Справа № 367/4153/13-ц Головуючий у І інстанції Чернов Д.Є.
Провадження № 22-ц/780/3420/14 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко
Категорія 52 26.06.2014
Іменем України
26 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого - судді : Матвієнко Ю.О.,
суддів Волохова Л.А., Іванової І.В.,
при секретарі Микитенко Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 квітня 2014 року по справі за позовом Коцюбинської селищної ради Київської області до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,
В травні 2013 року Коцюбинська селищна рада Київської області звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення з неї на їхню користь матеріальної шкоди в сумі 3 049 грн. 17 коп. та судових витрат в сумі 229 грн. 40 коп., посилаючись на те, що наказом №1 від 01 листопада 1996 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу завідуючою по переводу в дошкільний заклад №24 «Світлячок» Коцюбинської селищної ради Київської області. Розпорядженням голови Коцюбинської селищної ради від 04 липня 2012 року за №86 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за власним бажанням.
Актом ревізії виконання бюджету та фінансово-господарської діяльності Коцюбинської селищної ради Київської області за період з 01 січня 2009 року по 01 липня 2012 року Києво-Святошинської обласної державної фінансової інспекції України від 13 вересня 2012 року за №22-31/154 було встановлено, що відповідно до п. 4 наказу Міністерства праці України «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 28 червня 1993 року №43 та п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій» від 03 квітня 1993 року №245 керівники структурних підрозділів та їх заступники не мають права працювати за сумісництвом за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності». Ревізією встановлено, що в порушення п. 4 Наказу № 43, п. 4 Постанови №245 та ст. 56 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року №2456-VІ в ревізійному періоді мали місце випадки оплати керівникам структурних підрозділів, які працювали за сумісництвом, а саме: в період з 01 січня 2009 року по 01 липня 2012 року завідуюча господарством дошкільного навчального закладу №24 ОСОБА_2 працювала за сумісництвом на 0,5 посадового окладу підсобного робітника, що призвело до зайвого нарахування та виплати заробітної плати на загальну суму 16 390,78 грн., в тому числі в 2009 році на суму 1 733,77 грн., в 2010 році на суму 5 027,76 грн., в 2011 році на суму 5 993,73грн., в першому півріччі 2012 року на суму 3 635,52 грн. та до зайвих перерахувань до державних цільових фондів на загальну суму 5 949,86 грн.
Згідно випуску І «Професії працівників, що є загальним для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від 29 грудня 2004 року №336, посада завідуючого господарством віднесена до кваліфікаційних характеристик керівників. Ревізією встановлено, що порушення допущено керівниками структурних підрозділів Коцюбинської селищної ради Київської області, які видавали накази на призначення зазначених працівників на роботу за сумісництвом, в тому числі завідуючою дошкільного навчального закладу № 24 «Світлячок» ОСОБА_1
Враховуючи викладене, на думку позивача, матеріальна шкода в сумі 16 390,78 грн. за зайве нарахування та виплату заробітної плати заподіяна з вини колишньої завідуючої дошкільного навчального закладу № 24 «Світлячок» ОСОБА_1
Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов»язків.
Згідно ч. 1 ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов»язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку.
В ч. 2 ст. 133 КЗпП України передбачено, що керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники несуть обмежену матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами.
Відповідно до довідки відділу обліку та звітності виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради від 17 травня 2013 року №56 середньомісячний заробіток ОСОБА_1 під час роботи завідуючою ДНЗ №24 становив 3 049 грн. 17 коп., що і просив стягнути позивач на свою користь на підставі ст.ст. 130, 132, 133 КЗпП України.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 09 квітня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Коцюбинської селищної ради Київської області матеріальну шкоду в сумі 3 049 грн. 17 коп. та 229 грн. 40 коп. судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом №1 від 01 листопада 1996 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу завідуючою по переводу в дошкільний заклад №24 «Світлячок» Коцюбинської селищної ради (а.с.5, 6).
04 липня 2012 року розпорядженням селищного голови № 86 ОСОБА_1, завідуючу дошкільним навчальним закладом №24 «Світлячок», було звільнено із займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с.9).
Актом ревізії виконання бюджету та фінансово-господарської діяльності Коцюбинської селищної ради Київської області за період з 01 січня 2009 року по 01 липня 2012 року Києво-Святошинської обласної державної фінансової інспекції України від 13 вересня 2012 №22-31/154 було встановлено, що відповідно до п. 4 наказу Міністерства праці України «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 28 червня 1993 року №43 та п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій» від 03 квітня 1993 року №245 керівники структурних підрозділів та їх заступники не мають право працювати за сумісництвом за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності. Ревізією встановлено, що в порушення п. 4 Наказу № 43, п. 4 Постанови №245 та ст. 56 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року №2456-VІ в ревізійному періоді мали місце випадки оплати керівникам структурних підрозділів, які працювали за сумісництвом, а саме: в період з 01 січня 2009 року по 01 липня 2012 року завідуюча господарством дошкільного навчального закладу №24 ОСОБА_2 працювала за сумісництвом на 0,5 посадового окладу підсобного робітника, що призвело до зайвого нарахування та виплати заробітної плати на загальну суму 16 390,78 грн., в тому числі в 2009 році на суму 1 733,77 грн., в 2010 році на суму 5 027,76 грн., в 2011 році на суму 5 993,73грн., в першому півріччі 2012 року на суму 3 635,52 грн. та до зайвих перерахувань до державних цільових фондів на загальну суму 5 949,86 грн. (а.с.15-20).
Згідно випуску І «Професії працівників, що є загальним для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від 29 грудня 2004 року №336, посада завідуючого господарством віднесена до кваліфікаційних характеристик керівників.
В акті ревізії зазначено, що порушення допущено керівниками структурних підрозділів Коцюбинської селищної ради, які видавали накази на призначення зазначених працівників на роботу за сумісництвом, в тому числі завідуючою дошкільного навчального закладу № 24 «Світлячок» ОСОБА_1
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності, однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
Частиною 1 ст.132 КЗпП України встановлено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку.
Частиною ч. 2 ст. 133 КЗпП України передбачено, що керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники несуть обмежену матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами.
З матеріалів справи вбачається, що наказами завідувача ДНЗ №24 «Світлячок» №118 від 01.09.2009 року, №1 від 04.01.2010 року, №95-К від 01.09.2011 року «Про навантаження» в зв»язку з виробничою необхідністю ОСОБА_2 дозволено працювати підсобним кухонним працівником на 0,5 ст. з 01.09.2009 року, з 04.01.2010 року, та в 2011 - 2012 роках.
Таким чином, ОСОБА_2, яка працювала завгоспом в ДНЗ №24 «Світлячок», за сумісництвом на підставі наказу завідуючої виконувала роботу підсобного працівника.
Згідно п. 4 наказу Міністерства праці України «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 28 червня 1993 року №43 та п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій» від 03 квітня 1993 року №245, на порушення яких відповідачем посилався позивач, керівники структурних підрозділів та їх заступники не мають права працювати за сумісництвом за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності.
При цьому, з посадової інструкції завгоспа дошкільного закладу (а.с.196-197), статуту ДНЗ №24 «Світлячок» (а.с.43-51) та штатного розпису (а.с.52-73) не вбачається, що завгосп ОСОБА_2 є керівником структурного підрозділу або заступником керівника в ДНЗ, в зв»язку з чим заборона працювати за сумісництвом, передбачена вищенаведеними нормативними актами, на неї не поширюється.
Враховуючи той факт, що на завгоспа ОСОБА_2 заборона працювати за сумісництвом не поширюється, накази завідуючої ДНЗ №24 «Світлячок» ОСОБА_1 про дозвіл ОСОБА_2 працювати підсобним працівником за сумісництвом не порушують Наказ Міністерства праці України «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 28 червня 1993 року №43, Постанову Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій» від 03 квітня 1993 року №245 та ст. 56 Бюджетного кодексу України, про що зазначено в акті ревізії, в зв»язку з чим висновок суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 завданої її діями по виданню незаконних наказів матеріальної шкоди у вигляді зайвих грошових виплат, є необґрунтованим, таким, що не відповідає обставинам справи та спростовується її матеріалами.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 діяла в межах повноважень, визначених посадовою інструкцією та іншими актами, і її діями не завдано матеріальної шкоди ДНЗ №24 «Світлячок», як структурному підрозділу Коцюбинської селищної ради, підстав до застосування положень ст.ст. 130, 132, 133 КЗпП України та стягнення з неї завданої шкоди немає.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України - скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 квітня 2014 року - скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову Коцюбинської селищної ради Київської області до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди - відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді :