Іменем України
17 червня 2014 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:
судді-доповідача :Куцина М. М.,
суддів - Бисага Т. Ю., Фазикош Г.В.,
при секретарі: Чучка Н. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах позивача ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 16 січня 2014 року по справі за позовом представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Худлівської сільської ради Ужгородського району про визнання права власності на нерухоме майно та встановлення юридичного факту, -
У грудні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Худлівської сільської ради Ужгородського району про визнання права власності на нерухоме майно та встановлення юридичного факту.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина за померлим батьком - ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1.
На день смерті ОСОБА_4, батька позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з ним проживали позивач ОСОБА_3 та четверо інших членів родини.
Позивач вказує на те, що будучи спадкоємцем першої черги фактично вступив у володіння спадковим майном та прийняв спадщину.
Однак, відсутність правовстановлюючих документів на колишнього власника, свідоцтва про право власності на будинок становить перешкоду в подальшому оформленні належних позивачу спадкових прав на будинок.
Позивач просив визнати за ним право власності на цей спадковий будинок, з врахуванням того, що він фактичного користувався та управляв даним житловим будинком.
Крім цього, позивач просив встановити факт того, що зазначена в Свідоцтві про смерть НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 особа ОСОБА_4 та в свідоцтві про народження НОМЕР_2 в графі „батько" особа ОСОБА_4 є однією й тією ж особою, та що, відповідно до рішення райвиконкому №165 від 27 листопада 1989 року „Про оформлення права власності на житлові будинки", вирішено оформити право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 , який є батьком позивача.
Позивач, посилаючись на зазначені у позовній заяві обставини справи, та з підстав, передбачених ст. 549 ЦК України ( в редакції 1963 року) п. 1ч.2 ст.16, та ст. ст.328, 392 ЦК України та п.6 ч.1 ст. 256 ЦПК України, просив в суді першої інстанції встановити факт про те, що зазначена в Свідоцтві про смерть НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 особа ОСОБА_4 та в Свідоцтві про народження НОМЕР_2 в графі „ Батько" особа ОСОБА_4- це один той самий чоловік, який є батьком позивача.
Визнати та встановити факт належності на момент смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1.
Визнати за позивачем право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за померлим батьком ОСОБА_4.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 16 січня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Встановлений юридичний факт , що зазначена в Свідоцтві про смерть НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 особа ОСОБА_4 та в свідоцтві про народження НОМЕР_2 в графі „батько" особа ОСОБА_4 є однією й тією ж особою- батьком позивача ОСОБА_3. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із даним рішенням місцевого суду, представник позивача оскаржив його в апеляційному порядку з тих підстав, що таке рішення є незаконним та помилковим, оскільки судом було невірно застосовано норми процесуального та матеріального права і просив рішення місцевого суду скасувати у частині вирішення позовних вимог про визнання та встановлення факту належності на момент смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок та визнання за позивачем права власності на нерухоме майно в порядку спадкування та у цій частині позовних вимог ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В іншій частині позову рішення місцевого суду не оскаржено в апеляційному порядку.
В суді апеляційної інстанції представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.
До суду апеляційної інстанції надійшла письмова заява від відповідача по справі від 16 травня 2014 року за №20, із якої вбачається, що виконком Худлівської сільської ради просить дану справу розглянути без їх участі, про задоволення апеляційної скарги не заперечують.
Судова колегія вважає, що, відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України, справу можливо розглянути у відсутності представника відповідача, оскільки він належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи .
Судова колегія, заслухавши суддю - доповідача та осіб, які з'явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про встановлення факту належності на момент смерті ОСОБА_4 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та визнання права власності за позивачем на цей спірний будинок в порядку спадкування, місцевий суд виходив з положень ст.ст. 392,1216,1218 ЦК України, що за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, а тому на позивача, як спадкоємця, переходять лише майнові права, які належали спадкодавцеві.
Зокрема, місцевий суд зазначав, що позивачу для набуття права власності у встановленому законом порядку необхідно здійснити весь комплекс дій, які необхідні для набуття права власності на спірний будинок. А також суд не може перебирати на себе повноваження органів, яким за законом належить право визнання власності на спадкове майно та право державної реєстрації .
Судова колегія погоджується з висновками місцевого суду, який, розглядаючи заявлений по справі позов, повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Відповідно до ст. ст. 10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Матеріалами справи встановлено, що будівництво даного будинку померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 здійснювалось згідно із законом, однак цей будинок не був прийнятий в експлуатацію, не видано свідоцтво на право власності, у встановленому порядку в Бюро технічної інвентаризації цей будинок не зареєстрований.
За змістом статті 524 ЦК Української РСР, який був чинним на час смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Отже, спадкоємством вважається перехід майна померлого (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) у порядку, передбаченому статтями 529 - 535 ЦК Української РСР.
Для спадкоємця, що прийняв спадщину, виникають як майнові права, так і обов'язки. До майнових прав належить, зокрема, право власності.
Відповідно до статті 86 ЦК Української РСР, право власності це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року.
Згідно з пунктами 6, 7 цієї Інструкції, підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції).
Відповідно до правил ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинялись внаслідок його смерті.
Відповідно до положень п.8. „ Постанови Пленуму ВСУ „Про судову практику у справах про спадкування"", якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки, як забудовника, входять до складу спадщини.
Згідно із рішенням Ужгородського райвиконкому Худлівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області №165 від 27 листопада 1989 року вирішено оформити право власності на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та видати свідоцтво про право власності на цей будинок.
Забудовником ОСОБА_4 із суб'єктивних причин цей будинок не був зданий в експлуатацію, йому не видано свідоцтво на право власності , ним вказаний будинок у встановленому порядку в Бюро технічної інвентаризації не зареєстрований.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина за померлим батьком- ОСОБА_4 на житловий будинок,АДРЕСА_1.
Відповідно до довідки Худлівської сільської ради від 30 липня 2013 року за №1350 вбачається , що на день смерті батька позивача ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з ним проживали позивач ОСОБА_3 та четверо інших членів родини. ( а. с.7).
У матеріалах справи міститься заява Худлівської сільської ради від 13 січня 2014 року до суду першої інстанції, із якої вбачається, що відповідач не заперечує проти задоволення позову ( а. с.14).
22 жовтня 2013 року позивачем на даний будинок виготовлено технічний паспорт ( а. с. 15-19).
Із тексту позовної заяви та пояснень представника позивача в суді апеляційної інстанції вбачається, що із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини за законом не звертався.
Із витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право власності на спадщину), виданим Ужгородською районною державною нотаріальною конторою від 10 червня 2014 року вбачається, що спадкова справа на даний будинок не заводилася.
У суді апеляційної інстанції представником позивача надані нотаріально посвідчені заяви, датовані 26 травня 2014 року, від спадкоємців першої черги ОСОБА_7 та ОСОБА_8, із яких вбачається, що вони відмовилися від належної частки у спадковому будинку і не заперечують проти спадкування всього майна позивачем ОСОБА_3 ( а. с. 55,56 ).
Із письмові відповіді Ужгородської нотаріальної державної контори від 14 травня 2014 року вбачається, що вчинення нотаріальних дій нотаріусом і видача свідоцтва про право на спадкове майно, не можливо через відсутність у померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 правовстановлюючих документів на спадковий будинок і запропоновано ОСОБА_3 звернутися до суду із заявою про визнання права власності на цей будинок у порядку спадкування.
Отже, зібраними доказами доведений факт того, що позивач по справі у передбачений ст.549 ЦК України( в редакції 1963 року) шестимісячний строк для прийняття спадщини вступив у володіння спадковим майном за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду, який дійшов до вірного висновку, що будівництво житлового будинку, який є об'єктом спадщини, відбувалось відповідно до чинного на час його будівництва законодавства на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці на підставі наданого виконавчим комітетом дозволу на його будівництво (тобто будинок не є самовільним будівництвом у розумінні статті 105 ЦК Української РСР). Однак у зв'язку з тим, що вказаний будинок не прийнятий в експлуатації, померлій особі не видано свідоцтво на право власності , реєстрація права власності на будинок відсутня, отже у померлої особи не виникло право власності , а тому цей житловий будинок не є об'єктом спадщини. Відтак відсутні правові підстави для визнання за спадкоємцем права власності на цей будинок у порядку спадкування.
В данному випадуку до складу спадщини за померлим ОСОБА_4 входять належні йому права та обов'язки забудовника, про які вимоги не заявлялися.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, у суді першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення позову.
Однак позивач по справі не позбавлений можливості в подальшому оформити права власності на вказаний будинок у спосіб, передбачений законом.
За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи .
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 209 ,307 , 308 , 313 , 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах позивача ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 16 січня 2014 року - залишити без.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена на протязі двадцяти днів, шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції .
Судді: