Провадження № 11-кп/774/778/14 Справа № 202/1526/14-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
01 липня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні, в залі апеляційного суду, матеріали кримінального провадження № 1201404066000038 відносно обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 30 березня 2000 року Нікопольським міським судом Дніпропетровської області за ст. 42, ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 143 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 04 жовтня 2006 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 309 та ст. 69, ч. 1 ст. 313, ч. 2 ст. 315 та ст.ст. 69,70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;
- 20 квітня 2010 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 22 дні постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2013 року;
за його апеляційною скаргою на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2014 року, за участю прокурора ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_6 .
В апеляції обвинувачений ОСОБА_6 , не оскаржуючи фактичні обставини кримінального провадження, просить вирок суду змінити та призначити йому більш м'яке покарання. Обвинувачений зазначає, що він одружений, має на утриманні неповнолітнього сина, офіційно працює, не веде аморальний спосіб життя. На його думку, з урахуванням вказаних обставин, призначене судом покарання є занадто суворим.
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2014 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у вигляді двох років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, ОСОБА_6 призначено покарання за сукупністю вироків, частково приєднавши до призначеного покарання не відбуте покарання за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2010 року у вигляді трьох місяців позбавлення волі, остаточно визначивши до відбуття покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки і три місяці.
Крім того, за результатами розгляду кримінального провадження визначено долю речових доказів.
ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, за наступних обставин.
Обвинувачений ОСОБА_6 , маючи намір на повторне незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу, без мети збуту, 11 січня 2014 року, знаходячись по пр. Миру ж/м Лівобережний-3 у м. Дніпропетровську, у не встановленої слідством особи, незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, та став повторно незаконно зберігати при собі, для особистого вживання без мети збуту.
Після чого, обвинувачений ОСОБА_6 , в цей же день, 11 січня 2014 року, близько 20 години, знаходячись біля будинку № 47 по пр. Миру ж/м Лівобережний-3 у м. Дніпропетровську, зберігаючи при собі раніше ним придбаний особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, був зупинений співробітниками міліції, які в період часу з 20 години 40 хвилин до 20 години 57 хвилин за добровільною згодою ОСОБА_6 провели його особистий огляд, в ході якого виявили та вилучили в лівій внутрішній кишені одягнутої на ньому куртки медичний шприц об'ємом 5,0 мл, заповнений особливо небезпечним наркотичним засобом - опій ацетильований, масою 0,65 г, маса якого в перерахунку на суху речовину складає 0,0260 г, який останній раніше незаконно, повторно придбав та зберігав при собі, для особистого вживання без мети збуту.
Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_6 виразилася в незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів, без мети збуту, вчиненого повторно, тобто в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 ч.2 КК України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу, просив змінити вирок, застосувавши ст. 75 КК України, а також за наявності підстав застосувати до нього Закон про амністію, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції обвинуваченого та просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляції та дослідивши їх, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляція обвинуваченого підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, за обставин, викладених у вироку суду, та кваліфікація його дій в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
Порушень кримінально-процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію його дій, колегією суддів не виявлено.
Вирішуючи питання про правильність застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та відповідність призначеного ним покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі обвинуваченого ОСОБА_6 , колегія суддів виходить із того, що у відповідності до вимог ст. 50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.
При цьому, колегія суддів враховує вимоги ст. 65 КК України, а також роз'яснення, наведені у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7, згідно з якими при призначенні покарання суд повинен в повній мірі враховувати ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, дані про особу, а також ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, що скоїла злочин, повинно бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
На думку колегії суддів, покарання обвинуваченому ОСОБА_6 призначено відповідно до вищезазначених вимог.
Як вбачається з вироку, призначаючи обвинуваченому покарання суд першої інстанції посилався на ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, відомості про його особу, а також обставини, що впливають на покарання. Зокрема, судом враховано, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення середнього ступеня тяжкості, має задовільні характеристики з місця мешкання, свою провину визнав повністю та у скоєному щиро кається, що суд відніс до пом'якшуючих його провину обставин.
Поряд з цим, судом першої інстанції взято до уваги, що обвинувачений раніше судимий та нове кримінальне правопорушення вчинив в період строку на який був звільнений умовно-достроково від відбування попередньо призначеного вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2010 року покарання.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів не вбачає підстав сумніватись у достовірності встановлених судом відомостей.
Оцінюючи їх у своїй сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині необхідності призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у вигляді позбавлення волі.
Відтак, на переконання колегії суддів, суд обґрунтовано дійшов до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства, а тому призначене покарання в межах санкцій ч. 2 ст. 309 КК України за своїм видом та розміром слід вважати справедливим.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання за правилами ст. 71 України не суперечить закону України про кримінальну відповідальність та не вбачає підстав для застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України.
З огляду на викладене, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 в своїй апеляції про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особі обвинуваченого колегія суддів розцінює як необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість і належну вмотивованість оскаржуваного вироку, який зміні чи скасуванню не підлягає.
Щодо можливості застосування відносно обвинуваченого Закону України «Про амністію у 2014 році» колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, підлягають особи, не позбавлені батьківських прав та які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.
Як вбачається з наданих обвинуваченим документів, батьком дитини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебуває на утриманні обвинуваченого, є ОСОБА_9 .
Документи, які вказують на перебування у родинних відносинах ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_6 , в матеріалах провадження відсутні та під час апеляційного розгляду надані не були.
За таких обставин, враховуючи відсутність даних, що підтверджують батьківство обвинуваченого, підстави для застосування відносно нього амністії у колегії суддів відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України,
колегія суддів апеляційного суду, -
Апеляцію обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ впродовж трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той же строк з дня вручення йому копії ухвали, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4