"01" липня 2014 р.Справа № 5024/1145/2012
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Разюк Г.П.,
суддів: Петрова М.С., Колоколова С.І.,
при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача - Оборського Я.В., довіреність № 98/12, дата видачі : 26.03.12р.;
від суб'єкта оскарження - Погребнюк О.І., довіреність № 4.4-03/4.4/1595, дата видачі : 26.12.13р.;
/відповідач поштову кореспонденцію за юридичною адресою не отримує (див. - довідку про повернення рекомендованого поштового відправлення за закінченням терміну зберігання від 23.06.14р.), тому вважається належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання/
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України, м. Київ
на ухвалу господарського суду Херсонської області від 22.05.2014р. за ст. 121-2 ГПК України
по справі № 5024/1145/2012
за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "Віпос", м. Херсон
про стягнення на предмет іпотеки
суб'єкт оскарження: Державна виконавча служба України
Рішенням господарського суду Херсонської області від 11.10.2012 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства /далі - ПАТ/ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено повністю, з Товариства з обмеженою відповідальністю /далі - ТОВ/ "Автомобільний завод "Віпос" на користь позивача стягнуто 21 284 349,55 грн. заборгованості зі зверненням стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № б/н від 26.04.2007р. з додатковою угодою № 1 від 06.02.2008р. до цього договору, а також, за іпотечним договором № б/н від 08.12.2009р.: майновий комплекс загальною площею 9402,7 кв. м, що знаходиться за адресою м. Херсон, вул. Патона, 4-д /з переліком майна/, шляхом його реалізації через прилюдні торги в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною 23440200грн..
На виконання означеного рішення господарським судом Херсонської області виданий наказ від 12.11.2012р., який 09.08.2013р.стягувачем пред'явлено до виконання.
14.08.2013р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі по тексту - ДВС) було відкрито відповідне виконавче провадження № 39307860.
18.12.2013р. постановою головного державного виконавця судовий наказ №5024/1145/2012 повернуто стягувачу за його заявою від 19.08.2013р.на підставі п.1 ч.1 ст.47 ЗУ " Про виконавче провадження ".
25.03.2014р. ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" подало заяву до ДВС України про примусове виконання наказу Господарського суду Херсонської області, та просило відкрити виконавче провадження з виконання наказу № 5024/1145/2012від 12.11.2012р. щодо ТОВ "Автомобільний завод "Віпос". Одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" просив винести постанову про накладення арешту і оголошення заборони на відчуження майна ТОВ "Автомобільний завод "Віпос".
11.04.2014р. постановою ДВС України відмовлено ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 5024/1145/2012, виданого 12.11.2012р., з посиланням на п.7 ч.1 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження».
30.04.2014р. ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в порядку ст.ст. 22, 1212 ГПК України звернулося до господарського суду Херсонської області зі скаргою на дії органу ДВС, в якій просило визнати незаконними дії головного державного виконавця Сіщука В.В., які полягали у винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Херсонської області від 12.11.12р. № 5024/1145/2012; визнати недійсною постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 11.04.2014р. ВП № 42922385 та зобов'язати ДВС України відкрити виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Херсонської області від12.11.12р. №5024/1145/2012 про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 26.04.2007 р. б/н, додатковою угодою № 1 від 06.02.2008 р. до цього договору, а також іпотечного договору від 08.12.2009 р. б/н, за яким в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: майновий комплекс загальною площею 9402,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул.. Патона 4-Д.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 22.05.2014 року (суддя Соловйов К.В.) скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено, визнано незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Сіщука В.В. щодо відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 12.11.2012р. №5024/1145/2012, визнано недійсною постанову відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України про відмову у відкритті виконавчого провадження від 11.04.2014 року ВП № 42922385 з примусового виконання наказу господарського суду Херсонської області від 12.11.2012р. №5024/1145/2012 та зобов'язано ДВС України відкрити виконавче провадження з виконання наказу від 12.11.2012р. №5024/1145/2012.Ухвала місцевого господарського суду вмотивована положеннями ст.ст.22,23, 26, 47, 49, 50 ЗУ "Про виконавче провадження", зі змісту яких слідує, що повернення виконавчого документа стягувану, в тому числі і за його заявою, не позбавляє останнього права на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого для його пред'явлення.
Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Херсонської області від 22.05.2014 року по даній справі ДВС України звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу місцевого господарського суду скасувати, у задоволенні скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відмовити в повному обсязі.
Скаржник вважає, що ухвалу господарського суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки суд не звернув уваги на те, що у постанові державного виконавця від 18.12.2013р. про повернення виконавчого документа стягувачу порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання не зазначено. Крім того, скаржник вважає, що суд не вправі зобов'язувати державного виконавця чи іншу посадову особу державної виконавчої служби до вчинення дій, які згідно із Законом № 606-ХІV можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою ДВС.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, але в судовому засіданні представник позивача спростовував твердження скаржника.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали оскарження ухвали від 22.05.14р. та заслухавши пояснення учасників процесу, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Як вбачається із наявних матеріалів справи, розглядаючи скаргу стягувача на постанову ДВС України від 11.04.2014р. про відмову у відкритті виконавчого провадження, господарський суд цілком законно дійшов висновку про її невідповідність ЗУ „Про виконавче провадження", оскільки ч. 5 ст. 47 встановлено, що повернення виконавчого документу стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє стягувача права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 22 ЗУ „Про виконавче провадження", а саме протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, рішення господарського суду Херсонської області, на примусове виконання якого був виданий судовий наказ № 5024/1145/2012 від 12.11.12р., відповідно до ст.ст.85,93 ГПК України набрало законної сили06.11.2012р., позаяк повний текст рішення складено 24.10.12р. і останній день строку його оскарження припав на вихідний день. Отже, строк для пред'явлення вказаного судового наказу до виконання у відповідності до ст. 22 ЗУ „Про виконавче провадження" почався з 07.11.2012р..
09.08.2013р. стягувачем було пред'явлено наказ до виконання, 14.08.2013р. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до ч.1 ст.23 ЗУ «Про виконавче провадження» пред'явленням виконавчого документу до виконання строк його пред'явлення переривається, а після такого переривання перебіг строку поновлюється, але час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Як підтверджено матеріалами справи повторна заява від стягувача 25.03.14р. була надіслана до ДВС України та09.04.2014р. отримана останнім, тобто стягувач встановлений ст. 22 ЗУ „Про виконавче провадження" строк подачі виконавчого документа до виконання не пропустив, отже у ДВС були відсутні підстави для відмови ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у відкритті виконавчого провадження.
Також судова колегія на підставі положень ст. ст. 26, 49 ЗУ „Про виконавче провадження" вважає вірними висновки господарського суду першої інстанції про те, що закінчення виконавчого провадження і повернення виконавчого документа не є тотожними поняттями, оскільки підставою для першого є саме заява стягувача про відмову від примусового виконання рішення суду взагалі, яка відповідно, виключає можливість повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання. Матеріалами справи підтверджено, що такої заяви стягувач не подавав, а заява про повернення виконавчого документу не спричиняє означених наслідків.
У відповідності до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ЗУ «Про виконавче провадження».
Судова колегія вважає твердження скаржника про те, що суд не вправі зобов'язувати ДВС України діяти у відповідності до положень означеного закону та відкрити виконавче провадження за виконавчим документом, оформленим належним чином і пред'явленим до виконання у встановлені строки, такими, що не відповідають положенням Конституції України та нормам ГПК України. Посилання скаржника на норми ст. 19 Конституції України і ст. 83 ЗУ „Про виконавче провадження" де вказується, що забороняється втручання інших державних або недержавних органів та їх посадових осіб у виконавче провадження, є хибними, оскільки суд є окремою гілкою державної влади і у відповідності до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Інші доводи скаржника щодо порушення судом норм матеріального права не підтверджені матеріалами справи та є надуманими, відтак колегією відхиляються.
Таким чином, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд при прийнятті оскаржуваної ухвали правомірно застосував положення чинного законодавства, отже оскаржена ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101-106, 121-2 ГПК України, колегія суддів, -
Ухвалу господарського суду Херсонської області від 22.05.2014р. по справі №5024/1145/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України - без задоволення .
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 02.07.2014 р.
Головуючий суддя Г.П. Разюк
Суддя С.І. Колоколов
Суддя М.С. Петров