Справа № 369/11831/13-ц Головуючий у І інстанції Ковальчук Л.М.
Провадження № 22-ц/780/3836/14 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко
Категорія 1 26.06.2014
Іменем України
26 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,
суддів: Волохова Л.А., Іванової І.В.,
при секретарі: Микитенко Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, визначення часток у спадковому майні та визнання права власності в порядку спадкування,
В грудні 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просили встановити факт, що має юридичне значення, а саме про те, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є рідною дочкою спадкодавця ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3, а також просили визнати за ними право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом та за заповітом.
Свої вимоги мотивували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, що належав їй на праві власності на підставі свідоцтва № 384, виданого 27.03.1993 року виконавчим комітетом Горенської сільської ради народних депутатів.
За життя ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений 20 квітня 1988 року секретарем виконкому Горенської сільської ради Гущиною О.М., згідно якого заповіла дочці ОСОБА_1 частину будинку, що складається з 3-х жилих кімнат: 7,7 кв.м., 11,4 кв.м., 13,3 кв.м., а також з кухні 17,6 кв.м.; онуці ОСОБА_2 заповіла частину будинку, що складається з 2-х жилих кімнат: 24,3 кв.м., 13,0 кв.м., а також з ванної, коридору, кухні 10,8 кв.м.
Спадщину після смерті ОСОБА_3 позивачі прийняли шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки проживають та зареєстровані в спадковому будинку: ОСОБА_1 - з 08.08.1966 року, ОСОБА_2 з 15.12.1989 року. Разом з тим, оформити спадщину позивачі не можуть, оскільки на своє звернення до нотаріальної контори отримали постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії в зв»язку з тим, що складений на їхню користь заповіт не містить визначених часток у майні, що позбавляє нотаріуса можливості видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Враховуючи викладене, позивачі на підставі Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом № 55 Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 липня 2007 року за № 774/14041, погодженої головою Державного агентства земельних ресурсів та заступником міністра регіонального розвитку та будівництва України та відповідно до методики розрахунку часток житлового (садового чи дачного) будинку садибного типу, наведеної в додатку 3 Інструкції для визначення у відсотковому відношенні частки кожного співвласника в основній частині житлового будинку, визначили, що їхні частки у спадщині, які відповідають приміщенням, що заповіла їм спадкодавець ОСОБА_3, становлять: 6/100 - частка ОСОБА_1, 7/100 - частка ОСОБА_2
Іншу частина будинку, не охоплену заповітом, яка становить 87/100, успадкувала ОСОБА_1, як спадкоємець першої черги за законом, яка прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння майном.
Враховуючи викладене, позивачі просили суд встановити факт, що ОСОБА_1 є рідною дочкою спадкодавця ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3; визнати за ОСОБА_1 право власності на 6/100 частин спадкового будинку в порядку спадкування за заповітом після померлої ОСОБА_3, а саме на приміщення: кухню 1-1 площею 17,6 кв.м., житлову кімнату 1-2 площею 7,7 кв.м., житлову кімнату 1-3 площею 11,4 кв.м., житлову кімнату 1-4 площею 13,3 кв.м.; визнати за ОСОБА_2 право власності на 7/100 частин будинку в порядку спадкування за заповітом після померлої ОСОБА_3, а саме на приміщення: житлову кімнату 1-5 площею 24,3 кв.м., житлову кімнату 1-9 площею 13,0 кв.м., ванну 1-6 площею 7,4 кв.м., коридор 1-7 площею 3,4 кв.м., кухню 1-8 площею 10,8 кв.м.; визнати за ОСОБА_1 право власності на 87/100 частин спадкового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_3
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2014 року позов задоволено частково. Встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, доводилась дочкою ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3. В решті позову - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову, позивачі подали на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, просили рішення суду в частині відмови у задоволенні позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог. Рішення суду в частині встановлення факту, що має юридичне значення, позивачі просили залишити без змін.
Заслухавши доповідь доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 (а.с.38), після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, що належав їй на праві власності на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок № 384, виданого 27.03.1993 року виконавчим комітетом Горенської сільської ради народних депутатів (а.с.36).
За життя ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений 20 квітня 1988 року секретарем виконкому Горенської сільської ради Гущиною О.М. (а.с.37), згідно якого заповіла дочці ОСОБА_1 частину будинку, що складається з 3-х жилих кімнат: 7,7 кв.м., 11,4 кв.м., 13,3 кв.м., а також з кухні 17,6 кв.м.; онуці ОСОБА_2 заповіла частину будинку, що складається з 2-х жилих кімнат: 24,3 кв.м., 13,0 кв.м., а також з ванної, коридору, кухні 10,8 кв.м.
Спадщину після померлої ОСОБА_3 позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли шляхом фактичного вступу в управління та володіння майном, що відповідає п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР в редакції 1963 року, який врегульовує спірні правовідносини. Факт вступу в управління та володіння спадковим майном підтверджується паспортними даними позивачів, згідно з якими ОСОБА_1 зареєстрована в спадковому будинку з 08.08.1966 року (а.с.11-13), а ОСОБА_2 - з 15.12.1989 року (а.с.15-19).
Враховуючи той факт, що позивачі прийняли спадщину у передбачений законом спосіб, інших спадкоємців крім них немає, зважаючи на те, що визначені ними частки у власності на спадкове майно не суперечать діючому законодавству та не порушують прав та інтересів інших осіб, беручи до уваги те, що позивачі позбавлені можливості оформити свої спадкові права в нотаріальній конторі, висновок суду першої інстанції про відмову у визнанні за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування є необґрунтованим, а рішення суду в цій частині - таким, що підлягає скасуванню в зв»язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, колегія суддів дійшла висновку про задоволення вимог позивачів про визнання за ними права власності на спадкове майно у визначених ними частках, які не суперечать діючому законодавству та не порушують прав та інтересів інших осіб: за ОСОБА_1 право власності на 6/100 частин будинку в порядку спадкування за заповітом та на 87/100 частин будинку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, а за ОСОБА_2 - право власності на 7/100 частин спадкового будинку в порядку спадкування за заповітом.
При цьому вимоги позивачів про визнання за ними права власності на конкретні приміщення спадкового будинку задоволенню не підлягають, оскільки це можливо лише при поділі будинку в натурі, вимоги про що позивачами в рамках даної цивільної справи заявлені не були.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1, ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині відмови у задоволенні позову з ухваленням в цій частині нового рішення про їхнє часткове задоволення з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи. В частині встановлення факту родинних відносин рішення суду підлягає залишенню без змін, як таке, що ухвалене на підставі повно та всебічно встановлених обставин справи, підтверджених доказами, наявними в справі та перевіреними судом.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2014 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 6/100 частин будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 7/100 частин будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 87/100 частин будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3.
В задоволенні вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання за ними права власності на конкретні приміщення в будинку - відмовити.
Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2014 року в частині встановлення факту родинних відносин - залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: