтвердили, що у разі визначення порядку користування будинком за будь-яким із варіантів експертизи частина приміщень, які будуть надані в користування відповідача, будуть знаходиться на земельній ділянці позивача. Яким чином можливо буде їх обслуговувати не зрозуміло.
В судовому засіданні апеляційної інстанції сторонам було роз'яснено право на заявлення клопотання про призначення додаткової експертизи для надання додаткових варіантів порядку користування будинку з урахування приватизації сторонами землі, однак, вони категорично відмовились від заявлення такого клопотання.
При цьому представник відповідача пояснила, що її та її чоловіка таке рішення задовольняє і проводити будь-які експертизи вони не бажають.
Позивач та його представник також пояснили, що вони не бажають заявляти таке клопотання, оскільки позивач хворіє і не має матеріальної можливості оплачувати проведення експертизи.
Крім того, у разі визначення порядку користування будинком за другим варіантом експертизи, який майже відповідає ідеальним часткам сторін, передбачено проведення певних переобладнань, а саме: переобладнання існуючого службового приміщення II в житлове та улаштування дверних та віконних прорізів в приміщеннях.
Яким чином можливо переобладнати існуюче службове приміщення II в житлове не зрозуміло, оскільки позивач категорично проти цього заперечував.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення, яким в позові необхідно відмовити в зв'язку із неможливістю визначити порядок користування житловим будинком та надвірними будівлями без врахування наявності державних актів про приватизацію земельної ділянки.
На підставі наведеного та керуючись п.2 ч.1 ст.307, 313, ч.2 ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим будинком та надвірними спорудами - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -