Єдиний унікальний номер 219/2251/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1198/2014
Головуючий у І інстанції Харченко О.П.Єдиний унікальний номер 219/2251/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1198/14
Категорія 53Доповідач Барков В.М.
04 лютого 2014 рокум. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Новосядлої В.М.,
суддів Баркова В.М.,
Зайцевої С.А.,
при секретарі Сачко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Внешсервіс» на заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Внешсервіс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2013 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Внешсервіс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що перебувала з відповідачем у трудових відносинах з 2008 року. 18 січня 2013 року її було звільнено на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. Проте при звільненні з нею не був проведений кінцевий розрахунок, та заборгованість із заробітної плати була остаточно виплачена лише 03 квітня 2013 року. В зв'язку з цим просила суд стягнути на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 7 962 грн. 52 коп. та 5 000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Також просила суд зобов'язати бухгалтерію підприємства відповідача нарахувати компенсацію (індексацію) за кожний день прострочення згідно індексу споживчих цін.
Заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Внешсервіс» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 7 962 грн. 52 коп. та 5 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також на користь держави судовий збір в сумі 458 грн. 80 коп.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, не відповідність висновків суду цим обставинам та порушення норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Внешсервіс» ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які просили скаргу задовольнити, пояснення ОСОБА_2, яка просила скаргу відхилити, дослідивши письмові матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду необхідно змінити з таких підстав.
Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачці при звільненні відповідач не виплатив заробітну плату в зв'язку з чим повинен сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 7 962 грн. 52 коп. та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
Проте з висновками суду в частині визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку та суми відшкодування моральної шкоди погодитися не можна.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 з 22 серпня 2008 року перебувала з відповідачем у трудових відносинах та звільнена 18 січня 2013 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін (а.с. 5-8).
На день звільнення відповідач не провів з позивачкою повний розрахунок та остаточно виплатив належні їй при звільненні суми лише 03 квітня 2013 року (а.с. 77-92).
За правилами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 своєї постанови № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Як вбачається з довідки від 03 лютого 2014 року № 01/9 та пояснень ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду, за листопад 2012 року позивачці нарахована заробітна плата в сумі 3 387 грн. 64 коп., у тому числі оплата лікарняного в сумі 645 грн. 80 коп., а за грудень 2012 року - нарахована заробітна плата в сумі 3 003 грн. 09 коп. (а.с. 138), відпрацьовано нею у листопаді 2012 року - 22 дні, у грудні 2012 року - 21 день (а.с. 87, 88)
Таким чином середньоденна заробітна плата позивачки за два місяці, що передували звільненню, складатиме 133 грн. 60 коп. ((3 387 грн. 64 коп. - 645 грн. 80 коп. + 3 003 грн. 09 коп.) / (22 дн. + 21 дн.)).
Отже, на користь позивачки за затримку розрахунку підлягає стягненню середній заробіток за 52 робочих дні за період з 19 січня по 03 квітня 2013 року в сумі 6 947 грн. 20 коп. (133 грн. 60 коп. * 52 дн.), а тому рішення суду в цій частині необхідно змінити.
Оскільки спір між сторонами щодо розміру належних позивачці сум при звільнені відсутній, у апеляційного суду відсутні підстави для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку з врахуванням істотності цього розміру порівняно із середнім заробітком.
Крім того, задовольняючи повністю позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції хоча і вказав в рішенні що врахував глибину душевних страждань позивачки, однак ці обставини належним чином не дослідив і послався на них в рішенні лише формально.
Відповідно до ч. 1 ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В обґрунтування позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, позивачкою надані копії договорів закладу майна (а.с. 10, 11, 12, 13) з яких вбачається, що вона була змушена додавати додаткових зусиль для організації свого життя.
Інших доказів в обґрунтування цих вимог позивачкою не надано, оскільки з копії амбулаторної карти не вбачається, що стан її здоров'я погіршився в зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні. До того ж, до лікаря вона звернулася лише 08 квітня 2013 року, тобто після того, як відповідач виплатив їй всю заборгованість (а.с. 42-43).
Тому з урахуванням характеру і тривалості страждань, стану здоров'я позивачки, істотності вимушених змін у її життєвих стосунках, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в частині стягнення моральної шкоди також змінити і стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 500 грн.
Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом отриманих позивачкою виплат на випадок безробіття є безпідставними, оскільки виходячи із змісту ст. 117 КЗпП України право працівника на виплату середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні не ставиться в залежність від отримання заробітної плати за новим місцем роботи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Внешсервіс» - задовольнити частково.
Заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2013 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди - змінити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Внешсервіс» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку з 19 січня 2013 року по 03 квітня 2013 року в сумі 6 947 (шість тисяч дев'ятсот сорок сім) грн. 20 коп. та 500 (п'ятсот) грн. у відшкодування моральної шкоди.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді