Єдиний унікальний номер 523/4548/12
Номер провадження 11/775/644/2014
06 червня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області у складі
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участю:
прокурора ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_7
засудженого ОСОБА_8
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку, у залі судових засідань апеляційного суду Донецької області, по кримінальній справі апеляційні скарги в інтересах засудженого захисників ОСОБА_9 і ОСОБА_10 та засудженого ОСОБА_8 на вирок Київського районного суду м. Донецька Донецької області від 03 квітня 2013 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Докучаєвська Донецької області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, інваліда 3 групи, учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, пенсіонера, раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_11 від призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням і з встановленням іспитового строку на 3 роки.
Стягнуто з ОСОБА_11 на користь:
- потерпілого ОСОБА_12 матеріальний збиток у розмірі 15048 грн. 65 коп. та моральну шкоду в розмірі 50000 грн.;
- науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Донецькій області витрати за проведення судово - автотехнічної експертизи в сумі 2554 грн. 80 коп.;
- обласної травматологічної лікарні грошові кошти в сумі 4478 гр. 86 коп.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 25 червня 2013 р. апеляції: засудженого - задоволена частково, захисників - залишені без задоволення, а вирок суду відносно ОСОБА_11 змінено:
виключено з вироку відносно засудженого вказівка суду про призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами; змінений строк випробування згідно ст. 75 КК України до 1 (одного року), а також виключено з обов'язків відповідно до ст. 76 КК України - періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої інспекції.
В частині цивільного позову вирок скасовано і справа направлена на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних и кримінальних справ від 17 квітня 2014 року касаційна скарга потерпілого ОСОБА_6 задоволена частково. Ухвала апеляційного суду Донецької області від 25 червня 2013 р. відносно ОСОБА_11 скасована, а справа направлена на новий апеляційний розгляд,-
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_11 визнаний винним за те, що він 17 грудня 2010 року, приблизно о 16 годині 45 хвилин, керуючи технічно справним власним автомобілем SKODA OKTAVIA р/н НОМЕР_1 , здійснював рух по проїжджій частині вул. Університетська з боку пр. Визволення Донбасу в напрямку пр. Панфілова в Київському районі м. Донецька. На шляху прямування, під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, розташованому поблизу будинку № 75 по вул. Університетській, Оніщенко, діючи в порушення вимог п.п. 18.4, п. 1.14.1 розділу 34 Правил дорожнього руху України, а також вимог дорожніх знаків 5.35.1 і 5.35.2 «Пішохідний перехід», проявив неуважність, не відреагував на зміну дорожньої обстановки, своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості руху автомобіля та не зупинив керований автомобіль, виїхав на нерегульований пішохідний перехід, де передньою частиною кузова керованого ним автомобіля скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який перетинав проїжджу частину вул. Університетська по нерегульованому пішохідному переходу, позначеного дорожньою розміткою - «Зебра» - що позначає нерегульований пішохідний перехід, і в зоні дії дорожніх знаків - 5.35.1 - 5.35.2 «Пішохідний перехід» (справа на ліво по ходу руху транспортного засобу).
В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_13 був травмований і йому спричинені наступні тілесні ушкодження: садна чола, струс головного мозку, підшкірна гематома правої половини грудної клітки, закриті переломи 7,8,9 ребер справа, закритий осколковий перелом обох кісток лівої гомілки у верхній третині, лікований оперативно.
В даний час у ОСОБА_14 маються наслідки даної травми у вигляді перелому обох кісток верхньої третини лівої гомілки після операції метало остеосинтезу наявністю помірно вираженої контрактури лівого колінного суглоба, зрощеного перелому лівої плечової кістки з помірно вираженою пріводяще - сгибательной контрактурою плечового суглоба, у зв'язку з чим має місце стійка втрата працездатності на 35%, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які викликали стійку втрату працездатності понад 1/3.
Між ушкодженнями, отриманими при дорожньо-транспортній пригоді, і встановленням інвалідності мається причинний зв'язок.
Далі, водій ОСОБА_11 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, діючи в порушення вимог п. 2.10 Правил дорожнього руху України, залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.
Допущені водієм ОСОБА_11 порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв'язку з виникненням події дорожньо-транспортної пригоди і суспільно-небезпечними наслідками.
В апеляційній скарзі захисники ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_8 прохають вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_11 прохає вирок суду змінити, зменшити іспитовий строк до 1 року, не застосовувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, а також зменшити розмір моральної шкоди до 15000 гривень.
Потерпілим ОСОБА_6 і його представником апеляція на вирок районного суду не приносилась.
В судовому засіданні апеляційного суду - до початку розгляду справи, захисники засудженого - ОСОБА_10 і ОСОБА_15 за письмовою згодою підзахисного письмовою заявою відкликали свою апеляцію і підтримали в повному обсязі апеляцію засудженого ОСОБА_11 .
Крім того, засуджений ОСОБА_11 подав письмову заяву, в якій прохає застосувати до нього положення ст. 1 п. п. «г», «r», «е» Закону України «Про амністію у 2014 році», що підтримали і захисники.
Заслухав доповідь судді; засудженого, який підтримав свою апеляційну скаргу і клопотання про застосування амністії; захисників, що прохали задовольнити апеляцію і клопотання засудженого ОСОБА_11 ; потерпілого і представника потерпілого, що заперечували проти задоволення апеляційної скарги засудженого, а клопотання про застосування амністії вирішити відповідно до вимог закону; думку прокурора, що вважав вирок суду залишити без змін і застосувати до засудженого положення амністії; в судових дебатах засуджений, захисники, потерпілий, представник потерпілого, прокурор і в останньому слові засуджений ОСОБА_11 підтримали свої вимоги; дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги і клопотання засудженого, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга засудженого задоволенню не підлягає, а клопотання засудженого про застосуванню амністії є обгрунтованим з наступних підстав.
Колегія суддів апеляційного суду не розглядає апеляцію засудженого на рішення суду першої інстанції відносно цивільного позову на користь потерпілого, оскільки ухвалою апеляційного суду Донецької області від 25 червня 2013 р. в частині цивільного позову вирок скасовано і справа направлена на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства, а в решті вирок залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних и кримінальних справ від 17 квітня 2014 року касаційна скарга потерпілого ОСОБА_6 задоволена частково. Ухвала апеляційного суду Донецької області від 25 червня 2013 р. відносно ОСОБА_11 скасована у зв'язку з не наведенням обґрунтованих мотивів прийнятого апеляційним судом рішення про необхідність зміни вироку суду першої інстанції в частині додаткового покарання і взагалі не вмотивованим висновком про зменшення до 1 року іспитового строку, встановленого на підставі ст.75 КК України , та виключення обов'язку періодично з'являться для реєстрації в органи кримінально - виконавчої інспекції.
На теперішній час цивільний позов вирішений у порядку цивільного судочинства ухвалою апеляційного суду Донецької області від 14 травня 2014 р.
Судом першої інстанції, відповідно до вимог КПК України (1960 р.), були всебічно повно і об'єктивно досліджені і з'ясовані всі обставини справи, встановлені під час судового розгляду, перевірені докази, отримані на підставі змагальності сторін та свободи у доведені їх переконливості, досліджені та проаналізовані і зроблений правильний висновок про винність ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 266 України.
Висновки суду ґрунтуються на доказах, детально викладених у вироку, який згідно зі ст. ст. 323 і 334 КПК України (1960 р.) є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Кваліфікація дій обвинуваченого та фактичні обставини кримінальної справи ні засудженим, ні іншими учасниками судового розгляду справи не оскаржені.
Щодо доводів апеляційної скарги засудженого ОСОБА_11 про зміну вироку у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості кримінального злочину та особі засудженого в наслідок його суворості, а саме, про зменшення іспитового строку до 1 року, встановленого на підставі ст. 75 КК України, не застосовування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, та виключення обов'язку періодично з'являться для реєстрації в органи кримінально - виконавчої інспекції, то судова колегія вважає їх необґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, покарання ОСОБА_11 призначене судом першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України - у межах, встановлених у санкції зазначеної статті Особливої частини Кримінального кодексу України відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, про що є вказівки у вироку суду. При цьому, судом враховано: ступень тяжкості скоєного ним злочину, а саме те, що він вчинив тяжкий злочин; особу винного, який не судимий, за останнім місцем роботи характеризується позитивно, пенсіонер, однак продовжує працювати, є інвалідом 3 групи і учасником ліквідації аварії на ЧАЕС.
Також, судом у вироку вмотивоване рішення про призначення додаткового покарання, оскільки суд врахував, що позбавлення права керування транспортними засобами ОСОБА_11 не спричинить важкі для нього наслідки, та рішення про обов'язок періодично з'являться для реєстрації в органи кримінально - виконавчої інспекції.
В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цідильних і кримінальних справ вказано, якщо при новому апеляційному розгляді не будуть встановлені додаткові пом'якшуючи обставини стосовно ОСОБА_11 , то покарання, яке йому призначено, без позбавлення права керування транспортними засобами, слід вважати м'яким.
При новому апеляційному розгляді справи, крім тих, що встановив суд першої інстанції, не встановлено додаткових пом'якшуючих обставин стосовно ОСОБА_16 .
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги засудженого ОСОБА_11 щодо суворості призначеного покарання є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про можливість застосування ст. ст. 75 і 76 КК України, оскільки саме таке покарання відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК України буде відповідати принципам і меті його призначення та буде необхідним та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
При судовому розгляді справи в апеляційному суді ОСОБА_11 звернувся до суду з письмовою заявою, в якій прохає застосувати до нього положення ст. 1 п. п. «г», «r», «е» Закону України «Про амністію у 2014 році», що підтримали і захисники.
Клопотання засудженого ОСОБА_11 є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 85 КК України - на підставі закону про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 86 УК України - законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи ОСОБА_11 вироком суду першої інстанції засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України - за злочин, вчинений з необережності, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України.
Згідно матеріалів кримінальної справи ОСОБА_11 скоїв злочин 17 грудня 2010 року.
З обставин, що характеризують особу винного вбачається, що ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто йому 79 років, не судимий, за останнім місцем роботи характеризується позитивно, пенсіонер, однак продовжує працювати, є інвалідом 3 групи і учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Підстав для сумніву у вірогідності цих відомостей у судової колегії не мається, оскільки документи, що знаходяться у справі, підтверджуючи статус ОСОБА_11 , являються належно оформленими, підписаними посадовими особами і видані офіційними державними органами. Свідчень, що спростовують ці факти, матеріали справи не містять.
Згідно ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими до ст. 12 КК України:
- п. «е» учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС та потерпілі внаслідок Чорнобильскої катастрофи - особи, які підпадають під дію Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнорбильскої катастрофи» та аналогічних законів інших держав - колишніх республік СРСР.
Таке звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом (ст. 14 Закону), при відсутності підстав, при яких амністія не застосовується (ст. 8 Закону) і наявність письмової згоди засудженого про застосування амністії (ст. 9 Закону), відносно засудженого ОСОБА_11 слід застосувати ст. 1 п. «е» Закону України «Про амністію у 2014 році» (ст. 9 ч. 3 Закону), звільнивши засудженого від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1 п. «е», ст. 9 ч. 3, ст. 14 Закону України «Про амністію у 2014 році», ст. ст. 85 і 86 КК України та ст. ст. 362, 365 і 366 КПК України (1960 р.), колегія суддів,-
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Київського районного суду м. Донецька Донецької області від 03 квітня 2013 року відносно ОСОБА_8 в частині призначення за ст. 286 ч. 2 КК України основного і додаткового покарання, а також стягнення з ОСОБА_8 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Донецькій області витрати за проведення судово - автотехнічної експертизи в сумі 2554 грн. 80 коп. і обласної травматологічної лікарні грошові кошти в сумі 4478 гр. 86 коп. - залишити без зміни.
Задовольнити клопотання ОСОБА_8 про застосування до нього ст. 1 п. «е» Закону України «Про амністію у 2014 році» і звільнити засудженого ОСОБА_8 від відбування як основного так і додаткового покарання, призначеного вироком Київського районного суду м. Донецька Донецької області від 03 квітня 2013 судом за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, якого на підставі ст.75 КК України звільнено від призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням і з встановленням іспитового строку на 3 роки.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_8 підписку про невиїзд - відмінити.
Судді: