Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/16411/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Лазарєва В.В.
при секретарі Бобирь Г.Г.
за участю:
представника позивача Медведєва М.Ю.,
представника відповідача Тіліченко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Ворошиловському районі м. Донецька про стягнення сплаченої пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві по справі ОСОБА_3 за період з червня по липень 2012 року у розмірі 1 429,70 грн., -
30.11.2012 року Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька звернулося до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Ворошиловському районі м. Донецька про стягнення сплаченої пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві по справі ОСОБА_3 за період з червня по липень 2012 року у розмірі 1 429,70 грн.
Позовні вимоги позивач мотивував тим, що відповідно до п. п. „г", „д" п. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» на органи Фонду соціального страхування покладено обов'язки по своєчасному та повному відшкодуванню шкоди, заподіяної застрахованій особі внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності (у зв'язку із втратою годувальника) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Статтею 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено, що органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, починаючи з 01 квітня 2001 року, відшкодовують органам Пенсійного фонду пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідач відмовився прийняти до відшкодування сплачені позивачем суми пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві по справі ОСОБА_3 за червень - липень 2012 року на загальну суму 1 429,70 грн., посилаючись на ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Позивач вважає, що при відмові у прийнятті до заліку вказаних вище сум витрат по особових справах потерпілих, відповідач не врахував положення п. 1 п.п. «д» ч. 1 ст. 21, ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», п.п. 2, 3 Порядку, затвердженого постановою Правління ПФУ від 03.03.2003 № 5-4 та Правління Фонду соцстрахування від нещасних випадків України від 04.03.2003 № 4, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.05.2003 № 376/7697, ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення», внаслідок чого необґрунтовано відмовив у прийнятті до відшкодування суми пенсії, сплаченої позивачем по справі ОСОБА_3 Просив позов задовольнити.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, в обґрунтування чого зазначив, що акти звірки були між сторонами підписані, але сума пенсії по справі ОСОБА_3 до них включена не була, оскільки таке відшкодування протирічить вимогам ст.ст. 21, 33, 34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Актом № 127 про нещасний випадок від 23.07.1966 р. зафіксований факт нещасного випадку на виробництві, який відбувся 22.07.1966 р. з чоловіком ОСОБА_3 - ОСОБА_4 (а.с.34).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 внаслідок отриманої на виробництві травми помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 (а.с.33).
На момент смерті ОСОБА_4 його дружині ОСОБА_3 було 36 років, тобто вона мала працездатний вік та не отримувала ніякої пенсії (а.с. 32).
На підставі Розпорядження позивача від 08.10.2010 р. № 147460 ОСОБА_3 було здійснено перерахунок пенсії у зв'язку з переходом на пенсію по втраті годувальника (а.с.30).
Позивачем у червні - липні 2012 року були сплачені пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, по справі ОСОБА_3 на загальну суму 283,52 грн., яка була включена позивачем до відповідних актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідно до цих актів, відповідачем - Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Ворошиловському районі м. Донецька ця сума не була прийнята до заліку.
Статтею 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що пенсійне забезпечення, відповідно до цього Закону, здійснюється органами Пенсійного фонду України. Стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати теж здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Постановою Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4 затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі по тексту - Порядок).
Відповідно до ст. 7 Закону України № 2272 від 22.02.2001 року «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, починаючи з 01 квітня 2001 року повинні відшкодовувати органам пенсійного фонду пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Відповідно до Порядку, затвердженому сумісною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділенням виконавчої дирекції Фонду звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідним головним управлінням ПФУ і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.
На виконання вимог зазначеного Порядку відповідачу було направлено акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, за період з червня 2012 року по липень 2012 року включно (а.с. 7 - 24).
Відповідачем не була прийнята до відшкодування сплачена позивачем пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві по справі ОСОБА_3 за період з червня 2012 року по липень 2012 року в загальному розмірі 283,52 грн.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами є:
1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;
2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;
3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;
4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;
5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.
Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.
Статтею 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності» передбачено, що виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення, а вразі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають особи, зазначені у ст. 33 Закону. В даний час ці пенсії призначаються та виплачуються згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» органами Пенсійного Фонду України, які відшкодовуються за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
Відповідно до п.1 ст. 21 Закону Фонд зобов'язаний у встановленому порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, в тому числі по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, при настанні страхового випадку.
ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно із розпорядженням від 08.10.2010 року призначено пенсію у зв'язку із втратою годувальника (а.с. 30), який помер у зв'язку із нещасним випадком на виробництві ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується даними акту (а.с. 34).
Закон прямо зазначає умови отримання пенсії по втраті годувальника ( в тому числі досягнення віку непрацездатності) на час настання страхового випадку, тобто смерті потерпілого. Відтак, на день смерті чоловіка ОСОБА_3 не досягла 55 річного віку. Непрацездатною за висновком МСЕК не визнавалась.
Таким чином, з урахуванням наведених вище положень законодавства позивач не має права на відшкодування відповідачем суми пенсії, сплаченої особі у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, ОСОБА_3 - не відповідає вимогам ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності».
Вказані обставини також встановлені постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17.06.2011, яка залишена без змін Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.08.2011 та Ухвалою Вищого адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року в адміністративній справі № 2а/0570/8787/2011 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Ворошиловському районі м. Донецька про стягнення суми сплаченої пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, за січень-березень 2011 року у розмірі 2025,60 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат на виплату державної адресної допомоги на суму у розмірі 1 146,18 грн., суд зазначає наступне.
Згідно із постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» від 26.03.2008 року № 265 (далі постанова № 265) установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів; у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
У п. 4 постанови № 265 визначено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Згідно із статтею 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно зі статтею 46 Конституції передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника.... Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2010 рік» від 21 липня 2010 р. № 626 (далі за текстом - Постанова № 626), затверджений бюджет пенсійного фонду із зазначенням певної суми надходжень від Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Зазначена сума не визначалась з урахуванням Постанови № 265.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2010 рік» від 21 липня 2010 р. № 626 визначена певна сума державних дотацій на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.
З набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності в зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Крім того, на підставі ч. 2 п. 5 ст. 24 цього ж Закону, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. Страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутись до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV передбачені соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, серед яких відсутні державна адресна допомога та витрати з виплати та доставки державної адресної допомоги.
Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від затверджено «Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» від 04 березня 2003 року № 5-4/4 (надалі Порядок).
Згідно з п. 4 зазначеного Порядку, відшкодуванню піддягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно - правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію, допомога на поховання сім'ї потерпілого або особи, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Так, п. 4 Порядку, визначений вичерпний перелік сум виплат, які приймаються до заліку для відшкодування видатків Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
До того ж, жодним нормативно-правовим актом взагалі не передбачено обов'язку відповідача відшкодовувати УПФУ витрати на виплату державної адресної допомоги.
Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.
Отже, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення сум щомісячної державної адресної допомоги з відповідача.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 20 лютого 2012 року за результатами адміністративної справи № 21-462а11 з одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Відповідно до ч.1 ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Ворошиловському районі м. Донецька про стягнення суми сплаченої пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, за червень - липень 2012 року в загальній сумі 1 429,70 грн.
Керуючись ст. ст. 17, 72, 87, 89, 94, 98, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Ворошиловському районі м. Донецька про стягнення суми сплаченої пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, за червень - липень 2012 року в загальній сумі 1 429,70 грн., - відмовити в повному обсязі.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини 17 грудня 2012 року.
Повний текст постанови складений 19 грудня 2012 року.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову Донецького окружного адміністративного суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лазарєв В.В.