Провадження № 11-кп/774/763/14 Справа № 204/1284/14-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
24 червня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні, в залі апеляційного суду, матеріали кримінального провадження № 12014040680000144 відносно обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , раніше судимого 19 липня 2013 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 до 2 років позбавлення волі, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,
за його апеляційною скаргою та апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах останнього, на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2014 року, за участю прокурора ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_9 .
В апеляціях:
- обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати та частково зменшити строк відбування покарання в місцях позбавлення волі або його амністувати. Свої апеляційні вимоги обвинувачений обґрунтовує незаконністю вироку, його невідповідністю вимогам кримінально-процесуального закону, а також однобічністю судового розгляду. На думку ОСОБА_6 , поза увагою суду необґрунтовано залишились надані ним показання та заявлені клопотання про допит свідків.
В доповненнях до апеляції, обвинувачений вказує на те, що судом не було враховано характеристики його особи з місць роботи та мешкання, а також не взято до уваги обставини перебування на утриманні неповнолітньої дитини і дружини та проживання останньої з його матір'ю;
- адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого просить вирок суду в частині призначення покарання змінити, призначивши ОСОБА_6 покарання у вигляді 1 року позбавлення волі та, на підставі ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 липня 2013 року, остаточно призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, захисник, не оскаржуючи фактичні обставини кримінального провадження, вказує на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. На думку адвоката, суд, призначаючи покарання, не врахував обставини, що його пом'якшують, та призначив надто суворе та явно несправедливе покарання.
Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2014 року визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, шляхом приєднання невідбутої частини покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 липня 2013 року, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі.
Крім того, за результатами розгляду кримінального провадження судом визначено долю речових доказів.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за наступних обставин.
ОСОБА_6 , будучи раніше судимим, маючи не зняту та не погашену судимість, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, та в період іспитового строку у січні 2014 року, повторно вчинив аналогічне кримінальне правопорушення.
Так, ОСОБА_6 09 січня 2014 року, в період часу з 15.00 до 18.00 години, знаходячись в кімнаті квартири АДРЕСА_2 , побачив сумку марки «Firtech», чорного кольору з ноутбуком марки «НР Рауіlion» та зарядним пристроєм до ноутбуку, при цьому у нього раптово виник злочинний умисел, спрямований на повторне, умисне, таємне викрадення майна, що належить ОСОБА_9 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , знаходячись в кімнаті квартири АДРЕСА_2 , вчиняючи кримінальне правопорушення повторно, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, і вони є таємними для оточуючих, діючи з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, таємно, шляхом вільного доступу, викрав майно, що належить ОСОБА_9 , а саме: ноутбук «НР Рауіlion» з зарядним пристроєм до нього, вартістю 3827 гривень; сумку «Firtech», чорного кольору, вартістю 72 гривні, а всього майно на загальну суму 3899 гривень. З викраденим майном ОСОБА_6 зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 3899 гривень.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який підтримує державне обвинувачення в апеляційній інстанції, який не підтримав апеляції обвинуваченого та його захисника, просив вирок суду залишити без змін, а також вважав неможливим дослідження доказів у кримінальному провадженні відповідно до ст. 349 КПК України, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 який підтримав свою апеляцію та апеляцію захисника та просив пом'якшити призначене судом покарання, міркування потерпілої ОСОБА_9 , яка не заперечувала проти задоволення апеляції обвинуваченого та його захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляцій, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у вироку суду є таким, що підтверджується наявними в матеріалах провадження доказами, які отримали належну правову оцінку.
Порушень кримінально-процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію його дій, колегією суддів не виявлено.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, його розгляд здійснено судом першої інстанції із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України.
Зазначеною нормою кримінально-процесуального закону встановлено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Беручи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_6 визнав свою вину та вважав недоцільним дослідження доказів щодо обставин кримінального провадження, про що надав суду заяву (т. 2, арк.п. 21), в якій також вказав на те, що йому зрозумілі наслідки такого порядку слухання провадження, колегія суддів досліджує доводи апеляції останнього лише в частині призначення покарання.
Надавши оцінку доводам обвинуваченого та його захисника, наведеним в апеляціях, про невідповідність призначеного покарання особі ОСОБА_6 , а також обставинам вчинення ним кримінального правопорушення, внаслідок суворості, колегія суддів приходить до висновку про їх обґрунтованість.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно роз'яснень, наведених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Згідно вироку, при визначенні ОСОБА_6 покарання у вигляді позбавлення волі суд посилався на ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, обставини, що впливають на покарання. Зокрема, судом враховано, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення середнього ступеня тяжкості, а також те, що обвинувачений раніше судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується опосередковано.
Поряд з цим, судом не встановлено обставини, що обтяжують покарання, однак визнано як такі, що його пом'якшують, щире каяття обвинуваченого та повне визнання ним своєї вини.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів не вбачає підстав сумніватись у достовірності встановлених судом відомостей.
Оцінюючи їх у своїй сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині необхідності призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у вигляді позбавлення волі.
Разом з тим, колегія суддів вважає розмір призначеного обвинуваченому покарання таким, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу винного.
Відповідно до ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Так, на думку колегії суддів, судом правильно встановлено обставини, які впливають на покарання, однак не надано їм належну оцінку.
Колегія суддів вважає, що за наявності останніх суд мав достатні підстави призначити обвинуваченому покарання, пов'язане з позбавлення волі на менш тривалий строк.
Крім того, як вбачається з вироку, суд не навів докладні мотиви та не обґрунтував розмір призначеного обвинуваченому покарання.
За таких обставин, визнати покарання таким, що відповідає ступеню тяжкості та особі обвинуваченого ОСОБА_6 колегія суддів не може, а тому приходить до висновку, що воно є занадто суворим та вважає за необхідне його пом'якшити.
Відповідно до ч. 1 ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Виходячи з того, що колегією суддів визнано призначене обвинуваченому ОСОБА_6 покарання таким, що не відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі, колегія суддів вважає, що вирок суду слід змінити,частково задовольнивши апеляції обвинуваченого та його захисника.
Разом з тим, пом'якшуючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України, колегія суддів призначає остаточне покарання із застосуванням ст. 71 КК України, з урахуванням невідбутої частини покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 липня 2013 року.
Щодо клопотання обвинуваченого про застосування відносно нього Закону України «Про амністію у 2014 році» колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, підлягають особи, не позбавлені батьківських прав та які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження (т. 1, арк.п. 57), батьком дитини - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку обвинувачений вважає рідною є ОСОБА_11 .
Інші документи, які вказують на перебування у родинних відносинах ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_6 , в матеріалах провадження відсутні та під час апеляційного розгляду надані не були.
За таких обставин, враховуючи відсутність даних, що підтверджують батьківство обвинуваченого, підстави для застосування відносно нього амністії у колегії суддів відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 408 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.
Змінити вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2014 року відносно ОСОБА_6 .
Пом'якшити призначене обвинуваченому ОСОБА_6 за даним вироком покарання за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, шляхом приєднання невідбутої частини покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 липня 2013 року,остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ впродовж трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той же строк з дня вручення йому копії ухвали, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4