Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" червня 2014 р.Справа № 922/2180/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Суслової В.В.
при секретарі судового засідання Дородіної І.А.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міреді-Медікал", м. Київ
до Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека № 268", м. Харків
про стягнення 4372,03 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Малєєв В.А., довіреність від 10.06.2014 року;
відповідача - не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Міреді-Медікал" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека № 268" суму коштів у розмірі 4372,03 грн., з яких: 3068,04 грн. сума боргу, 82,31 грн. 3% річних, 520,72 грн. пеня, 700,97 грн. штраф. Позовні вимоги позивач обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № ДГ-0000037 від 10.01.2013 року. Також позивач просить покласти судові витрати у розмірі 1827,0 грн. на відповідача.
У судовому засіданні 24 червня 2014 року присутній представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та надав із супровідним листом за вх. № 21558 додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.
Відповідач свого представника у судове засідання не направив. Ухвала господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 04.06.2014 року та ухвала про відкладення від 17.06.2014 року повернулись до суду з позначкою поштового відділення "Зачинена".
Водночас, суд зауважує, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходженням юридичної особи, а саме Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека № 268" є: 61106, м. Харків, вул. Миру, 82. За вказаною адресою господарським судом Харківської області і були надіслані відповідачу ухвали та всі процесуальні документи. Таким чином, судом здійснені всі можливі дії для повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, судом встановлено наступне.
10 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міреді-Медікал" (позивачем) та Комунальним підприємством охорони здоров'я "Центральна районна аптека № 268" (відповідачем) був укладений Договір поставки № ДГ-0000037.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.
Відповідно до п. 1. 1. Договору, постачальник передає, а покупець приймає вироби медичного призначення (далі - товар) на умовах, за ціною та в кількості, вказаними в рахунках-фактурах або видаткових накладних, які складаються до кожної окремої партії товару..
Згідно з пунктом 2.4.2. Договору, , покупець приймає та розраховується за товар у строки та на умовах визначені договором та у рахунках фактурах або видаткових накладних на кожну окрему партію товару або (якщо у рахунку-фактурі не зазначені інші умови розрахунку) не пізніше ніж у строк передбачений п. 6.3. Договору від дати приймання товару, зазначеній у видатковій накладній.
На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 3068,04 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0001142 від 08.02.2013 року, № РН-0001268 від 12.02.2013 року, № РН-0001924 від 05.03.2013 року, № РН-0004116 від 23.05.2013 року, № РН 0004126 від 23.05.2013 року, №РН-0004631 від 10.06.2013 року, № РН-0004632 від 10.06.2013 року, № РН -0007463 від 09.09.2013 року, №РН-0007464 від 09.09.2013 року.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором, оскільки не сплатив за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 3068,04 грн.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Як свідчать матеріали справи, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором поставки № ДГ-0000037 від 10.01.2013 року складає 3068,04 грн., що підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3068,04 грн. основного боргу.
Розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 520,72 грн. та 7% штрафу у розмірі 700,97 грн., даючи правову оцінку вказаним вимогам, суд виходить з наступного.
Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч.6. ст. 232 Господарсько Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, п. 7.5.1. Договору сторони визначили, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.3. Договору, покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, за кожний день прострочення платежу передбачених рахунками-фактурами та кожну окрему партію товару, а також 3% річних від простроченої суми та інфляційну складову боргу.
Відповідно до п. 7.5.3 Договору, у разі прострочення покупцем оплати за отриманий товар на строк більше 14 календарних днів, постачальник крім пені додатково нараховує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Перерахувавши суму пені та штрафу відповідно до діючого законодавства, судом встановлено, що сума пені за прострочення виконання зобов'язання за Договором складає 178,73 грн., а сума 7% штрафу складає 393,02 грн., які підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 341,99грн. та 7% штрафу у розмірі 307,95 грн., суд вважає за необхідне відмовити.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 82,31грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних та розрахунок визначений вірно згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 82,31 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 216, 217, 230, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. 526, ч.1 ст.530, 549, ст. ст. 610, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85 , 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека № 268" (61106, м. Харків, вул. Миру, 82, код ЄДРПОУ 04594509, р/р 26005000075888 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міреді-Медікал" (03062, м. Київ, вул. Стрийська, 6, оф. 307, код ЄДРПОУ 35286813, р/р 26001177037 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805)- 3068,04 грн. боргу, 178,73 грн. пені, 393,02 грн. 7% штрафу, 82,31 грн. 3% річних, 1555,40 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В стягненні пені у розмірі 341,99 грн. та 7% штрафу у розмірі 307,95 грн. штрафу - відмовити.
Повне рішення складено 27.06.2014 р.
Суддя В.В. Суслова
справа № 922/2180/14