Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/15857/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11:15
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Лазарєва В.В.
при секретарі Бобирь Г.Г.
за участю:
представника позивача Капітонова В.І.
представника відповідача Стельника Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовною заявою державного підприємства «Селидіввугілля» до Управління Пенсійного фонду України у м. Селидове Донецької області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», -
Державне підприємство «Селидіввугілля» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Селидове Донецької області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач безпідставно включив до спірних розрахунків витрати по виплаті та доставці пенсії, призначеної на пільгових умовах за Списком № 1, оскільки пенсії вказаним особам призначенні до набуття чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
Зазначив, що згідно п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для відшкодування витрат на виплату пенсій для осіб, що здобули право на пенсію до набуття чинності цим законом, зберігається такий саме порядок, що діяв до 01.01.2004 р., а саме витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій особам, що працювали на роботах з особливо шкідливими умовами праці за списком № 1, підприємствами не відшкодовувались.
Крім того, позивач зазначає, що Інструкція про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затверджена Постановою Пенсійного фонду України від 19.10.2001 р. № 16-6, що регулювала порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України до 01.01.2004 р. не містила норм, якими було б врегульовано порядок нарахування збору на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тобто для осіб, які працювали на роботах за списком № 1.
Також, у свої позовній заяві позивач зазначає про динамічне зростання суми розміру пенсій, фактичні витрати з виплати та доставки яких заявлені до відшкодування, тому він вважає що відповідачем в суму відшкодування включено до розрахунку доплати, надбавки і підвищення, що суперечить п. 6.6.7 Інструкції.
Таким чином, позивач вважає дії відповідача з включення до розрахунків витрат на виплату та доставку пільгових пенсій особам, що набули право на пільгову пенсію до 01.01.2004 р. - протиправними, а розрахунки за травень - серпень 2012 р. фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову державного підприємства «Селидіввугілля» в обґрунтування чого зазначив, що розрахунки ПФУ фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, є правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.
Державне підприємство «Селидіввугілля» зареєстровано виконавчим комітетом Селидівської міської ради 06.06.2005 року, є юридичною особою та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 33426253.
До складу державного підприємства «Селидіввугілля» входить відокремлений підрозділ «Шахта «Курахівська» (без права юридичної особи), який знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Селидове Донецької області, та відповідно до ст.ст. 14, 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідач - управління Пенсійного фонду України у м. Селидове Донецької області, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.
Управлінням Пенсійного фонду України у м. Селидове Донецької області було включено до розрахунків (за травень - серпень 2012 р.) суми витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених особам, що набули право на отримання пільгових пенсій до 01.01.2004 р., на загальну суму 347 436,65 грн.
Суд вважає зазначені розрахунки УПФ України у м. Селидове Донецької області законними та обґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058- IV, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
На момент набрання чинності Законом № 1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату на доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону № 1788-XII було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до п.п. 1, 2 ст. 1 якого відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.
Відповідно до абзацу 4 п. 1 ст. 2 Закону України від «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Абзацом 3 п. 1 ст. 4 Закону України від «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом 4 п. 1 ст. 2 цього Закону.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату і доставку пенсій, призначених особам, відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XII за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом № 1058-IV).
Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, призначених з урахуванням вимог статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII.
Як встановлено судом, спір у справі стосується відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених працівникам відокремленого підрозділу «Шахта «Курахівська» державного підприємства «Селидіввугілля», відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ (список №1), тому суд приходить до висновку про обов'язок відповідача щодо покриття витрат на виплату та доставку пенсій таким особам.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 25 вересня 2012 року за результатами адміністративної справи за позовом управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до закритого акціонерного товариства «Росава» про стягнення витрат на виплату і доставку пенсій, з одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Відповідно до ч.1 ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Таким чином, посилання представника позивача на те, що позивач не повинен відшкодовувати Пенсійному фонду України у м. Селидове Донецької області витрати на виплату та доставку пенсії, призначених відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-ХІІ до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, суд вважає необґрунтованими, оскільки Закон в цій частині не містить виключень.
Ствердження позивача відносно того, що відповідачем в суму відшкодування включено доплати, надбавки і підвищення щодо вважаються судом необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження з огляду на наступне.
«Надбавки та підвищення», які встановлюються та виплачуються відповідно до положень Закону № 1788-XII відрізняються від поняття «збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку», визначеного Законом № 1058-IV, оскільки законодавством передбачено не тільки різні підстави для таких змін розмірів пенсій (під час встановлення та виплати додаткових доплат, надбавок, підвищень застосовуються норми Закону № 1788-XII, під час здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням збільшення, яке відбулось внаслідок її перерахунку, - Закон № 1058-IV), а й правові наслідки - додаткові доплати, надбавки, підвищення мають окремий статус та обліковуються окремими рядками, а збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку за нормами Закону №1058-IV становить її основний розмір.
Крім цього, територіальні управління ПФУ зобов'язані надсилати розрахунки боржникам по пільгових пенсіях, а також повідомляти про перераховані пенсії, що свідчить про обов'язок підприємств відшкодовувати основний розмір пенсій в повному обсязі, в тому числі перераховані пенсії.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 25 вересня 2012 року за результатами адміністративної справи за позовом управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до закритого акціонерного товариства «Росава» про стягнення витрат на виплату і доставку пенсій, з одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
У відповідності до ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги державного підприємства «Селидіввугілля» до Управління Пенсійного фонду України у м. Селидове Донецької області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17-20, 51, 69, 70-72, 86, 94, 112, 121, 136, 158-164, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволені позову державного підприємства «Селидіввугілля» до Управління Пенсійного фонду України у м. Селидове Донецької області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», - відмовити у повному обсязі.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 11 грудня 2012 року в присутності сторін.
Постанова виготовлена у повному обсязі 14 грудня 2012 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Лазарєв В.В.