ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 925/423/14 20.06.14
Суддя Отрош І.М., розглянувши справу
за позовомКредитної спілки "Кредит-Чорнобиль"
доПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"
простягнення 101340 грн 56 коп.
Представники
від позивача: не з'явився
від відповідача: Перетятько С.М. - представник за довіреністю № 249/03 від 11.07.2014.
14.03.2014 на розгляд Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява Кредитної спілки "Кредит-Чорнобиль" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Відділення № 1 Черкаського регіонального відділення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" м. Умань про стягнення 101340 грн. 56 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору банківського строкового вкладу «Стандарт» № 03-2014 від 30.01.2014 не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виник обов'язок з повернення вкладу у розмірі 100000 грн. 00 коп. та сплати відсотків річних за користування депозитом у розмірі 1273 грн. 97 коп., а також позивачем нараховано 3 % за невиконання зобов'язань за договором у розмірі 66 грн 59 коп.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.03.2014 порушено провадження у справі № 925/423/14 та справу призначено до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08.04.2014 справу № 925/423/14 передано за підсудністю до Господарського суду м. Києва.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.04.2014 справу № 925/423/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.05.2014.
14.05.2014 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.05.2014 розгляд справи відкладено на 06.06.2014, у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2014 продовжено строк розгляду справи та розгляд справи відкладено на 20.06.2014, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду.
Представник позивача у судове засідання 20.06.2014 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
У судове засідання 20.06.2014 з'явився представник відповідача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача посилається на запровадження у Публічному акціонерному товаристві "Брокбізнесбанк" тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03.03.2014 по 02.06.2014, а також вказує, що відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 10.06.2014 № 339 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 11.06.2014 № 45 про початок здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк».
У судовому засіданні 20.06.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані суду докази, суд
30.01.2014 між Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" (банк) та Кредитною спілкою «Кредит-Чорнобиль» (вкладник) укладено договір банківського строкового вкладу «Стандарт» № 03-2014, відповідно до умов якого вкладник розміщує, а банк приймає тимчасово вільні грошові кошти в сумі 100000 грн. на умовах та в порядку, встановлених цим договором.
Згідно з пунктом 1.2. договору строк розміщення депозиту - з 30.01.2014 по 03.03.2014 або по дату, що визначається згідно п.4.8. цього договору, у випадку настання обставин, що визначені п. 4.8. цього договору.
У відповідності до пункту 1.5. договору внесення/повернення грошових коштів на/з депозитний/ного рахунок/ку підтверджується випискою з депозитного рахунку, засвідченою штампом банка та підписом уповноваженого працівника банка. У виписці зазначається: найменування банка, номер депозитного рахунку, сума грошових коштів, зарахованих на депозитний рахунок та списаних з депозитного рахунку, залишок грошових коштів на депозитному рахунку а також дата зарахування та списання грошових коштів з депозитного рахунку.
Відповідно до пункту 2.1. договору в день укладання даного договору банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № 26519063298020.
Банк зобов'язаний повернути вкладнику депозит у строки та в порядку передбаченому договором (пункт 4.4. договору).
Згідно з пунктом 5.1. договору банк нараховує проценти в день закінчення строку розміщення депозиту, встановленому а пункті 1.2 даного договору, при достроковому поверненні або списанні з інших підстав, за фактичну кількість днів користування грошовими коштами вкладника (враховуючи вихідні і святкові дні) в поточному календарному місяці на суму щоденного залишку на депозитному рахунку.
Відповідно до пункту 5.6. договору банк не нараховує проценти за депозитом після закінчення строку розміщення депозиту, що встановлений в пункті 1.2. договору, крім умов передбачених пунктом 6.6. договору. У випадку якщо днем закінчення строку розміщення депозиту/днем дострокового повернення депозиту або його частини/днем сплати нарахованих процентів є вихідний або святковий день, виконання Банком своїх зобов'язань по поверненню депозиту та/або сплаті нарахованих процентів переноситься па наступний за ним банківський день (пункт 6.6. договору).
Банк повертає всю суму депозиту в останній день розміщення депозиту, шляхом перерахування на рахунок вкладника № 26505063298001, відкритий в АТ «Брокбізнесбанк» МФО 300249, без надання вкладником відповідного платіжного доручення на перерахування грошових коштів. Банк перераховує нараховані проценти в день повернення депозиту, в день дострокового повернення депозиту (частини депозиту) шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника (пункт 6.1 та 6.2 договору).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором банківського вкладу (депозиту).
Відповідно до частини 1 статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно з частиною 3 статті 1058 Цивільного кодексу України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Нормами частин 1 та 2 статті 1060 Цивільного кодексу України встановлено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Як встановлено судом, позивачем 30.01.2014 на депозитний рахунок №26519063298020 згідно з договором банківського вкладу № 03-2014 від 30.01.2014 було перераховано кошти у розмірі 100000 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням № 19 від 30.01.2014 та випискою по особовому рахунку № 26519063298020 за період з 30.01.2014 по 16.04.2014.
Судом встановлено та не спростовано сторонами, що відповідачем, станом на 03.03.2014, не було перераховано на поточний рахунок позивача депозит у сумі 100000 грн та нараховані проценти у сумі 1273 грн 97 коп.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28.02.2014 прийнято рішення № 9 про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації, відповідно до якого на підставі постанови Правління Національного банку України від 28 лютого 2014 року №107 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до категорії неплатоспроможних», керуючись пунктом 2 частини 5 статті 12 та статтею 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вирішила розпочати процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» з ринку та запровадити в ньому тимчасову адміністрацію з 03.03.2014 по 02.06.2014.
Крім того, відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 10.06.2014 № 339 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 11.06.2014 № 45 про початок здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк».
Відтак, станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду у відповідача була запроваджена тимчасова адміністрація, а на момент вирішення спору у нього було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації.
У відповідності до частини 1 статті 1074 Цивільного кодексу України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 18.05.2010 № 2258-VI, від 04.11.2010 № 2677-VI) обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Отже, починаючи з 09.03.2011 (дата набрання чинності Законом України від 04.11.2010 № 2677-VI) випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.
Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Виходячи зі суті (змісту) та згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Нормами статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Так, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Судом враховано, що пунктом 1 частини 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.
Однак, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".
Відтак, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Відтак, виходячи з аналізу вищенаведених положень, позивач є вкладником банку на якого поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і тому не можуть бути задоволені його вимоги до відповідача від часу запровадження у останньому тимчасової адміністрації.
Розглядаючи спір по суті, судом враховано, що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.
У матеріалах справи відсутні докази про те, що уповноважена особа Фонду дала дозвіл на повернення позивачу депозиту та виплату процентів.
Крім того, виходячи зі змісту статей 39, 40, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку) у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів передбачених у частині 2 статі 39 даного Закону. Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково. Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 100000 грн депозиту та 1273 грн 97 процентів не підлягають задоволенню. При цьому суд звертає увагу позивача на те, що позивач може захистити свої майнові права за договором банківського вкладу в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором банківського строкового вкладу «Стандарт» № 03-2014 від 30.01.2014 позивач нарахував відповідачу 3 % річних у розмірі 66 грн 59 коп. за період прострочення з 04.03.2014 по 11.03.2014 (відповідно до розрахунку 3 % річних, доданому до позовної заяви).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 8 договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання будь-якого з положень цього договору, якщо це невиконання стало наслідком причин, що знаходяться поза сферою контролю сторони, яка не виконує (частково або повністю) положення цього договору. Такі причини включають стихійне лихо, екстремальні погодні умови, пожежі, війни, страйки, військові дії, громадське безладдя і т. інше, а також дії Уряду або Національного банку України, які забороняють, обмежують або будь-яким іншим чином унеможливлюють повернення депозиту (дострокове чи по настанні строку повернення депозиту) згідно з умовами цього договору, але не обмежуються ними. Період звільнення від відповідальності починається з моменту оголошення невиконуючою стороною форс-мажору і закінчується чи закінчився б, якщо не виконуюча сторона вжила б заходів, які вона і справді могла вжити для виходу з форс-мажору. Форс-мажор автоматично продовжує термін виконання зобов'язань на весь період його дії та ліквідації наслідків. Про настання форс-мажорних обставин сторони мають інформувати одна одну невідкладно та по їх закінченню надати документи, видані уповноваженими державними органами, що підтверджують факт дії форс-мажору. Якщо ці обставини триватимуть більше ніж 6 місяців, то кожна із сторін матиме право відмовитись від подальшого виконання зобов'язань за цим договором, і в такому разі жодна із сторін не матиме права на відшкодування другою стороною можливих збитків.
Відповідно до норм частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.
З огляду на вищенаведене та враховуючи введення у відповідача тимчасової адміністрації з 03.03.2014 по 02.06.2014, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 66 грн 59 коп., нарахованої за період прострочення з 04.03.2014 по 11.03.2014, не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 25.06.2014
Суддя І.М. Отрош