ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/9640/14 16.06.14
Суддя Отрош І.М., розглянувши справу
За позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"
доТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1
провизнання події страховим випадком та стягнення 240082 грн. 00 коп.
Представники:
від позивача: Мілімко А.А. - представник за довіреністю б/н від 04.02.2014
від відповідача: не з'явились
від третьої особи:ОСОБА_3 - представник за довіреністю б/н від 06.03.2012
20.05.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" з вимогами до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста" про визнання події страховим випадком та про стягнення страхового відшкодування у розмірі 240082 грн. 00 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 210.004708 від 16.11.2009 не виконав взяті на себе зобов'язання щодо визнання страхової події страховим випадком та щодо виплати страхового відшкодування, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 240082 грн. 00 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 порушено провадження у справі № 910/9640/14 та справу призначено до розгляду на 16.06.2014.
Представник відповідача у судове засідання 16.06.2014 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18758941.
У судове засідання 16.06.2014 з'явились представники позивача та третьої особи та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
У судовому засіданні 16.06.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши надані суду докази, суд
16.11.2009 між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 210.004708, вигодонабувачем за яким є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк». Відповідно до умов договору застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням або розпорядженням транспортним засобом марки Nissan Teana, реєстраційний номер НОМЕР_1, № кузова (шасі) НОМЕР_2, колір - сірий, рік випуску - 2006.
Відповідно до додатку № 2 до договору страхування строк дії договору визначено з 17.11.2009 по 17.11.2013.
Згідно з пунктом 2.1 загальної частини договору страхування страховим випадком за договором є пошкодження, знищення або втрата ТЗ (ДО) внаслідок дії ризиків, визначених в розділі 6 основної частини договору.
Відповідно до розділу 6 основної частини договору страхування страховими ризиками (відповідно до пункту 2.1 програми страхування) визначено ДТП, стихійні лиха, пожежа, ПДТО, ВП, викрадення.
У відповідності до пункту 2.1 додатку № 1 до договору страхування - Програми добровільного страхування наземного транспорту «НАСТА-мобіль», страховим випадком за Договором страхування, є пошкодження, знищення або втрата ТЗ (ДО) внаслідок дії вказаних ризиків, зокрема, «викрадення» - незаконне заволодіння ТЗ третіми особами, а також пошкодження або знищення ТЗ внаслідок ДТП при незаконному заволодінні.
Згідно з пунктом 5.2 загальної частини договору страхування при настанні страхового випадку страхувальник зобов'язаний негайно, але не пізніше 24 годин з моменту, як страхувальник дізнався про настання випадку, що має ознаки страхового, повідомити страховика за допомогою телефонного зв'язку (для дзвінків по Україні цілодобово - 388003066000). Крім того, протягом 5 (п'яти) робочих днів за ризиками «ДТП», «Стихійні лиха», «Пожежа», «ПДТО», «ВП», а за ризиком «Викрадення» - протягом 2 (двох) робочих днів з моменту, коли страхувальник дізнався про настання випадку, що має ознаки страхового, повідомити страховика в письмовій формі (шляхом подання заяви за місцезнаходженням страховика).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до норм статті 636 Цивільного кодексу України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору. З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором страхування.
Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із статтею 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Згідно з частинами 1 та 2 статті 985 Цивільного кодексу страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Статтею 8 Закону України "Про страхування" страховий ризик визначено як певну подію, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. А страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Отже, страховий ризик та страховий випадок є взаємопов'язаними факторами, страховий ризик у випадку його фактичного настання переростає у страховий випадок, що зумовлює виникнення зобов'язання страховика виплатити страхове відшкодування.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.
Як встановлено судом, відповідно до пояснень представника третьої особи, наданих у судовому засіданні 16.06.2014, ОСОБА_4 (який користувався автомобілем в день його викрадення на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, у якому міститься відповідна відмітка про надання права керувати автомобілем ОСОБА_4) 27.10.2010 року повідомив страховика про настання страхового випадку за допомогою телефонного зв'язку за вказаним номером та отримав від представника страховика засвідчення прийняття повідомлення про настання страхового випадку.
Судом також встановлено, що 01.11.2010 ОСОБА_4 звернувся до страховика із письмовою заявою про незаконне заволодіння транспортним засобом по договору Авто КАСКО (настання страхового випадку), у якій зазначив усі обставини події.
Судом встановлено, що 25.05.2011 Святошинським РУ ГУ МВС України в місті Києві було винесено постанову про порушення кримінальної справи, відповідно до якої встановлено, що 27.10.2010 в період часу з 21 год. 00 хв. по 23 год. 30 хв. невстановлена слідством особа, знаходячись по вул. Г. Юри, 13 в м. Києві, незаконно заволоділа автомобілем Nissan Teana, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5
Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста" листом за № 421-07/ВВ від 25.07.2011 повідомило страхувальника про відмову у виплаті страхового відшкодування, у звязку з невиконанням належним чином обов'язку страхувальника, передбаченого пунктом 5.1.2 Програми страхування, який визначає, що при настанні події за ризиком «Викрадення», яка має ознаки страхового випадку, страхувальник зобов'язаний протягом двох робочих днів з моменту, коли страхувальник дізнався про настання випадку, повідомити страховика в письмовій формі (шляхом складення заяви за місцезнаходженням страховика).
26.08.2011 Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», як вигодонабувач за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу № 210.0047083 від 16.11.2009, звернулось до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста" із заявою про виплату страхового страхування в рахунок погашення простроченої заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № CL-013/118/2007 від 30.07.2007.
Доказів сплати відповідачем суми страхового відшкодування суду надано не було.
У відповідності до пункту 8.5. загальної частини договору страхування причиною відмови у виплаті страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин.
Підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування передбачені нормами статті 991 Цивільного кодексу України та стаття 26 Закону України «Про страхування».
Так, відповідно до частини 1 статті 991 Цивільного кодексу України та статті 26 Закону України «Про страхування» страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; наявності інших підстав, встановлених законом.
Частина 2 статті 991 Цивільного кодексу України та стаття 26 Закону України «Про страхування» встановлює, що договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.
Несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку саме по собі не може бути підставою для відмови від страхового відшкодування.
В обґрунтування відмови від виплати позивачу страхового відшкодування відповідачем не наведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, яким чином несвоєчасне повідомлення позивачем про настання страхового випадку вплинуло на його обов'язок сплатити страхове відшкодування.
Страховик у разі настання страхового випадку відповідно до положень чинного законодавства та умов договору страхування зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком (аналогічну позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 08.01.2013 у справі № 5028/10/12/2012).
Враховуючи те, що при укладенні договору страхування сторони дійшли згоди, яка саме подія є страховим випадком, несвоєчасне повідомлення позивачем відповідача про її настання не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Відповідно до норм статті 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 9 Закону України "Про страхування" страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Згідно з пунктом 7.1. договору сума страхового відшкодування не може перевищувати розміру дійсної (ринкової) вартості транспортного засобу на дату настання страхового випадку. У відповідності до положень пунктів 7.8.1. - 7.8.1.1.1. Програми страхування, здійснення виплат страхового відшкодування може проводитися на підставі оцінки спеціаліста - автотоварознавця експертної установи чи організації
Відповідно до Висновку про оцінку вартості рухомого майна (серія ТЗ) № 080312-01 від 08.03.2012, наданого експертом-оцінювачем ОСОБА_6 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності фонду державного майна України НОМЕР_3 дійсний до 09.07.2013, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів України № 5625 від 25.06.2007), оціночна вартість транспортного засобу Nissan Teana, реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 240082 грн 00 коп.
Судом встановлено, що викрадення транспортного засобу Nissan Teana, реєстраційний номер НОМЕР_1 є страховим випадком, передбаченим договором добровільного страхування наземного транспортного засобу № 210.0047083 від 16.11.2009, та про настання якого відповідача було належним чином повідомлено страхувальником.
Судом встановлено, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та умов договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 210.0047083 від 16.11.2009 не виконав взяті на себе зобов'язання щодо виплати суми страхового відшкодування, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 240082 грн, що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів виплати вигодонабувачу суми страхового відшкодування у розмірі 240082 грн.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 240082 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо заявлених вимог позивача про визнання незаконного заволодіння транспортним засобом Nissan Teana, реєстраційний номер НОМЕР_1, - страховим випадком, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Нормами частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з частинами 2 та 3 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Отже, із приписів вищенаведених правових норм випливає, що захист прав особи та законних інтересів здійснюється способом, що визначений законом або договором.
У випадку якщо позивач, звертаючись до суду, обрав захисту, не встановлений законом або договором для захисту права чи інтересу, що порушене, невизнане або оспорюється, слід виходити із загальних засад захисту прав, свобод та інтересів, визначених Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосудді, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.
З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що обраний позивачем спосіб захисту (визнання незаконне заволодіння транспортним засобом - страховим випадком) є неефективним, так як не може забезпечити поновлення порушеного права та гарантувати позивачу можливість отримання відповідного відшкодування. Крім того, законом не передбачено можливості встановлення судом фактів в межах позовного провадження як окремого способу захисту. Встановлення відповідного факту здійснюється судом лише в межах оцінки наявних у справі доказів та є в даному випадку елементом мотивувальної частини рішення в межах розгляду позовних вимог щодо стягнення суми страхового відшкодування.
Таким чином, позовна вимога щодо визнання незаконного заволодіння транспортним засобом Nissan Teana, реєстраційний номер НОМЕР_1, страховим випадком, визнається судом такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 6, ідентифікаційний код 35893575) на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, ідентифікаційний код 21685166) грошові кошти у розмірі 240082 (двісті сорок тисяч вісімдесят два) грн. 00 коп. та 4801 (чотири тисячі вісімсот) грн. 64 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 23.06.2014
Суддя І.М. Отрош