Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/475/14-ц
Провадження № 2/376/239/2014
"04" квітня 2014 р. Сквирський районний суд Київської області
в складі: головуючого судді - Клочко В.М.,
при секретарі судових засідань - Галюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира Київської області справу за позовом ОСОБА_2 до Самгородоцької сільської ради Сквирського району Київської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування,
встановив:
Позивач просить встановити факт, що вона прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, шляхом вступу у фактичне володіння та управління спадковим майном та визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку площею 3,754 га., розташовану в АДРЕСА_1, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчену державним актом на право власності на земельну ділянку серії КВ № 059089 виданого 29.07.2004 року Сквирською райдержадміністрацією Київської області, посилаючись на те, що 16.02.2000 року ОСОБА_3 склала заповіт на її користь, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Сакмгородоцької сільської ради Сквирського району Київської області, за реєстраційним № 1523.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3, померла, актовий запис № 23, складений 21.08.2003 року виконавчим комітетом Самгородоцької сільської ради Сквирського району Київської області.
Після її смерті відкрилась спадщина за заповітом, яка складається із земельної ділянки площею 3,754 га., розташованої в АДРЕСА_1, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчену державним актом на право власності на земельну ділянку серії КВ № 059089 виданого 29.07.2004 року Сквирською райдержадміністрацією Київської області.
Позивач ОСОБА_2 прийняла спадщину, шляхом фактичного вступу володіння та управління спадковим майном, однак оформити спадщину у встановленому законом порядку не має можливості у зв'язку з тим, що державний акт на право власності на земельну ділянку виданий після смерті спадкодавця ОСОБА_3
Позивач у судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить ухвалити рішення по суті позовних вимог.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, звернувся до суду з письмовою заявою, в якій просить ухвалити рішення по суті позовних вимог у його відсутність, позов визнав, заперечень не має.
Матеріалами справи встановлено, що за життя спадкодавець ОСОБА_3, 16.02.2000 року у Самгородоцькій сільській раді Сквирського району Київської області склала заповіт, на користь ОСОБА_2.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Самгородок Сквирського району Київської області померла ОСОБА_3 актовий запис № 23, складений 21.08.2003 року виконавчим комітетом Самгородоцької сільської ради Сквирського району Київської області.
Після її смерті відкрилась спадщина за заповітом, яка складається із земельної ділянки площею 3,754 га., розташованої в АДРЕСА_1, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчену державним актом на право власності на земельну ділянку серії КВ № 059089 виданого 29.07.2004 року Сквирською райдержадміністрацією Київської області.
Позивач ОСОБА_2 прийняла спадщину, шляхом фактичного вступу володіння та управління спадковим майном, однак оформити спадщину у встановленому законом порядку не має можливості у зв'язку з тим, що державний акт на право власності на земельну ділянку виданий після смерті спадкодавця ОСОБА_3
На час відкриття та прийняття спадщини сторонами по справі, в силу п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України спадкові правовідносини регулювались Цивільним Кодексом УРСР ( в редакції 1963 року ).
Відповідно до статті 525 ЦК УРСР (в ред. 1963 р.), чинного на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Відповідно до статей 548, 549 ЦК УРСР (в ред. 1963 р.) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно довідки за № 136 від 17.02.2014 року виданої виконавчим комітетом Самгородоцької сільської ради Сквирського району Київської області вбачається, що ОСОБА_2, прийняла спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.
Суд вважає, що відповідно до ст. 549 ЦК України 1963 року, позивач ОСОБА_2 вступила у володіння спадковим майном, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,61,130,212-215,218,256 ЦПК України,
ст.ст. 524-526,529,549 ЦК України 1963 року, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, шляхом вступу у фактичне володіння та управління спадковим майном.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 3,754 га., розташовану в АДРЕСА_1, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчену державним актом на право власності на земельну ділянку серії КВ № 059089 виданого 29.07.2004 року Сквирською райдержадміністрацією Київської області, ОСОБА_3, в порядку спадкування за заповітом після її смерті, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Сквирський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: В. М. Клочко