Провадження 22ц/790/3269/14 Головуючий 1 інст. - Шелест І.М.
Справа 646/3697/13-ц Доповідач - Пилипчук Н.П.
Категорія - сімейні
26 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - судді: Пилипчук Н.П.,
суддів: Борової С.А.,
Кірсанової Л.І.,
при секретарі - Костенко Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу
апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2014 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - автогаражний кооператив «Прогрес», про поділ спільно нажитого майна подружжя,
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Вирішено визнати автомобіль НОМЕР_1 2006 року випуску та пайовий внесок у сумі 25150 грн. у авто гаражному кооперативі «Прогрес» за адресою м. Харків, АДРЕСА_2 м/р спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2; визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за кожним право власності на 1/2 частину автомобіля НОМЕР_1 2006 року випуску; визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину за кожним пайового внеску, який складає 25150 грн., у автогаражному кооперативі «Прогрес» за адресою м. Харків, АДРЕСА_2 м/р.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі у сумі 421,30 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.; в іншій частині позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення суду, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення вимог процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що при вирішенні даного спору суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, що з'явились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що з 24.07.1996 року перебували в шлюбі, який був розірваний рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 8.05.2010 року.
В період шлюбу, що також не заперечувалось сторонами, подружжям було придбано у 2006 році автомобіль НОМЕР_1 2006 року випуску, який 18.04.2006 року зареєстровано на ім'я відповідача ОСОБА_2 та з 2007 року внесено пайовий внесок у сумі 25150 грн. до авто гаражного кооперативу «Прогрес», членом якого є ОСОБА_2 (а.с.106, 47)
Відповідно до наданих авто гаражним кооперативом «Прогрес» даних, гараж знаходиться у стадії будівництва, право власності нього не зареєстровано.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав автомобіль НОМЕР_1 та пайовий внесок у сумі 25150 грн. до авто гаражного кооперативу «Прогрес» за адресою м. Харків, АДРЕСА_2 м/р спільним сумісним майном ОСОБА_3 та ОСОБА_2
Вирішуючи питання про поділ майна суд першої інстанції правильно застосував ст. ст. 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, ч. 2 ст. 370 та ч. 1 ст. 372 Цивільного кодексу України, ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію» та з урахуванням обставин справи дійшов вірного висновку про те, що сторони, як подружжя, мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, набутим в період шлюбу, яке є об'єктом права спільної сумісної власності і їх частки є рівними.
Суд першої інстанції обґрунтовано надав критичну оцінку договору від 14.03.2010 р. відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язався здійснити капітальний ремонт у квартирі АДРЕСА_1, а позивач ОСОБА_3 відмовитися від матеріальних претензій до ОСОБА_2, оскільки зазначений договір не свідчить про досягнення домовленості сторін щодо поділу спільно набутого майна у розумінні положень ст. 71 СК України та укладення договору щодо положень ст. 64 СК України, в ньому відсутні дані щодо визначеності майна, яке є предметом даного спору.
Доводи ОСОБА_2 про те, що суд вийшов за межі заявлених вимог не ґрунтуються на законі та матеріалах справи.
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 ЦК України.
Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина 2 статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Відповідно до частини 2 статті 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Виділ в натурі частини неподільної речі, якою є автомобіль неможливий, отримати грошову компенсацію за частку у спільній власності ніхто із сторін не забажав, тому суд першої інстанції правильно, з урахуванням роз*ясень що містяться у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», визнав ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишив майно у їх спільній частковій власності.
ОСОБА_2 наголошував, що з ним залишилась проживати їх із ОСОБА_3 неповнолітня дитина, тому вважав, що майно, яке є предметом спору, в інтересах дитини необхідно залишити йому.
Водночас ОСОБА_2 зазначав, що питання про стягнення з ОСОБА_3 аліментів не порушував.
За змістом ч. 2 ст. 70 СК України, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, а саме, якщо одним із подружжя проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. 1, ч. 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При вирішенні спору про поділ майна судова колегія не знаходить підстав для відступлення від засади рівності часток подружжя, оскільки відсутні підстави для цього, визначені ч. 2 ст. 70 СК України.
Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України.
Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази. Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
В силу ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді -