Справа № 552/112/14-ц
Номер провадження 22-ц/786/2116/14
Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т.В.
Доповідач Лобов О. А.
02 липня 2014 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Лобова О.А.
суддів: Одринської Т.В., Акопян В.І.
при секретарі Верещаці М.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Прокурора Київського району м.Полтави в інтересах Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міністерства доходів та зборів України в Полтавській області на рішення Київського районного суду м.Полтави від 27 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "4 ВАТУТІНЦЯ" про визнання права власності.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,
У січні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, просила визнати за нею право власності на нежилі приміщення, загальною площею 26,1 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на даний час вона не має можливості вільно користуватися та розпоряджатися своєю власністю у зв'язку з тим, що ОСББ « 4 Ватутінця» не виконало свої зобов'язання щодо оформлення передачі спірних приміщень у її власність.
Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 27 січня 2014 року позов задоволено: визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення загальною площею 26,1 м.кв. (літ.15,16,17), розташовані у будинку АДРЕСА_1.
Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 04 червня 2014 року задоволена заява ОСОБА_1: роз'яснено рішення цього ж суду від 27 січня 2014 року таким чином, що за нею визнане право власності на нежитлові приміщення загальною площею 24,5 м.кв., а саме літ.15 - торгова зала площею 14,4 м.кв., літ.16 - коридор площею 2,3 м.кв., літ.17 - сходи площею 7,8 м.кв., що розташовані по АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі Прокурор Київського району м.Полтави, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що рішенням районного суду порушено інтереси держави в особі Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, щодо забезпечення наповнення дохідної частини Державного бюджету України шляхом надання відповідній стороні можливості ухилитися від сплати податку на доходи від продажу нерухомого майна. Судом у порушення вимог ст..392 ЦК України не встановлено наявність спору між сторонами, не взято до уваги приписи закону щодо порядку набуття у власність об'єктів нерухомого майна.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове в разі порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про право власності від 14 листопада 2005 року ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення (магазину) загальною площею 156,3 м.кв., яке розташоване у будинку АДРЕСА_1. Вказаний перебуває на балансі ОСББ « 4Ватутінця». Протоколом загальних зборів ОСББ « 4 Ватутінця» №2 від 26 липня 2006 року ухвалено рішення про виділення у власність ОСОБА_1 нежитлового приміщення у цьому будинку загальною площею 26,1 м.кв., а також про зобов'язання ОСОБА_1 виконати благоустрій прибудинкової території. У 2010 році на замовлення ОСОБА_1 спеціалізованим підприємством виконаний проект розширення належних їй нежитлових підвальних приміщень у будинку АДРЕСА_1 за рахунок виділеного ОСББ « 4 Ватутінця» приміщення площею 26,1 м.кв. Вказаний проект виконаний у 2011 році, про що складений відповідний акт.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСББ « 4Ватутінця» не виконало свої зобов'язання перед ОСОБА_1 щодо передачі їй у власність спірного приміщення.
З таким висновком суду колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.
За змістом ст.1, ст.3, п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства здійснюється захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів громадян.
Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Як убачається з матеріалів справи, між ОСББ « 4Ватутінця» і ОСОБА_1 у липні 2006 року була досягнута домовленість про те, що ОСББ « 4Ватутінця» передасть у власність ОСОБА_1 нежитлові приміщення площею 21,6 м.кв. в обмін на те, що остання за свій рахунок виконає благоустрій прибудинкової території. Зазначена домовленість всупереч ч.1 ст.635 ЦК України не була посвідчена нотаріально, а тому відповідно до приписів частини четвертої цієї статті не може вважатися попереднім договором, отже не створює будь-яких обов'язків для ОСББ « 4 Ватутінця» щодо передачі у власність ОСОБА_1 спірних нежитлових приміщень. ОСОБА_1 виконала свої зобов'язання за вказаною домовленістю, проте у подальшому сторони не вчинили визначених законом юридично значимих дій щодо оформлення переходу права власності на спірні приміщення. При цьому у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази того, що позивач наполягав на виконанні домовленості, а відповідач ухилився від виконання свого обов'язку.
Окрім того, у пункті 37 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 07 лютого 2014 року роз'яснено: «З урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.»
Враховуючи наведені роз'яснення, слід виходити з того, що передбачений ст.392 ЦК України спосіб захисту права власності не може бути застосований також у разі, якщо одна із сторін домовленості не виконує взяті на себе зобов'язання.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.3, ст.309 ч.1 п.4, ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Київського району м.Полтави в інтересах Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міністерства доходів та зборів України в Полтавській області задовольнити.
Рішення Київського районного суду м.Полтави від 27 січня 2014 року скасувати, ухваливши нове рішення.
ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позову за недоведеністю.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О. А. Лобов
Судді: Т.В. Одринська
В.І. Акопян
З оригіналом згідно
Суддя О.А.Лобов