ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/11232/14 02.07.14
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування "
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна"
про відшкодування шкоди в порядку регресу 45 296,57 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
Від позивача: Башинський В.Ю. по довіреності № 3365/18 від 23.12.2013р.
Від відповідача: Данилишин М.С. по довіреності № 8 від 04.03.2014р.
Обставини справи:
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" у розмірі 45 296,57 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем згідно договору добровільного страхування наземного транспорту внаслідок дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля, а тому позивачем відповідно законодавства України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, враховуючи те, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована відповідачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2014р. порушено провадження у справі № 910/11232/14, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 02.07.2014 р. за участю представників сторін.
В процесі провадження представником відповідача подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна" заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що позивач всупереч вищевказаній ст. 22 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" додав висновок № 934/13 від 30.12.2013 р. проведений авто товарознавчою експертизою, без зазначення керівника експертної установи, круглої печатки та підпису. Також не було додано копії свідоцтва та сертифіката суб'єкта оціночної діяльності, що ставить під сумнів законності проведення зазначеного висновку від 30.12.2013 р.
Згідно протоколу огляду транспортного засобу від 30.12.2013 р. доданого до позову вбачається, що позивач провів його у відсутність представника Відповідача, та не попередив Відповідача про час та місце проведення огляду зазначеного транспортного засобу, в чому є порушення п.5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобі, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 145/5/2092.
Крім того позивач, при визначенні вартості відновлювального ремонту не врахував коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу, який досліджувався.
Також позивачем надано рахунок фактуру від 13.01.2013 р. з врахуванням ПДВ, є правові підстави вважати, що дана сума повинна бути зменшена і обчислюватись без урахування ПДВ.
В даному судовому засіданні представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в даному судовому засіданні заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзиві.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
15.01.2013р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (надалі - Страховик) з однієї сторони та фізичною особою ОСОБА_3 (надалі - Страхувальник) з другої сторони - був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту № 026-а/13корп, об'єктом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, червоного кольору, 2007 року випуску.
Договором передбачено строк дії договору - з 16.01.2013р. до 15.01.2014р.
21.12.2013р. по вул. Робітничій в м. Києві сталася дорожньо - транспортна пригода, в якій мало місце зіткнення автомобілів марки «В-2107», реєстраційний номерний знак 1280, під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3.
Відповідно до Постанови Святошинського районного суду міста Києва від 04.02.2014р. встановлено вину ОСОБА_4 у скоєнні вищевказаного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України.
З матеріалів справи вбачається, що цивільна-правова відповідальність ОСОБА_4, водія транспортного засобу марки «В-2107», реєстраційний номерний знак 111280, застрахована у з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" , що підтверджується полісом № АС/3971026 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У відповідності до рахунку-фактури № 1,001,13,19490 від 13.01.2014р. виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю «НІКО-УКРАЇНА», вартість ремонтних робіт автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, в результаті ДТП, становить 45 796,57 грн.
15.01.2014р. позивачем складено страховий акт № 1.001.13.19490/VESKO959, відповідно до якого сума страхового відшкодування становить 45296,57 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем сума страхового відшкодування в розмірі 45 296,57 грн. за заявою страхувальника, була перерахована розрахунковий рахунок авторемонтного підприємства - Товариством з обмеженою відповідальністю «НІКО-УКРАЇНА», що підтверджується платіжним дорученням: № 83826 від 16.01.2014р.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що виплативши страхове відшкодування за договором майнового страхування в розмірі 9 053,74 грн., до нього перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, враховуючи те, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована відповідачем.
З матеріалів справи вбачається, що 25.04.2014р., позивач направив до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" регресну вимогу № ЛВ 2990 про відшкодування шкоди на суму 45 296,57 грн., оскільки цивільна відповідальність водія транспортного засобу марки «В-2107», реєстраційний номерний знак 111280 застрахована в останнього за полісом № АС/3971026.
За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 45 296,57грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Вимогами ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції Закону України №2745-111 від 4 жовтня 2001 року страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Аб.1 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Аб.16 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно із ст.27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до Правил добровільного страхування транспортних засобів №19-1 (далі правила), які зареєстровані Міністерством фінансів України за №0602903, а саме п. 7.1.4 Страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку виплатити страхове відшкодування Страхувальнику у порядку та на умовах, що передбачені цими Правилами та договором страхування.
Відповідно до п. 2.2.1 Правил, страховим випадком визнається пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин (у т. ч. фар, дзеркал, стекол) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно з п.п.9.1, 9.26 Правил страхування до складу страхового відшкодування (збитків, що компенсуються страхувальнику) входять витрати на приведення транспортного засобу у порядок та витрати на проведення експертної оцінки пошкоджень застрахованого транспортного засобу.
Відповідно до п. 9.17 Правил страхування страхове відшкодування може здійснюватись шляхом оплати страховиком вартості замінюваних частин, деталей і приладдя на аналогічні пошкодженим (за якістю і вартістю) та відновлюваного ремонту застрахованого транспортного засобу.
Договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/3971026 встановлено ліміт відповідальності Відповідача за шкоду, завдану майну третіх осіб застрахованою особою у сумі 50 000,00 грн., франшиза - 0 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи правовідносини позивача і страхувальника - ОСОБА_3, виникли на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту 026-а/13корп від 16.01.2013 р., отже є добровільним страхуванням. Вказані правовідносини не регулюються нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Добровільним же страхуванням, згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про страхування", є страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Норми ст. 25 Закону України "Про страхування", якими визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Отже, Закон України "Про страхування" не містить положень, які б зобов'язували страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням лише автотоварознавчої експертизи, проведеної оцінювачем або суб'єктом оціночної діяльності, а також лише на підставі звіту про оцінку колісного транспортного засобу.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Як вбачається з умов договору № 026-а/13корп від 16.01.2013р. - розмір страхового відшкодування визначається без врахування зносу застрахованого автомобіля «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, у зв'язку з чим посилання відповідача на необхідність застосування коефіцієнту фізичного зносу при визначенні матеріального збитку, завданого застрахованому тз є необґрунтованими.
Виходячи з вимог ч.ч. 2, 3 ст. 22, ст.1166 та ч.2 ст.1192 ЦК України, розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.
При цьому, слід зазначити, що звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу (ктз) № 934/13 від 30.12.2013р., є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яка необхідна для відновлення транспортного засобу.
З огляду на викладене, належним та допустимим доказом розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, є саме рахунок-фактура № 1,001,13,19490 від 13.01.2014р., виставлений ТОВ "НІКО-УКРАЇНА" власнику вказаного автомобіля, оскільки зазначений рахунок підтверджує реальні витрати, необхідні для проведення відновлювального ремонту пошкодженого при ДТП транспортного засобу. Відтак, визначення позивачем розміру збитків та розміру страхового відшкодування на підставі рахунку-фактури № 1,001,13,19490 від 13.01.2014р. відповідає умовам договору № 026-а/13корп від 16.01.2013р.
Крім того, згідно пп. 12.16.4. п. 12.16. Правил страхування № 119 виплата страхового відшкодування може здійснюватись юридичній особі або фізичній особі-підприємцю, що здійснює ремонт застрахованого транспортного засобу. У випадку виплати страхового відшкодування страхувальнику або вигодонабувачу виплата здійснюється без ПДВ. Доплата витрат ПДВ проводиться після документального підтвердження страхувальником таких витрат, в межах суми страхового відшкодування.
При цьому, слід зазначити, що у разі, якщо сума страхового відшкодування перераховується страхувальником юридичній особі або фізичній особі-підприємцю, що здійснює ремонт застрахованого транспортного засобу, та спрямовується на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми страхового відшкодування здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість.
Враховуючи те, що сума страхового відшкодування була визначена позивачем на підставі рахунку-фактури станції технічного обслуговування № 1,001,13,19490 від 13.01.2014р., згідно якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого тз була визначена з урахуванням ПДВ (7632,76 грн.) та перерахована на СТО, то підстави для вирахування з суми збитків, що підлягають стягненню з відповідача, податку на додану вартість відсутні.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 45 296,57 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, зокрема судовий збір, то зазначені витрати покладаються на відповідача (ст. 49 ГПК України).
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" (02140, м. Київ, вул. Ревуцького, 42-Г, код ЄДРПОУ 30636550) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ідентифікаційний код 20474912) страхове відшкодування у розмірі 45 296 (сорок п'ять тисяч двісті дев'яносто шість) грн. 57 коп., 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 03.07.2014р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Трофименко Т.Ю.