Номер провадження 22-ц/791/1938/2014 Головуючий в І інстанції: Зуб І.Ю.
Категорія 37 Доповідач: Бездрабко В.О.
2014 року червня місяця 26 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого:Бездрабко В.О.
Суддів:Прокопчук Л.П.
Приходько Л.А.
при секретарі:Пащекун К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 16 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, приватні нотаріуси Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про визнання заповіту недійсним,
У січні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним позовом, пославшись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його дружина - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті якої залишилося спадкове майно у вигляді 1/2 частини двокімнатної квартири по АДРЕСА_1.
Для оформлення в правах спадкоємця він звернувся до нотаріальної контори, однак виявилося, що 14 квітня 2011 року померла склала заповіт на користь онука - ОСОБА_6, якому заповіла належну їй на праві власності 1/2 частину вищезазначеного нерухомого майна.
Вважає, що на час складання заповіту, ОСОБА_10, через тяжкий стан здоров'я, пов'язаний з раніше перенесеним інсультом, не могла самостійно пересуватися та розмовляти, не розуміла значення своїх дій, і як наслідок не могла звернутися до нотаріуса для складання заповіту, не могла прочитати заповіт вголос та підписати його, а відтак заповіт від 14 квітня 2011 року не відповідав дійсній волі померлої, а тому позивач просив визнати заповіт недійсним.
Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 16 травня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення заявлених позовних вимог. Зокрема зазначив, що заповіт складений ОСОБА_10 є недійсним, оскільки під час його складання, внаслідок перенесеного в грудні 2010 року інсульту, остання не усвідомлювала значення своїх дій, була недоступна до контакту та без сторонньої допомоги самостійно майже не пересувалася.
Заслухавши доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Статтею 1247 ЦК України встановлені загальні вимоги до форми заповіту, зокрема, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення; має бути особисто підписаний заповідачем, а якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 цього Кодексу; заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст. ст. 1251, 1252 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 14 квітня 2011 року ОСОБА_10 склала заповіт, відповідно до якого належну їй 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_6. Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_8 З тексу заповіту вбачається, що до підписання він був прочитаний уголос заповідачем та підписаний нею власноручно (а.с.5).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 померла (а.с.4).
Відмовляючи у задоволенні позову про визнання заповіту недійсним, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем факту складання спірного заповіту з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, та в наслідок хворобливого стану ОСОБА_10, яка не усвідомлювала значення своїх дій під час складання та підписання заповіту, не могла керувати ними.
Колегія суддів погоджується з висновком суду, оскільки він відповідає встановленим у справі обставинам та узгоджується із зібраними доказами, яким суд дав оцінку у відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства.
Так, в ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції були досліджені медичні документи ОСОБА_10 за період 2010-2013 роки, з яких встановлено, що на час складання спірного заповіту у заповідача був відсутній хворобливий стан, що міг негативно вплинути на її волевиявлення щодо вільного розпорядження своїм майном на випадок смерті.
За клопотанням представника позивача, в судовому засіданні апеляційного суду був допитаний в якості свідка дільничний лікар терапевт ОСОБА_11, який пояснив, що на прохання родичів ОСОБА_10 3-4 рази на рік проводив її огляди за місцем проживання. З 2010 року остання перебувала на обліку з гіпертонічною хворобою, а в подальшому з сахарним діабетом. У кінці грудня 2010 року з ОСОБА_10 стався гіпертонічний криз, під час якого спостерігалася моторна афазія (ускладнення у вимові слів, в'язкість мовлення) та правосторонній гемопорез (параліч правої сторони тіла), проте, внаслідок проведеного лікування за місцем проживання, захворювання пройшло без ускладнень, через тиждень стан здоров'я ОСОБА_10 значно покращився. Протягом 2011-2012 років її стан здоров'я був стабільний, вона самостійно пересувалася, розмовляла, адекватно сприймала поставлені їй питання та надавала на них відповіді, нормально сприймала навколишню обстановку, що не викликало будь-яких сумнівів щодо наявності у ОСОБА_10 хворобливого психічного стану.
Опитані свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 також підтвердили, що протягом 2011-2012 років ОСОБА_10 самостійно пересувалася, розмовляла, розуміла значення своїх дій та могла ними керувати. Тільки після перенесеного інсульту у лютому 2013 року у померлої з'явилися ускладнення мовлення та вона почала пересуватися за допомогою рідних або спеціально облаштованого пристрою.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у призначенні по справі комплексної посмертної судово-медичної експертизи щодо визначення фізичного та психічного стану ОСОБА_10 на час складання спірного заповіту від 14 квітня 2011 року за відсутності об'єктивних даних, що викликають сумніви у правильності його посвідчення та наявності вільного волевиявлення померлої на розпорядження своїм майном.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильної оцінки судом зібраних у справі доказів та невідповідність покладених в основу рішення висновків суду фактичним обставинам справи позбавлені правового обґрунтування і не були підтвердженні при розгляді справи апеляційним судом.
Порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування рішення суду не встановлено. Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, тому підстав для задоволення скарги не вбачається.
Керуючись ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 16 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді :